Ухвала суду № 4851144, 12.08.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"12" серпня 2009 р.

Справа № 15/74-09-3246

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі М.Д. Стойковій

За участю представників:

від позивача – Прокопов М.В.,

від відповідачів:

1) Білгород-Дністровської міської ради –Чернокульський С.С.,

2) Виконкому Білгород-Дністровської міської ради - Чернокульський С.С.,

3)Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” до Білгород-Дністровської міської ради, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на майно, визнання рішення недійсним та заборону вчиняти певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради та Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради про:

- визнання права власності на адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74;

- визнання недійсним рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 1437 від 18.12.2008, яким адміністративна будівля, що знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева. 74, передана у комунальну власність;

- заборону Білгород-Дністровській міській раді та Управлінню комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради чинити будь-які перешкоди в реалізації Відкритим акціонерним товариством Національною страховою компанією „Оранта” його права власності на адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ВАТ НАСК „Оранта”, за твердженням позивача, є власником адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74. Право власності на спірну будівлю позивач набув в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.03.1998 р. № 231.

Позивач є відкритим акціонерним товариством, заснованим Фондом державного майна України шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р. № 709 „Про створення Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в порядку та на умовах, передбачених Указом Президента України від 15 червня 1993 р. „Про корпоратизацію підприємств”.

Згідно п. 3 зазначеної Постанови ВАТ НАСК „Оранта” є правонаступником щодо майнових прав та обов’язків Укрдержстраху. Спірна будівля входить до переліку майна, що було передано Фондом державного майна України у власність позивача в процесі корпоратизації як правонаступнику Укрдержстраху.

Згідно з п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом” одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Таким чином, позивач як правонаступник Укрдержстраху до набуття права власності та одержання правовстановлюючого документа володів спірною будівлею на законних підставах.

Позивач також зазначає, що рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 р. „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій, 74 у м. Білгород-Дністровський” позивача було уповноважено підготувати необхідні документи для оформлення права власності на спірну будівлю. Так, 09.03.1998 р. позивач одержав свідоцтво про право власності на спірну будівлю.

Так, як стверджує позивач, вищенаведеним підтверджується, що позивач у встановленому законодавством порядку набув право власності на спірну будівлю, одержав передбачені чинним законодавством правовстановлюючі документи, які підтверджують, що право власності на спірну будівлю належить саме йому.

Проте, незважаючи на сукупність фактичних та юридичних обставин, які підтверджують факт того, що власником спірної будівлі є саме позивач, його право власності не визнається та систематично порушується Білгород-Дністровською міською радою, виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради та Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради.

Так 13.01.2005 р. Білгород-Дністровською міською радою було прийнято рішення № 801-IV „Про відміну рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій. 74 в м. Білгород-Дністровському”. Даним рішенням відповідач скасував рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 „Про оформлення права власності на будівлю по вул. Першотравневій, 74 в м. Білгород-Дністровському” та доповнив перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського адміністративною будівлею по вул. Першотравневій, 74.

16.01.2009 р. Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради направив позивачу листа, в якому зазначено, що згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 18.11.2008 р. нежитлові приміщення, розташовані по вул. Першотравневій, 74, є комунальною власністю територіальної громади м. Білгород-Дністровського, у зв'язку з чим позивач зобов'язаний у триденний термін з моменту отримання листа звернутися до Управління комунальної власності для вирішення питання подальшого укладення договору оренди комунального майна згідно зі встановленими нормами чинного законодавства. У разі неявки у встановлені строки позивачу було наказано звільнити займане приміщення.

Разом зі вказаним листом Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради була надіслана копія свідоцтва про право власності та витягу про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення по вул. Першотравневій, 74. Згідно зі зазначеним свідоцтвом адміністративна будівля по вул. Першотравнева, 74 знаходиться в комунальній власності на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 1437 від 18.12.2008 р.

Таким чином, на думку позивача, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради здійснив примусове та безоплатне вилучення (конфіскацію) майна, що належить на праві власності позивачу.

Відтак, у зв'язку з тим, що відповідачі не визнають право власності позивача на спірну будівлю, намагаються позбавити його права вільно користуватися та розпоряджатися нею, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2009 р. порушено провадження у справі № 15/74-09-3246 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду 12.08.2009 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, розташоване за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, та шляхом заборони Білгород-Дністровській міській раді, Виконавчому комітету Білгород-Дністровської міської ради та Управлінню комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради вчиняти будь-які дії, направлені на позбавлення позивача можливості реалізовувати свої правомочності власника щодо адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, зокрема, виселяти позивача або іншим чином перешкоджати йому користуватися вказаною адміністративною будівлею.

В обґрунтування заяви позивач послався на те, що рішенням Білгород-Дністровської міської ради „Про затвердження переліку об'єктів, які підлягають виключенню з комунальної власності у зв'язку з їх приватизацією” від 19.02.2009 року № 658, 31/100 частини спірного приміщення було продано юридичній особі відповідно до договору купівлі - продажу № 4362 від 26.12.2008 року. Рішенням Білгород - Дністровської міської ради „Про внесення доповнення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2009 році” визначено, що підлягає приватизації підвальне приміщення спірної адміністративної будівлі.

Крім того, позивач зазначає, що рішення Виконавчому комітету Білгород-Дністровської міської ради про реєстрацію права власності за Білгород-Дністровською міською радою та видача на підставі цього свідоцтва про право власності з відповідним внесенням змін до реєстру прав власників можуть привести до вчинення дій Білгород-Дністровською міської радою щодо розпорядження спірною адміністративною будівлею або її частиною.

Так, невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, може порушити майнові права позивача та завдати йому збитків, пов'язаних з втратою спірної будівлі, або її частин.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, господарський суд вважає, що клопотання позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення у разі задоволення позову.

Як встановлено судом та як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір про визнання права власності на адміністративну будівлю, яка, за твердженнями позивача, була передана йому у власність Фондом державного майна України в процесі корпоратизації. Як зазначено позивачем, спір виник у зв’язку порушенням відповідачами права власності позивача на адміністративну будівлю шляхом передачі у власність юридичної особи 31/100 частину спірного приміщення та шляхом прийняття рішення про внесення доповнення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2009 році, яким визначено, що підлягає приватизації підвальне приміщення спірної адміністративної будівлі. Отже, існує реальна загроза того, що спірне майно буде передане у власність третіх осіб, що призведе до невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає цілком обґрунтованим клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну адміністративну будівлю, оскільки арешт застосовується на майно, яке є предметом позову. При цьому слід зазначити, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно не є перешкодою у здійсненні господарської діяльності, оскільки у цьому випадку відповідачі позбавлені права лише на відчуження належного їм майна, наявність якого є гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вимоги позивача про заборону відповідачам вчиняти будь-які дії, направлені на позбавлення Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції можливості реалізовувати свої правомочності власника щодо спірної адміністративної будівлі, зокрема виселяти позивача або іншим чином перешкоджати йому користуватися адміністративною будівлею задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб забезпечення позову є по суті способом захисту порушених прав, тобто має характер позовної вимоги.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням по скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74.

3. Стягувачем за цією ухвалою є Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії „Оранта” (65014, м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 9-а; код ЄДРПОУ 02511242).

4. Боржниками за цією ухвалою є Білгород-Дністровська міська рада (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56; код ЄДРПОУ 04056799), Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56; код ЄДРПОУ 04652318) та Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна, 10, каб. 14; код ЄДРПОУ 23988184).

Ухвалу може бути пред’явлено для виконання до Державної виконавчої служби протягом трьох років з дня її прийняття.

Ухвала набирає чинності з дня її прийняття.

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її прийняття.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя