Вирок № 48514411, 14.08.2015, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2740/15-к р.

1-кп/703/198/15 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2015 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді О.І. Гибало

п ри секретарі Водяній А.М.

з участю прокурора Рудика Ю.Ю.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження №120142500130000394 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, а жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого начальником Шевченківського відділу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці, одруженого, не судимого, -

- за ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 працюючи начальником Шевченківського відділу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці, та відповідно до своєї посадової інструкції № 23 від 20.07.2005 року здійснюючи керівництво вказаним підрозділом згідно з чинним законодавством, керує розробкою проектів перспективних і поточних планів матеріально-технічного забезпечення на основі визначення потреб у матеріальних ресурсах залізничних підприємств з використанням прогресивних норм витрат, здійснює загальне керівництво діяльністю відділу з охорони праці, затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, встановлює правила виконання робіт та поводження працівників на території підприємства, в виробничих приміщеннях згідно з нормативним и актами про охорону праці, будучи відповідальним за правопорушення, зроблені в процесі здійснення своєї діяльності, у межах, визначених діючим адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України, повинен знати організацію матеріально-технічного забезпечення і складського господарства, організацію обліку постачальницьких і складських операцій та порядок складання звітності про виконання плану матеріально-технічного забезпечення, тобто будучи службовою особою внаслідок виконання ним указаних та інших організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно та всупереч інтересів служби, 16 січня 2006 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні Шевченківського відділу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці, за адресою: м. Сміла, вул.. Жовтнева, 18-в, з метою отримання неправомірної вигоди фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1), всупереч вимогам п. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року та п. 17 постанови КМУ «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» № 786 від 4.10.1995 року, достовірно знаючи про дійсний намір останнього на здійснення своєї підприємницької діяльності, з метою зменшення вартості за користування частиною підвального приміщення магазину «Ювілейний», що за адресою: м. Сміла, пров. Московський, 3, що перебуває на балансі Шевченківського відділу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці, уклав з ОСОБА_3 договір збереження № 1 від 16.01.2006 року на зберігання продукції, передавши йому по акту прийому-передачі від 16.01.2006 року № 1 площу 117 кв.м у даному підвальному приміщенні, яке ОСОБА_3 фактично використовував на власний розсуд, організувавши та здійснюючи господарську діяльність по реалізації продовольчих та непродовольчих товарів без укладання договору оренди до 31.12.2014 року, спричинивши тим самим за період з 1.01.2011 року по 31.01.2014 року, відповідно до висновку експертизи № 233/235/15-23 від 30.03.2015 року ненадходження коштів у розмірі 165041 грн. 25 коп., що більше ніж у 271 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, заподіявши державним інтересам матеріальної шкоди на вказану суму, що є тяжкими наслідками.

Обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини в зловживанні службовим становищем за обставин вказаних в обвинувальному акті не визнав та пояснив, що раніше підвальне приміщення магазину «Ювілейний» здавалось в оренду, але в звязку з забороною проведення торгівельної діяльності в даному магазині, він уклав договір збереження з приватним підприємцем ОСОБА_3, згідно якого останній став зберігати у вказаному підвальному приміщенні свій товар, щомісячно сплачуючи залізниці відповідну плату за використання цього підвалу. Вважає, що порушення закону в його діях відсутні, оскільки було укладено не договір оренди, а договір збереження. Тому вважає, що наведені в обвинуваченні розрахунки орендної плати щодо наявного договору збереження застосовані безпідставно.

Проте, незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини його винність в скоєнні інкримінованого йому злочину стверджується наступними доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_4 (спеціаліста регіонального відділення Фонду Державного майна України по Черкаській області) про те, що в разі здачі державного майна в оренду розрахунок орендної плати має здійснюватись виходячи з «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу» затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України № 786. Це є обовязковою умовою при укладанні договорів оренди;

- показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що в січні 2006 року з Одеською залізницею в особі ОСОБА_2 він, як приватний підприємець, уклав договір збереження, згідно якого в підвальному приміщенні магазину «Ювілейний» площею 117 кв.м зберігав свої товари. За користуванням вказаним підвальним приміщенням в касу Одеської залізниці щомісячно вносив відповідну плату;

- аналогічними показаннями допитаної в якості свідка його дружини ОСОБА_5;

- показаннями свідка ОСОБА_6 (головного бухгалтера відділу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці) про те, що в 2006 році було укладено договір збереження між їх службою та приватним підприємцем ОСОБА_5. Згідно вказаного договору підвальне приміщення магазину «Ювілейний» площею 117 кв.м було надано ОСОБА_5 для зберігання в ньому належного йому товару. За користування вказаним приміщенням ОСОБА_5 щомісячно в касу залізниці вносив відповідну плату, яку вони йому нараховували;

- показаннями свідка ОСОБА_7 (бухгалтера відділу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці) про те, що вона оформляла рахунки та інші бухгалтерські документи повязані з оплатою за користування підвальним приміщенням магазину «Ювілейний» приватним підприємцем ОСОБА_5 згідно наявного договору збереження;

- даними наказу начальника служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці № 1-/НХК від 10.01.2005 року про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Шевченківського відділу служби матеріально-технічного забезпечення з 10.01.2005 року;

а.с. 143, т. 2

- даними протоколу огляду місця події від 6.11.2014 року з фототаблицями про те, що під магазином «Ювілейний», який знаходиться по пров. Московському, 3 в м. Сміла, Черкаської області, розташоване підвальне приміщення;

а.с. 16, т.1

- даними договору збереження № 1 від 16.01.2006 року про те, що Одеська залізниця (Зберігач) в особі начальника Шевченківського відділу служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці ОСОБА_2 та фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (Власник) укладено договір, згідно якого Зберігач зобовязується зберігати продукцію, що належить Власнику, а Власник приймає на себе зобовязання прийняти цей товар назад і сплатити послуги по його збереженню;

а.с. 107, т.1

- даними акту прийому-передачі № 1 від 16.01.2006 року, згідно якого Шевченківський відділ служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці в особі начальника відділення ОСОБА_2 передав площу 117 кв.м для зберігання товару в підвальному приміщенні магазину «Ювілейний», а фізична особа підприємець ОСОБА_3 прийняв дану площу для розміщення товару на зберігання;

а.с. 108, т.1

- даними листів про зміни умов договору збереження № 1 від 16.01.2006 року, калькуляцій на послуги, платіжних доручень з оплати ОСОБА_3 за користування підвальним приміщенням та податкових накладних за період з 2012 року по 2014 рік;

а.с. 109-250, т.1; 1-61, т.2

- даними висновку про вартість обєкта про те, що ринкова вартість частини нежитлових приміщень підвалу загальною вартістю 154.9 кв.м, які розташовані по пров. Московському, 3 в м. Сміла станом на 1.01.2011 року складає 232400 грн; станом на 1.01.2012 року 309800 грн., на 1.01.2013 року 340800 грн., а станом на 1.01.2014 року 476100 грн.;

а.с. 81, т. 2

- даними висновку головного державного ревізора-інспектора відділу боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Черкаській області від 19.02.2015 року № 2/23-00-16-004/01104546 від 19.02.2015 про те, що в ході перевірки за період з 1.01.2011 по 31.12.2014 року окремих фінансово-господарських операцій ВСП «Шевченківський територіальний відділ матеріально-технічного постачання» Одеської залізниці встановлено заподіяну державі шкоду в сумі 166279,15 грн.;

а.с. 157, т.2

- даними висновку судово-економічної експертизи № 233/235/15-23 від 30.03.2015 року про те, що розмір матеріальної шкоди завданої державним інтересам, який встановлений матеріалами дослідження ГУ ДФС у Черкаській області № 2/23-00-16-004/01104546 від 19.02.2015 року щодо окремих фінансово-господарських операцій ВСП «Шевченківський територіальний відділ матеріально-технічного постачання» Одеської залізниці за період з 1.01.2011 по 31.12.2014 року підтверджується в сумі 165041,25 грн. При цьому ревізором-інспектором відділу боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Черкаській області при обчисленні суми збитку не було враховано платежу зробленого ОСОБА_3 по прибутковому касовому ордеру від 19.12.2012 року в сумі 1237,86 грн.;

а.с. 17, т. 3

Даючи оцінку посиланням обвинуваченого на те, що між Шевченківським відділом служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено не договір оренди, а договір збереження належного останньому майна, а тому досудовим слідством застосовано механізм нарахування оплати як за оренду безпідставно, суд вважає, що наявний договір збереження сторонами є удаваним правочином оформленим «про людське око» з метою прикриття договору оренди, який фактично було укладено і ними виконувався. Тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тому суд вважає, що обвинувачений безпідставно посилається на наявний договір збереження, як на правову підставу передачі підвального приміщення приватному підприємцю ОСОБА_3, оскільки у вказаному договорі само підвальне приміщення, як предмет договору, навіть не згадується. Не зазначена також в цьому договорі ні його площа, ні юридична адреса, за якою воно знаходиться. Разом з тим, предметом наявного договору збереження є якесь абстрактне «майно», без зазначення його переліку, кількості та вартості, яке до оренди підвального приміщення не має ніякого відношення і яке в установленому порядку відповідальним особам залізниці не передавалось, а постійно знаходилось у віданні ОСОБА_3.

Про те, що сторонами фактично було укладено саме договір оренди підвального приміщення магазину «Ювілейний» площею 117 кв. м і предметом цього договору є вказане підвальне приміщення свідчить акт прийому-передачі № 1 від 16.01.2006 року, де зазначено, що приватному підприємцю ОСОБА_3 передається в користування вказане підвальне приміщення. При цьому ні про який «товар», про який іде мова в самому договорі збереження, в цьому документі навіть не згадується (а.с. 108, т.1).

В ході судового розгляду як обвинувачений, так і допитані в справі свідки пояснили, що ОСОБА_3 було передано підвальне приміщення магазину «Ювілейний» за користування яким він щомісячно сплачував відповідну плату. Таким чином ці відносини між сторонами повністю охоплюються поняттям оренди, яке передбачено ст. 759 ЦК України, де вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Виходячи з наведеного суд вважає, що вина обвинуваченого в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а його посилання на те, що ним було укладено договір збереження, який не передбачає нарахування орендної плати в тому розмірі як це зазначено в обвинувальному акті, розцінює як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересів служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Призначаючи покарання Олефіренку суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який хоча і вчинив тяжкий злочин, проте за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має ряд хронічних хвороб, що є помякшуючими покарання обставинами, а тому, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, вважає за можливе обравши йому покарання у вигляді позбавлення волі та застосувавши ст. 75 КК України звільнити від покарання з випробуванням.

Крім цього, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади повязані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій, оскільки він вчинив інкримінований йому злочин з використанням саме таких повноважень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та призначити йому покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади повязані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій на 1 рік та штраф в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття основного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 рік 6 місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично зявлятися в ці органи для реєстрації.

Апеляція на вирок може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через міськрайсуд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий: О.І. Гибало