Рішення № 4851733, 18.08.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2009 р.

Справа № 17/73

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/73

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Прессмет Лтд", м. Київ

до відповідача: об'єднання підприємств "Корпорація "Система ССБ", м. Кіровоград

про стягнення 272195 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Самелюк Ю.І., довіреність № 6 від 14.08.2009 року;

від відповідача - Іванов С.І., довіреність б/н від 07.05.2009 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Прессмет Лтд" подано позов про стягнення з об'єднання підприємств "Корпорація "Система ССБ" заборгованості в сумі 272195 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, у розмірі 267195 грн. (а.с.41).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Прессмет Лтд" та об'єднанням підприємств "Корпорація "Система ССБ" існували цивільно-правові відносини, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №33 від 07.07.2008 року, довіреністю серії ЯПК №333088 від 11.07.2008 року, технічним актом сдачі-приймання пусконалагоджувальних робіт, ремонту та технічного обслуговування від 16.07.2008 року (а.с 13-15).

Відповідно до вказаних документів відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 388850 грн.

Згідно пункту 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Сторони договір купівлі-продажу не уклали, але їх дії свідчать про те, що між ними виникли зобов’язання з купівлі-продажу, в силу яких одна сторона (позивач) зобов’язується передати товар у власність іншій стороні, а інша сторона (відповідач) зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Видача відповідачем довіреності серії ЯПК №333088 від 11.07.2008 року (а.с.14), підписаної керівником підприємства відповідача та скріпленої печаткою об'єднання підприємств "Корпорація "Система ССБ", свідчить про те, що відповідач взяв на себе зобов’язання по прийому товару та сплати за нього відповідних коштів.

Підпис на накладній №33 від 07.07.2008 року (а.с.13), уповноваженої за довіреністю особи відповідача, свідчить про отримання ним товару та про виникнення у останнього обов’язку по оплаті його вартості.

Таким чином, позивач свою частину зобов’язань виконав в повному обсязі.

Проте відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 116655 грн.

Оскільки заборгованість в розмірі 272195 грн. відповідачем погашена не була, позивач звернувся до нього з письмовою претензією №291208-01 від 29.12.2008 року, що містить вимогу про сплату заборгованості (а.с.38). Докази отримання відповідачем зазначеної претензії містяться в матеріалах справи (а.с.18).

Між тим після порушення провадження у справі об'єднанням підприємств "Корпорація "Система ССБ" перераховано позивачеві 5000 грн., про що свідчить платіжне доручення №630 від 17.08.2009 року (а.с.42). Відтак заборгованість відповідача за отриману продукцію перед позивачем становить 267195 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що докази повернення позивачеві майна чи оплати його вартості в повному обсязі відповідачем не подані, позовні вимоги в частині стягнення 267195 грн. боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем оплати після порушення провадження у справі в сумі 5000 грн. за поставлений за накладною №33 від 07.07.2008 року товар, господарський суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в цій частині, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, господарський суд роз'яснює, що відповідно до вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав не допускається.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до вимог частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в силу вимог частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання підприємств "Корпорація "Система ССБ" (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 1, р/р №26002000694003 в КРУ "Надра", м. Кіровоград, МФО 323624, код ЄДРПОУ 23235177) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прессмет Лтд" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 44-А, кв. 27, р/р №26001052607732 в Філії "Розрахунковий центр" ЗАТ КБ "Приват Банк", м. Києва, МФО 320649, код ЄДРПОУ 35618934) - 267195 грн. боргу, 2721,95 грн. державного мита та 306,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. припинити.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Таран