Ухвала суду № 48509895, 11.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 757/29510/14 Головуючий у І інстанції Піхур О.В.Провадження № 22-ц/780/4274/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 11.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Лащенко В.Д., Ігнатченко Н.В.

участю секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Апеляційного суду міста Києва, Печерського районного суду міста Києва про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом та просили стягнути на їх користь 51000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду кожному.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Апеляційним судом міста Києва, Печерським районним судом міста Києва були порушені норми матеріального та процесуального права по відношенню до позивачів. Внаслідок цього позивачі понесли значні втрати майнового характеру, переносять моральні страждання, витрачають значний час та зусилля на захист прав і свобод в судах України.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що суд не надав оцінки наданим доказам та аргументам та не звернув уваги на положення Висновку №3/20 Консультативної ради суддів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2014 року залишено без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2014 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про відшкодування шкоди відмовлено.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 липня 2014 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їм шкоди відповідачами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

За ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 5 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягають заробіток та інші грошові доходи, які фізична особа втратила внаслідок незаконних дій; майно (у тому числі гроші, грошові вклади і відсотки від них, цінні папери та відсотки від них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), майно, конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у звязку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Згідно ст. 4 зазначеного Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Враховуючи вищевикладене, незаконність дій органів судової влади стосовно позивачів має бути підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення відшкодування за спричинену моральну шкоду, позивачі не надали жодного належного та допустимого доказу неправомірності дій відповідачів, яким чином, в який спосіб, якими конкретно діями позивачам заподіяна моральна шкода і в чому вона полягає. Сам факт ухвалення судового рішення, з яким особа не погоджується із власних міркувань, не свідчить про завдання шкоди.

В апеляційній скарзі апелянти зазначають, що суд повинен був закрити провадження у справі відносно відповідачів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Апеляційного суду міста Києва, Печерського районного суду міста Києва та порушити провадження проти держави. Однак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов заявлений не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі заявили позов до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, Апеляційного суду міста Києва, Печерського районного суду міста Києва. Будь-які клопотання про заміну первісних відповідачів належними відповідачами позивачі під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляли.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду є законним та обґрунтованим, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Лащенко В.Д.

ОСОБА_7