Ухвала суду № 48516779, 14.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15347/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2015 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Куса Л.І., за участю прокурора Миколаєнка А.О., слідчого Лисенко Г.В., захисника ОСОБА_2 підозрюваного ОСОБА_3, власника майна ОСОБА_4 розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Лисенко Г.В. про арешт майна, в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100040000121 від 06.08.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Миколаєнком А.О. та обгрунтоване тим, що органом досудового розслідування проводиться розслідування, в ході якого встановлено, що в період часу з 13.07.2015 по 31.07.2015, відповідно до Наказу №89 від 22.06. 2015 виданого начальником Оболонського РУ ГУ ДСНС Укураїни в м. Києві ОСОБА_7, а також на підставі посвідчення про проведення перевірки №210 від 14.07.2015 тимчасово виконуючим обов'язки головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Оболонського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ОСОБА_3 була проведена планова перевірки додержання і виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту ПрАТ «Київфундаментбуд» (код ЄДРПОУ 33056977), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16А. Так, в ході проведення перевірки, під час зустрічей з Головою правління ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_8 та представником ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_9, тимчасово виконуючий обов'язки головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Оболонського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ОСОБА_3 повідомив, що виявив під час перевірки ряд порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту у зв'язку з чим має усі підстави для зупинення роботи підприємства. Разом з цим, ОСОБА_3, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, висунув вимогу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо передачі йому грошових коштів в розмірі 1000 доларів США та став погрожувати службовим особам ПрАТ «Київфундаментбуд», що в разі невиконання його вимог, він, використовуючи своє службове становище застосує заходи спрямовані на припинення діяльності підприємства. Службові особи ПрАТ «Київфундаментбуд», опинившись в ситуації, яка могла б зашкодити здійсненню підприємницької діяльності Товариством, були вимушені погодитись на вимоги ОСОБА_3 Продовжуючи свої злочинні наміри, спрямованні на одержання неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням, 10.08.2015, приблизно о 17 год. 15 хв., тимчасово виконуючий обов'язки головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Оболонського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ОСОБА_3, знаходячись в салоні автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 на парковці гіпермаркету «Ашан» за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 15А одержав від представника ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_9 частину від обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США за невжиття заходів щодо зупинки підприємства за результатами виявлених в ході перевірки порушень. В подальшому, представник ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_9, на вимогу ОСОБА_3, 11.08.2015, приблизно о 16 год. 10 хв., перебуваючи в салоні автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18 передав йому решту від обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 800 доларів США, які останній незаконно одержав та прийняв за невжиття заходів щодо зупинки підприємства за результатами виявлених в ході перевірки порушень.

В подальшому, того ж дня, 11.08.2015 року, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд.18 в автомобілі марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України був проведений обшук, під час якого було затримано ОСОБА_3, виявлено та вилученого автомобіль, марки «Шкода Октавія» НОМЕР_1.

Крім цього, було встановлено, що в вищевказаному автомобілі марки «Шкода Октавія» НОМЕР_1 відбувалась передача неправомірної вигоди та автомобіль використовувався для вчинення протиправних корупційних дій, тобто являвся знаряддям вчинення корупційного правопорушення, визнаний речовим доказом по зазначеному кримінальному провадженню.

При цьому, органом досудового розслідування встановлено, що автомобіль марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1, належать ОСОБА_4, однак перебуває у фактичному користуванні підозрюваного ОСОБА_3

У судовому засіданні сторона обвинувачення клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині, зокрема зазначивши, що підозрюваний ОСОБА_3, може вчинити дії спрямовані на знищення слідів злочину, або ж дії спрямовані на його знищення.

Крім того слідчий зауважила, що її постановою від 12.08.2015 року даний автомобіль також було визнано речовим доказом у рамках цього кримінального провадження.

Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання сторони обвинувачення зазначивши, що слідчим не доведено підстави, у зв'язку з якими існує необхідність арешту цього майна, не зазначено у клопотанні, яким чином відсутність арешту вплине на розслідування.

ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про арешт майна з підстав зазначених стороною захисту.

Тож, слідчий суддя, дослідивши надані матеріали з кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів провадження та пояснень сторін, 11.08.2015 року за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд.18 в автомобілі марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, був проведений обшук, під час якого було затримано ОСОБА_3, виявлено та вилученого автомобіль, марки «Шкода Октавія» НОМЕР_1, та встановлено, що в цьому автомобілі марки «Шкода Октавія» НОМЕР_1 відбувалась передача неправомірної вигоди, тобто він використовувався для вчинення протиправних корупційних дій через, що являвся знаряддям вчинення корупційного правопорушення, у зв'язку з чим, на цей час, визнаний речовим доказом по зазначеному кримінальному провадженню.

Також, з даних, що містяться у базі автоматизованого документообігу суду «Д-3» випливає, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.08.2015 року у справі 755/15347/15-к, 1-кс755/3228/15, надано слідчому слідчого відділу Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві Лисенгко Г.В. дозвіл на проведення обшуку у автомобілі марки «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1, за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд.18, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

12.08.2015 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у рамках даного кримінального провадження.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Тож, надаючи оцінку достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, тобто обґрунтованості самої підозри, слідчий суддя виходить з наступного.

З рішення ЄСПЛ від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п. 32, Series А, № 182 убачається, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні та передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити правопорушення, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, не встановленістю очевидного отримання останніх у порядку не передбаченому Кримінально процесуальним Кодексом України.

Поряд з цим, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

В судому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 ст. 167 КПК України.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главами 16, 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛвстановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, безпосередньо п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, у зв'язку з чим доводи сторони захисту та власника майна про відсутність ппідстав для такого арешту є сумнівними, тобто такими, що не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосовути найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб шляхом заборони розпорядження останнім.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 309, 372-376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4, заборнивши розпоряджатись останнім.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Лисенко Г.В..

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 год. 40 хв. 17.08.2015 року.

Слідчий суддя: О.В. Бірса