Рішення № 4850978, 31.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.09 р. Справа № 2/217

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка

до відповідача: Державного відкритого акціонерного товариства “Шахтопрохідне управління № 10” Дочірне підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна холдінгова компанія “Трест Горлівськвуглебуд” м. Горлівка

про стягнення заборгованості в сумі 61186,26грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Требік Т.Ю. – за довір.

від відповідача: Іщенко Н.В. – за довір.

У судовому засіданні 27.08.2009р. оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 31.08.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа” м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Державного відкритого акціонерного товариства “Шахтопрохідне управління № 10” Дочірне підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна холдінгова компанія “Трест Горлівськвуглебуд” м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 61186,26грн. з яких 51269,33грн. – заборгованість за теплову енергію, 6971,48грн. - пеня, 2264,97грн. – індекс інфляції, 680,48грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів на поставку теплової енергії № 400 від 15.08.2005р., рахунки, акти на включення опалення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 51269,33грн. визнає. Щодо позовних вимог в частині нарахованих 3% річних, індексу інфляції та пені заперечує, оскільки вважає, що останні нараховані позивачем без врахування діючого законодавства та п. 7.4., 7.3. договору.

13.08.2009р. відповідачем надано клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у зв’язку з кризою, яка підтверджується постановами уряду.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

15.08.2005р. між Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа” (Постачальник) та Державним відкритим акціонерним товариством “Шахтопрохідне управління № 10” Дочірнього підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна холдінгова компанія “Трест Горлівськвуглебуд” (Споживач), був укладений договір № 400 на поставку теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник бере на себе зобов’язання поставляти Споживачу теплову енергію, згідно додатку № 1, 2, загальною площею 2471,2м2, з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,189Гкал/годину, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені договором.

Дати початку та закінчення опалювального періоду встановлюється розпорядженням Горлівської міської ради та не можуть бути змінені сторонами (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що теплова енергія постачається Споживачу при наявності лімітів на паливно-енергетичний ресурс у Постачальника на: опалення – в опалювальний період; гаряче водопостачання – протягом року, за виключенням 15 календарних днів відведених на ремонтний період.

Відповідно до п. 3.2.1. споживач зобов’язаний оплачувати відпущену теплову енергію та здійснювати інші платежі, в відповідності з умовами договору.

Згідно до п. 4.2.1. договору Постачальник зобов’язаний забезпечити поставку теплової енергії Споживачу до межі розподілу теплових мереж.

Розділом 5 “Облік споживання теплової енергії” визначено, що в разі встановлення засобу обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до об’ємів теплової енергії, визначеним за фактичними показання засобів обліку, додаються втрати теплової енергії на дільницях тепломережі, які находяться на балансі Споживача від межі балансової належності теплових мереж до місць встановлення засобів обліку.

Споживач щомісячно надає Постачальнику довідку про фактичне споживання теплової енергії та фактичний час напрацювання засобу обліку за розрахунковий місяць, підписані керівником або відповідальним представником в строк з 25 по 27 число включно розрахункового місяця.

В разі якщо строк надання довідки випадає на неробочий день, то вказані данні надаються в останній робочий день до початку неробочих.

Пунктом 7.3. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно до п. 7.4. договору оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця відповідно платіжній вимозі-доручення, виставленому Постачальником, яке включає оплату: - об’єктам з приборами обліку – планову суму оплати за спожиту теплову енергію відповідно розрахунку; по об’єктам, які не обладнанні засобами обліку теплової енергії, відповідно п. 7.1.6. договору. Перерахунок оплати за фактично спожиту теплову енергію по об’єктам, які обладнані засобами обліку, здійснюється за показаннями засобів обліку теплової енергії в місяць, наступний за розрахунковим. Кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.5. договору платіжна вимога – доручення вважається пред’явленою Споживачу з моменту вручення її керівнику, відповідальному представнику. Бухгалтеру, відповідальному за діловодство Споживача. В разі неможливості вручення особисто – з моменту направлення по пошті рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною у договорі, з врахуванням строку поштового перебігу.

Згідно до п. 8.3., 8.4. договору за весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який стягується пеня (відповідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р.). При простроченні оплати теплової енергії споживач за вимогою Постачальника зобов’язаний уплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 10.1. договору строк дії договору з 01.10.2005р. по 30.10.2007р.

Пунктом 10.2. договору встановлено, що після закінчення строку дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий же період.

В підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акт на включення опалення від 05.11.2008р. та акт на відключення опалення від 15.04.2009р., які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

За надані послуги з теплопостачання позивачем виставлялися рахунки від 10.11.2008р. на суму 23500,00грн., від 19.11.2008р. на суму 31525,73грн., від 08.01.209р. на суму 34933,91грн., від 20.01.2009р. на суму 34,87грн., від 04.02.2009р. на суму 31040,15грн., від 03.03.2009р. на суму 44,78грн., від 19.03.2009р. на суму 47,98грн., від 25.03.2009р. на суму 40,45грн., від 30.03.2009р. на суму 14561,34грн., від 22.04.2009р. на суму 8386,01грн., від 15.05.2009р. на суму 53,87грн., а всього на загальну суму 144169,09грн.

Зазначені рахунки біли вручені відповідачу, про що свідчить реєстр вручення рахунків, що доданий до матеріалів справи.

Відповідач умови договору виконав частково за отримані послуги з теплопостачання розрахувався в сумі 46320,64грн.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що за спірний опалювальний період позивачем були здійснені перерахунки на загальну суму 46579,12грн.

Таким чином на час розгляду справи за відповідачем облікується заборгованість за отриману теплову енергію за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. в розмірі 51269,33грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

За результатами розгляду матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порядок виконання господарських зобов’язань відповідача по оплаті за теплову енергію визначений п. 7.4 договору, та його належне виконання полягає у розподілені споживачем оплат в наступному порядку:

- здійснення оплати до початку розрахункового місяця відповідно до платіжної вимоги-доручення планової суми, відповідно до додатку.

- здійснення оплати за перерахунком за приладами обліку теплової енергії, до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 51269,33грн. суду не представив, борг визнав.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2. договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6971,48грн. за період з 20.11.2008р. по 11.06.2009р. на підставі п. 8.3. договору.

В силу ст. 216, 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинення учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесена пеня.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати теплової енергії у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці Національного банку України, таким чином позивачем обґрунтовується здійснення нарахування пені у відповідності із порядком виконання грошових зобов’язань відповідачем встановлених п. 7.4, 8.3 договору.

Перевіривши розрахунок пені за період з 20.11.2008р. по 11.06.2009р. на суму 6971,48грн., судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені з врахуванням вимог ст. 530 ЦК України та здійснених відповідачем оплат та перерахунків та розмір пені за спірний період становить 6547,01грн., у зв’язку з допущеними позивачем помилками при розрахунку пені.

На підставі зазначеного вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 6547,01грн. за період з 20.11.2008р. по 11.06.2009р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 680,48грн. за період з 05.12.2008р. по 25.05.2009р. та індекс інфляції в розмірі 2264,97грн. за період з січня 2009р. по квітень 2009р. на підставі п. 8.3. договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 680,48грн. та індексу інфляції в розмірі 2264,97грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються у зв’язку з необґрунтованістю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення в порядку п. 3 ст. 83 ШПК України пені, індексу інфляції та 3% річних, в обґрунтування якої відповідач посилається на кризовий стан у країні, що як вважає останній підтверджується постановами уряду, то суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Тобто, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов’язком суду.

Позивач проти зменшення розміру неустойки заперечує.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що зменшення розміру неустойки може бути здійснено лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати господарські зобов’язання у встановлений строк.

Відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування заявленого клопотання, у зв’язку з чим, встановити наявність фактів на які посилається відповідач та взяти їх до уваги не уявляється можливим.

Крім того, суд зазначає, що зменшенню підлягає лише неустойка (штраф, пеня), а 3% річних та індекс інфляції в розумінні ст. 230 ГК України не є господарськими санкціями, а є відповідальність за порушення грошового зобов'язання у зв’язку з чим зменшенню не підлягають.

З урахуванням викладеного клопотання відповідача про зменшення пені, індексу інфляції та 3% річних задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” м. Горлівка до Державного відкритого акціонерного товариства “Шахтопрохідне управління № 10” Дочірне підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна холдінгова компанія “Трест Горлівськвуглебуд” м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 61186,26грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Шахтопрохідне управління № 10” Дочірне підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна холдінгова компанія “Трест Горлівськвуглебуд” (84634, м. Горлівка, вул. Ізотова, 2 р/р 26001301553015 в ЦГО АК ПІБ м. Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00180108) на користь Заритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Ак. Павлова, 13, р/р 26005414020000 в ВАТ “ПроФінБанк”, МФО 334594, ЄДРПОУ 03337007) заборгованість за теплову енергію в сумі 51269,33грн., пеню в розмірі 6547,01грн., 3% річних в розмірі 680,48грн., індекс інфляції в розмірі 2264,97грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 607,62грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 310,33грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя