Рішення № 48517608, 03.08.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/10961/15-ц

пр. № 2/759/4797/15

03 серпня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і кредит» (ПАТ «Банк «Фінанси і кредит») в липні 2015 року заявили позов про стягнення з ОСОБА_1,ОСОБА_2 1579695,97 грн. заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору та договору поруки.

Представник позивача Садовський М.О. в судовому засіданні на вимогах позову наполягав пославшись на доводи і підстави викладені в позовній заяві.

Відповідачі в суд не прибули, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.

Оскільки, у справі достатньо даних про права взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе постановити заочне рішення на підставі наявних доказів. Представник позивача проти такого порядку розгляду справи не заперечував.

Судом встановлено таке.

21.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №02-143/08-А-С, за умовами якого перший надав а другий прийняв кредит в сумі 35396 доларів США зі сплатою 10,6% річних на строк до 19.08.2016 року.

Цього ж дня, на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №02-143/08-А-С-П, за умовами якого остання поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник.

Умови договорів, щодо відсоткової ставки кредитування, кінцевого терміну погашення кредиту та інші умови сторонами переглядались, що оформлено у вигляді додаткових угод до договору.

З установчих документів позивача вбачається, що ВАТ «Банк «Фінанси і кредит» реорганізовано в ПАТ «Банк «Фінанси і кредит», з переходом всіх прав та обов'язків попередника.

ОСОБА_1, відповідно до п. 3.3. кредитного договору, зобов'язався щомісяця здійснювати погашення кредиту ануїтетними платежами та платежами з нарахованих процентів відповідно до графіку зниження розміру заборгованості (Додаток №1 до кредитного договору).

Пунктом 6.1. кредитного договору, сторони оговорили встановили пеню за порушення строків платежів в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з умовами п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником за кредитним договором. Виконання зобов'язань поручителем є безумовним (п.2.5 договору поруки).

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 вказані обов'язки виконував неналежним чином, внаслідок чого, станом на 12.06.2015р. у нього перед банком утворилась заборгованість у сумі 1579695,97 грн., що складається із заборгованості: за кредитом - 550851,19 грн.; по процентам за користування кредитом - 175622,06 грн.; з пені - 853222,72 грн.

На вимоги позивача від 02.02.2015р. про погашення заборгованості за кредитним договором відповідачі належним чином не відреагували.

Відповідно до п. 3.5. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення позичальником зарахування грошових коштів.

Відповідальність поручителя та боржника пунктом 2.1 договору поруки визначена солідарною.

За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і можуть бути задоволені на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром пені, що заявлена до стягнення.

Згідно з ч.2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 з червня 2010р. виконує зобов'язання за договором неналежним чином, з травня 2011р. ним не здійснюється погашення за основним зобов'язанням, а з вересня 2014 року жодного платежу за договором не сплачено.

Проте, доказів, що позивачем вживались заходи щодо спонукання відповідачів до належного виконання договору не надано. Тому, суд вважає, що виникненню збитків за договором сприяла ще і бездіяльність позивача, а відтак заявлений до стягнення розмір неустойки є надмірним.

За обставин справи, як вони встановлені в судовому засіданні, суд знаходить, що 200000 грн. пені, буде достатньо щоб покрити збитки завдані позивачу відповідачами.

Отже, позов підлягає задоволенню частково в сумі 926473 грн. 25 коп.

За такого рішення, судові витрати у справі, відповідно до ст. 88 ЦПК України, мають бути розподілені між сторонами пропорційно задоволеної частки вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215, 224- 226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНПП НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит» (ЄДРПОУ 09807856, МФО 300131) 926473 грн. 25 коп. заборгованості за кредитним договором №02-143/08-А-С від 21.08.2008р., що виникла станом на 12.06.2015р., та 2143 грн. 03 коп. судового збору, а всього 928616 (дев'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 28 коп.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий М.Ф. Сенько