Рішення № 4850870, 13.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2009 р. Справа № 30/0223-37/166-09

вх. № 4732/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Ві Д.Д. за довіреністю № 14/07 від 22.07.2009 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Спільного українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта", с. Драганівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет", м. Харків

про стягнення 261374,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько - польське Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (відповідач) про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 261374,12 грн. в якості оплати за поставлені м'ясопродукти.

Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду на 13.08.2009 року о 10:30 та передана телефонограма про час та місце слухання зазначеної справи. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи та відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини не явки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що не явка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Позивач, через канцелярію господарського суду 13.03.2009 р. за вх. № 20143, надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів вказаних в клопотанні, яке господарським судом задовольняється та надані документи судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 02.01.2008 року було укладено договір № ТП-296 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, позивач (постачальник) зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цим договором, систематично поставляти відповідачу (покупцю) (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Згідно з п.1.2. договору предметом поставки за цим договором є товар: ковбасні вироби та копченості.

Пунктом 9.1. договору було передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 р.

Додатковою угодою №1 до вищевказаного договору сторони домовилися продовжити термін дії договору до 31 березня 2009 року.

Умови передачі товару за договором та переходу права власності на товар сторони визначили у п.1.4. договору, згідно якого, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, а також право власності на товар переходить до покупця з моменту передання товару та підписання сторонами товаросупровідних документів.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за накладними у порядку передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6, затвердженою Постановою держарбітражу від 15.07.1965 р. та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженою Постановою держарбітражу від 25.04.1966 року.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, відповідно до умов договору. Так, у період з 03.10.2008 р. по 19.03.2009 р. позивач, в межах договору, за розхідними накладними поставив (передав у власність) відповідачу товар на загальну суму 261374,12 грн., а відповідач в свою чергу прийняв поставлений товар, про що свідчать підписані розхідні накладні.

Також, судом встановлено, що між сторонами станом на 20.03.2009 року було складено акт звірки взаєморозрахунків за договором № ТП-296 від 02.01.2008 року відповідно до якого сума заборгованості відповідача на користь позивача складала 261374,12 грн.

Відповідно до п.3.3. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

Беручи до уваги період, за який здійснювалося постачання товару позивачем, а саме з 03.10.2008р. по 19.03.2009р., відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за товар на протязі 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не здійснив оплату товару, який був поставлений позивачем відповідачу за договором у період з 03.10.2008 р. по 19.03.2009р. чим фактично порушив умови п.3.3. договору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь суми у розмірі 261374,12 грн. є обґрунтованою, доведеною суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку чим вона підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 2613,74 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (юридична адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 7, кв. 1; фактична адреса: 79008, м. Львів, вул. Галицька, 4; код ЄДРПОУ 13827416, п/р 2600900601403 в ЛФ "Укрексімбанк" м. Львів, МФО 325718) на користь Спільного українсько-польського Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта" (47723, Тернопільська область, Тернопільській район, с. Драганівка, вул. Токова, 6, код ЄДРПОУ 24627442, п/р № 26008301680626/980 у Філії "Відділення Промінвестбанку в. м. Тернопіль") грошові кошти у розмірі 261374,12 грн.; витрати по сплаті державного мита у розмірі 2613,74 грн. та витрати по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 18.08.2009 р.