Рішення № 4850920, 17.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/356

17.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Система»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

про стягнення 699 038,55 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шкот О.Ю.- представник по довіреності від 01.11.2008р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»заборгованості за Договором № 07/16/862 від 31.10.2007р. в розмірі 699 038,55 грн., в тому числі 450 436,80 грн. –основний борг, 96 224,6 грн. –пеня, 90 391,58 грн. –збитки від інфляції, 61 985,51 грн. –проценти за користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/356, розгляд справи призначено на 06.07.2009р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.08.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/5553-2 від 30.06.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.07.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 07/16/862, відповідно до умов якого Постачальник (позивач), у відповідності до умов цього Договору, зобов’язується поставляти та передавати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов’язується його приймати та оплачувати (п. 1.1 Договору № 07/16/862 від 31.07.2007р.).

Також між сторонами у справі було укладено Додаток № 1 від 31.10.2007р. до Договору № 07/16/862 від 31.07.2007р., Додаткову угоду № 1 від 22.02.2008р. та Додаткову угоду № 2 від 04.07.2008р. до Договору поставки № 07/16/862 від 31.07.2007р., в яких позивач та відповідач додатково погодили місця поставки товару, асортимент та ціну товару.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 267 443,58 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 56/11036/1 від 23.11.2007р., № 56/110336/2 від 28.11.2007р., № 56/110336/3 від 30.11.2007р., № 56/110336/5 від 05.12.200р., № 56/110336/6 від 05.12.2007р., № 56/110336/7 від 07.12.2007р., № 56/110336/8 від 07.12.2007р., № 56/110336/11 від 11.12.2007р., № 56/110336/12 від 08.01.2008р., № 56/110448/1 від 28.11.2007р., № 56/110448/2 від 30.11.2007р., № 56/110448/3 від 05.12.2007р., № 56/110448/4 від 05.12.2007р., № 56/110448/8 від 07.12.2007р., № 56/110448/9 від 10.12.2007р., № 56/110448/10 від 11.12.2007р., № 56/110448/11 від 08.01.2008р., № 56/125507/1 від 24.07.2008р., № 56/125507/3 від 31.07.2008р., № 56/125507/4 від 20.08.2008р., № 56/125507/5 від 11.09.2008р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серія ЯОС № 598171 від 03.12.2007р., серія ЯОС № 598086 від 28.11.2007р., серія ЯОС № 598092 від 30.11.2007р., серія ЯОС № 598101 від 05.12.2007р., серія ЯОС № 598071 від 07.12.2007р., серія ЯОС № 598169 від 08.01.2008р., серія ЯОО № 541974 від 28.11.2007р., серія ЯОО № 541979 від 30.11.2007р., серія ЯОО № 541996 від 05.12.2007р., серія ЯОО № 541997 від 05.12.2008р., серія ЯОМ № 932595 від 07.12.2007р., серія ЯОМ № 932596 від 10.12.2007р., серія ЯОМ № 932597 від 11.12.2007р., серія ЯОМ № 932579 від 08.01.2008р., серія ЯПЗ № 495457 від 24.08.2008р.(оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 5 Договору поставки № 07/16/862 від 31.07.2007р. Покупець сплачує вартість кожної партії товару наступним чином: 50% вартості товару згідно відповідної Специфікації (Додатку) на умовах передплати протягом 3-ох робочих днів з дати підписання Специфікації (Додатку) на поставку такої партії товару; 50% вартості партії товару згідно відповідної Специфікації (Додатку) протягом 20-ти робочих днів з дати поставки відповідної партії товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач по справі частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 817 006,78 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 450 436,80 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує, про що свідчить підписаний та погоджений в двосторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків та що підтверджується довідкою за підписами головного бухгалтера та генерального директора позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № ЮВ 01 від 05.02.2009р. з вимогою погасити заборгованість та штрафні санкції.

Однак, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, на дату прийняття рішення свого обов’язку щодо оплати поставленого товару в сумі 450 436,80 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 450 436,80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені за неналежне виконання Договору № 07/16/862 від 31.07.2007р.

Як вбачається з пункту 9.3 Договору № 07/16/862 від 31.07.2007р. за прострочення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції, штрафну неустойку, яка нараховується за весь час прострочення зобов’язання, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми несплати за кожний день прострочення та проценти за користування коштами в розмірі 15% річних від суми несплати.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що позивач навів неправильний розрахунок пені, а саме вказав не вірний строк нарахування пені.

П. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 49103,57 грн., відповідно до розрахунку суду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 90391,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування річних від простроченої суми, необхідно зазначити, що пунктом 9.3 Договору № 07/16/862 від 31.07.2007р. за прострочення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції, штрафну неустойку, яка нараховується за весь час прострочення зобов’язання, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми несплати за кожний день прострочення та проценти за користування коштами в розмірі 15% річних від суми несплати.

При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що зазначені в договорі проценти за користування коштами за своєю правовою природою є річними процентами, які сплачуються за прострочення виконання грошового зобов’язання, як зазначено в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 15% річних в розмірі заявленої суми, яка становить 61985,51 грн.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8А; ідентифікаційний код 35073676, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Система»(01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13 (літера А); ідентифікаційний код 30264156) основний борг в сумі 450 436 (чотириста п’ятдесят тисяч чотириста тридцять шість) грн. 80 коп., пеня в сумі 49 103 (сорок дев’ять тисяч сто три) грн. 57 коп.; інфляційні збитки в сумі 90 391 (дев’яносто тисяч триста дев’яноста одна) грн., 58 коп.; 15% річних в сумі 61 985 (шістдесят тисяч дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 51 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 6 519 (шість тисяч п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 18 коп. та 291 (двісті дев’яносто одна) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.