Рішення № 48515380, 13.08.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1364/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Євтушенко П. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНовікова О. М.суддівВініченка Б. Б. , Храпка В. Д. при секретаріДемченко Н. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2015 року по справі за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року прокурор м. Черкаси звернувся до суду з вказаним позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посилаючись на те, що прокуратурою м. Черкаси проведена перевірка дотримання Черкаською міською радою вимог земельного законодавства при виділенні та використанні земельних ділянок у кварталі АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено, що Рішенням Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_6 та інші)» за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений ТОВ «Геоземпроект» та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16 березня 2006 року, передано безоплатно ОСОБА_6 у власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1000,0 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1. На підставі вищезазначеного рішення Черкаської міської ради ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Прокурор вважав, що спірне рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року не відповідає вимогам закону та має бути визнане судом незаконним та скасовано, у звязку з тим, що вказана земельна ділянка знаходилась на території зелених насаджень загального користування, та не могла передаватись у приватну власність під забудову.

Також перевіркою було встановлено, що 23 червня 2006 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Оскільки спірне рішення Черкаської міської ради не відповідає вимогам закону і має бути визнане судом недійсним і скасоване, то і майно у вигляді земельної ділянки, яке вибуло з володіння власника не за його волі, підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

З таких підстав позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність ( ОСОБА_6 та інші)» у частині безоплатної передачі громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1 000 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка); визнати незаконним та скасувати п. 1 додатку до рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність ( ОСОБА_6 та інші)» щодо безоплатної передачі громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки площею 1 000 кв.м. по АДРЕСА_1; визнати недійсними державний акт серії НОМЕР_1 від 20.09.2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_7 на право власності на земельну ділянку площею 1 000 кв.м. та скасувати його державну реєстрацію; витребувати у ОСОБА_7 спірну земельну ділянку на користь Черкаської міської ради.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу в якій просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому зазначає, що рішення районного суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.

Рішення суду не відповідає у повній мірі вказаним нормам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право приватної власності є непорушеним і ніхто не може бути протиправно позбавлений його. Вказана земельна ділянка передана відповідачці у власність на підставі рішення колегіального органу а тому не можна вважати, що вона вибула з володіння власника не з його волі. Також позивачем не надано належних доказів того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення і не могла бути передана у власність.

Проте з такими висновками районного суду колегія суддів погодитися не може.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок примусового припинення права власності на земельну ділянку визначені в главі 22 ЗК України 2001 року. Ці норми передбачають підстави припинення прав ( права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних причин, а також за наявності та за відсутності вини власників і землекористувачів.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений у статті 140 ЗК України. Аналіз цієї статті дає підстави вважати, що вона підлягає застосуванню тільки до тих правовідносин, коли право власності на земельну ділянку набуто особою правомірно - із передбачених законом підстав та у передбаченому законом порядку.

Отже, у разі неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав особа не набуває права власності на неї, а тому не набуте право власності не може бути припинено відповідно до статті 140 ЗК України 2001 року.

(Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року № 6-152 цс 14)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України ( тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державний актом ( частина перша статті 126 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279, ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 площею 1 000,0 кв.м. На підставі п. 1 додатку до якого остання отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

Пунктом 2 рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 земельні ділянки, до яких входить і земельна ділянка ОСОБА_6, за основним цільовим призначенням віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови.

За договором купівлі-продажу від 23 червня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Іщук В.Я. за № 2659, право власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_6 перейшло до ОСОБА_7, на підставі якого остання отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Також встановлено, що відповідно до довідки Черкаського міського управління земельних ресурсів від вересня 2006 року № 432-25-2, наданої ОСОБА_6, спірна земельна ділянка відноситься до земель зайнятих земельними насадженнями загального користування Черкаської міської ради ( а.с. 24).

Згідно з висновком археологічної інспекції управління культури спірна земельна ділянка знаходиться в межах об'єднаної охоронної зони пам'яток археології м. Черкаси, та парково-рекреаційної зони, визначеної генеральним планом ( а.с.19).

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність незалежно від мети використання.

Відповідно до генерального плану м. Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 29 березня 1984 року № 144, вказана земельна ділянка загальною площею 8.7966 га знаходиться на території земельних насаджень загального користування ( територія парків, скверів), тобто є землею загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено.

Викопіюванням з плану м. Черкаи вбачається, що земельній ділянці, яка обліковується за ОСОБА_6, надано статус парку (а.с.120).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення ( викуп) земель і затверджує проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту затвердження генерального плану міста Черкаси у 1984 році і на час прийняття міською радою оспореного рішення земельна ділянка належала саме до вказаної вище категорії земель, оскільки проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки у відповідності до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, не розроблявся. Отже зміни цільового призначення цієї ділянки відповідно до положень приведеної вище ст. 20 ЗК України, не відбулось.

Згідно зі ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання ( передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсним угод щодо земельних ділянок.

Також статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Проте міською радою ухвалено рішення про надання спірної земельної ділянки під забудову без розробки містобудівного обґрунтування, як це передбачено ч. 2 ст. 26 Закону України «Про планування і забудову території».

Крім того, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2014 року засуджено гр. ОСОБА_9 по ст. 367 ч. 2 КК України. Вирок набрав чинності 26 грудня 2014 року.

Останній визнаний винним у тому, що виконуючи обов'язки начальника управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради, внаслідок неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, в порушення ст.ст. 2, 3, 10, 12, 19, 23, 24, 26 ЗУ «Про планування та забудову територій» та пунктів 1-3 ДБН 1.1-4-2002 за відсутності містобудівного обґрунтування та змін до генерального плану міста Черкаси, підписав та видав 18 громадянами висновки до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема 16 березня 2006 року громадянці ОСОБА_6 висновок №1512/14 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно із яким погоджувалось відведення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_1, які згідно із генеральним планом міста Черкаси знаходяться на території зелених насаджень загального користування, а тому не підлягають відведенню у приватну власність під житлову забудову, згідно ст.ст. 38, 39, 44, 51, 52, 83 Земельного Кодексу України, ст. ст. 5, 18 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 2, 3, 7, 10, 12, 23, 24, 26 Закону України «Про планування і забудову територій».

Докази про те, що проект відведення земельної ділянки погоджено з природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на підставі приведених вище доводів, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 року № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки є незаконним.

Прийшовши до висновку про незаконність рішення колегіального органу з приводу передачі спірної ділянки у власність, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про недійсність державних актів про право власності на цю земельну ділянку, виданих ОСОБА_6, а потім - ОСОБА_7

Державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі такого державного акту безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано ( така правова позиція зокрема міститься у постанові Верховного Суду України від 23.10.2013 року, справа № 6-93цс13).

Що стосується позовних вимог прокурора в частині витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, то колегія суддів вважає, що ця вимога підлягає задоволенню.

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку набуто ОСОБА_6 на підставі незаконного рішення Черкаської міської ради, вона не набула права власності на землю у розумінні статті 328 ЦК України а тому не набула можливості укладання будь-яких угод щодо цієї ділянки на законних підставах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що рішення Черкаської міської ради від 24.03.2006 року № 9-279 незаконне і прийняте на підставі завідомо неправдивих документів, необхідно прийти до висновку про відсутність волі громади передавати спірну земельну ділянку, розташовану на території парку, у приватну власність фізичній особі для індивідуального житлового будівництва.

За таких обставин вказана земельна ділянка повинна бути повернута в комунальну власність.

Що стосується вимоги порокурора скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20.09.2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_7 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора, пов'язану зі здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Заінтересована особа не позбавлена можливості звернутися до відповідних органів у порядку, передбаченому чинним законодавством, щодо скасування державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру.

Проте слід зазначити, що ні Черкаське міське управління юстиції, ні Черкаське міське управління земельних ресурсів ( на час подання позову) не були залучені в якості відповідачів по справі, що унеможливлює прийняття рішення про зобов'язання їх скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру щодо власника спірної земельної ділянки.

Позовну заяву прокурора в цій частині слід залишити без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України.

Таким чином на підставі вищевикладеного враховуючи порушення районним судом норм матеріального та процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2015 року - скасувати.

Позовні вимоги прокурора міста Черкаси задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_6 та інші)» в частині безоплатної передачі громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 1000,0 м2 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка).

Визнати незаконним і скасувати пункт 1 додатку до рішення Черкаської міської ради від 24 березня 2006 року № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_6 та інші)», щодо безоплатної передачі ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 1000,0 м2 по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20.09.2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_7, на земельну ділянку площею 1000,0 м2 , розташовану по АДРЕСА_1, вартістю 276 180 грн. 00 коп.

Витребувати у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1000,0 м2 , вартістю 276 180 грн. 00 коп, розташовану по АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20.09.2006 року, на користь громади в особі Черкаської міської ради.

Позовну заяву в частині зобов'язаннь щодо скасування державної реєстрації державного акта - залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :