Рішення № 4851311, 09.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2009

Справа №2-2/3204-2009

за позовом - Приватного підприємства «Баядера» (84646, Донецька область, м.Горлівка, вул.Кірова, 33; 95047, м.Сімферополь, вул.Хімічна, 3/10)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал» (98112, м.Феодосія, пров.Танкистів, б.1-А; м.Феодосія, вул.Єрєменко, б.24)

про стягнення 51 427грн47коп

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Лещенко – предст, довіреність у справі

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до ГС АРК із позовом до відповідача про стягнення 51 427грн47коп , з яких 45 756грн41коп сума боргу, 3 489грн84коп. пені та 2 181грн22коп 15% річних.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір №171 від 30.12.2008р., відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар. Проте, відповідач, порушуючи вимоги договору, сплатив лише частину обумовленої договором суми, у результаті чого склалась заборгованість, несплата якої стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення №480 від 01.7.2009р до розрахунку суми позову, відповідно до якого додатково обґрунтовує суму позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Між ПП «Баядера», як поставщиком, та ТОВ «Г.А.С.-Маршал», як покупцем, було укладено договір поставки №171 від 30.12.2008р, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов’язувався передати, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію і товари народного споживання на умовах, визначених договором. найменування асортимент та кількість товару відображаються у витратних накладних, які підписуються сторонами при прийманні – передачі кожної партії товару.

Згідно з п. 2.1, 2.2. 2.3 договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару представляє собою вартість товару, відображену у витратній накладній, по якій партія поставляється. Загальна сума договору полягає з сум усіх витратних накладних, складених відповідно до договору.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору передбачалось, що розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару на протязі 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

На виконання умов вищевказаного договору, у період з 31.12.2008р по12.6.2009 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 119 226грн55коп, що підтверджується витратними, податковими та товарно – транспортними накладними, які являються відповідно до п.2.2 договору його невід’ємною частиною та знаходяться у матеріалах справи.

Але ТОВ «Г.А.С.-Маршал» у порушення умов договору – пункту 4.1, зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконало, товар оплатило лише частково, в результаті чого станом на 12.6.2009 року за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 45 756грн41коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 45 756грн41коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 45 756грн41коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 489грн84коп. пені та 2 181грн22коп 15% річних за період з 17.02.2009р по 12.6.2009р.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Так, пунктом 7.2.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 15% річних від суми заборгованості відповідно до ст..625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, у частині стягнення пені у сумі 3 489грн84коп та 15% річних у сумі 2 181грн22коп позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені та річних позивачем здійснений правильно, відповідно до умов договору поставки №171 від 30.12.2008р та діючого законодавства.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини.

Рішення оформлене та підписане 10.7.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.А.С.-Маршал» (98112, м.Феодосія, пров.Танкистів, б.1-А; м.Феодосія, вул.Єрєменко, б.24) на користь Приватного підприємства «Баядера» (юр. адреса – 84646, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Кірова, 33; поштова адреса – 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10, р/р 26000301009201 у філії АБ “Південий” м.Сімферополь, МФО 384652, ІНН 13410505038, ЗКПО 13491057, св.№05992903) 45 756грн41коп боргу, 3 489грн84коп. пені, 2 181грн22коп 15% річних, 514грн27коп державного мита, 312грн.50коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Повернути Приватному підприємству «Баядера» (юр. адреса – 84646, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Кірова, 33; поштова адреса – 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10, р/р 26000301009201 у філії АБ “Південий” м.Сімферополь, МФО 384652, ІНН 13410505038, ЗКПО 13491057, св.№05992903) з державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) надмірне сплачене відповідно до платіжного доручення №203 від 02.6.2009р державне мито у розмірі 138грн32коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.