Рішення № 48513398, 20.06.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2470/13-ц

Провадження № 2-0/646/51/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шелест І.М.

При секретарі Семеновій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення юридичного факту проживання в певний час на певній території ,-

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, просить встановити факт постійного проживання на території України в м. Харкові та Харківській області з березня 1991 року по теперішній час. В обгрунтування своєї заяви вона посилається на те, що народилась 5 жовтня 1977 р. в Азербайджані в сел. Ленінаван Мардакертського району ( що поряд з Нагорним ОСОБА_2) в родині ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Майже одразу після народження разом з батьками оселились та мешкали в сел. ОСОБА_2 у ОСОБА_5. Під час бомбардування ОСОБА_2 в 1991 р. загинули її рідні батьки, брат тому у березні 1991 року з родичами з боку батька вона приїхала в Україну, оселилася спочатку в АДРЕСА_1 у подружжя ОСОБА_6, а потім в АДРЕСА_2.

На даний час разом із своїм фактичним чоловіком ОСОБА_7 проживає постійно АДРЕСА_3. В м. Харкові у неї народилося двоє дітей: донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 і син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які навчаються у загальноосвітній школі № 35 м. Харкова. За весь час з 1991 р. вона не виїзджала за межі м. Харкова. У той самий час, виникають проблеми з отриманням паспорту громадянина України, оскільки з документів залишилось лише свідоцтво про її народження. То ж, потрібно встановлення факту, що вона проживала на Україні станом на 24 серпня 1991 року.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 заяву підтримали.

Заявник ОСОБА_6 , допитана за її клопотанням у якості свідка, пояснила, що після загибелі її батьків та брата, родичі привезли у березні 1991 року її у м. Харків. На той час їй виповнилось 13 років, російською мовою майже не володіла, навчання не продовжувала, приблизно з 15 років стала неофіційно працювати у швейному цеху. Згодом вступила в шлюб, який не реєструвала, з ОСОБА_7, з яким, як чоловік та дружина проживають однією сімєю до теперішнього часу.

У м. Харкові у неї народився 29.06.1996 року син ОСОБА_11 і 23.02.1996 року дочка ОСОБА_12, які проживають разом з ними АДРЕСА_3, навчаються у школі у м. Харкові. З моменту прибуття у березні 1991 року до м. Харкова за межі України не виїжджала.

Представник зацікавленої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області ОСОБА_13 проти задоволення заяви не заперечувала, пояснила суду, що ОСОБА_1З зверталась до Червонозаводського РВ в м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з питанням про надання паспорту громадянина України, але у неї відсутні необхідні документи у звязку з чим їй розяснено про необхідність звернутися до суду.

Вислухавши представника заявника, пояснення ОСОБА_1, яку відповідно ст. 184 ЦПК України допитано в якості свідка, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, ОСОБА_1 народилась 5 жовтня 1977 р. в Азербайджані в сел. Ленінаван Мардакертського району ( що поряд з Нагорним ОСОБА_2) в родині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с.3). Майже одразу після народження разом з батьками оселились та мешкали в сел. ОСОБА_2 у ОСОБА_5. Під час бомбардування ОСОБА_2 в 1991 р. загинули її рідні батьки, брат тому у березні 1991 року з родичами з боку батька вона приїхала в Україну, оселилася спочатку в АДРЕСА_1 у подружжя ОСОБА_13, а потім в АДРЕСА_2. На даний час разом із своїм фактичним чоловіком ОСОБА_7 проживає постійно АДРЕСА_3. В м. Харкові у неї народилося двоє дітей: донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 і син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, які навчаються у загальноосвітній школі № 35 м. Харкова. За весь час з 1991 р. вона не виїжджала за межі м. Харкова.

Зазначені обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14, які пояснили, що дійсно на початку 1991 р. під час бомбардування в сел.. ОСОБА_2 загинули рідні ОСОБА_6 і її дівчинку у віці 13 років у березні того ж року привезли до них в АДРЕСА_4. Тут їй надавали медичну допомогу, консультації психолога, бо нервовий стан дівчинки був складний. Освіту ОСОБА_9З не отримала,бо не знала мови. Згодом влаштувалась на роботу, склала сімю, народила дітей. Весь час з моменту приїзду до Харкова територію України не залишала. Аналогічні пояснення дав свідок ОСОБА_16, що мешкає з 1989 р. у сусідній квартирі АДРЕСА_5, являється сторонньою особою.

Суду надана довідка посольства республіки ОСОБА_5, з якої вбачається, що ОСОБА_6 паспортом громадянина ОСОБА_5 не документована ( а.с. 4). Відповідно довідки Харківтрансбуд від 30.11.2012 р. № 241, ОСОБА_9З проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 з двома дітьми та чоловіком ОСОБА_7А.( а.с.6). Крім того, суду надані копії свідоцтв про народження в м. Харкові дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, народилися у м. Харків і навчаються у загальноосвітній школі № 35 м. Харкова ( а.с. 7-9).

Суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_6 на території України з березня 1991 року, тому задовольняє заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212-215, 256-259 ЦПК України, суд:

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно проживає на території України в м. Харкові та Харківської області з березня 1991 року по теперешній час, що включає стан на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя І.М. Шелест