Рішення № 4850822, 06.10.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2009 р.

Справа № 19/95-24/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Чмихові Ю. А.,

за участю представника позивача Рабомізо Н. Ф. і представника відповідача Селепія Ю. О.,

у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОС-торг" до товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" про стягнення 484 233 грн 71 коп.

ТОВ "ОПОС-торг" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "КарпатАгроПродукт" про стягнення 484 233 грн 71 коп. заборгованості та збитків за договором № 29/01/2009, з яких 200 000 грн основного боргу, 253 276 грн 11 коп. штрафу, 18 607 грн 71 коп. пені, 10 012 грн 12 коп. інфляційних втрат, 2 337 грн 77 коп. три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами 29 січня 2009 р. договору купівлі-продажу № 29/01/2009 відповідач повністю не оплатив отриманий від позивача по видатковій накладній № РН-0000409 від 29 січня 2009 р. товар на суму 469 611 грн 80 коп. У зв'язку із цим, позивач нарахував відповідачу згідно п. 4.3 Договору 18 607 грн 71 коп. пені і 253 276 грн 11 коп. штрафу, а також згідно ст. 625 ЦК України 10 012 грн 12 коп. інфляційних втрат і 2 337 грн 77 коп. три проценти річних.

Ухвалою від 22 червня 2009 р. господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 19/95 і призначив її до розгляду в засіданні на 16 липня 2009 р.

Ухвалою від 16 липня 2009 р. розгляд справи було відкладено на 28 липня 2009 р. у зв'язку із неявкою в засідання представника відповідача.

28 липня 2009 р. суд отримав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із відпусткою представника. Задовольнивши клопотання відповідача, суд відклав розгляд справи на 17 серпня 2009 р.

06 серпня 2009 р. за розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області дану справу у зв'язку із відпусткою та закінченням повноважень судді Максимів Т. В. було передано на розгляд судді Ткаченко І. В., внаслідок чого справі присвоєно № 19/95-24/18.

В засіданні 17 серпня 2009 р. суд розглянув подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог станом на 17 серпня 2009 р., відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачах 200 000 грн основного боргу, 253 276 грн 11 коп. штрафу, 26 191 грн 31 коп. пені, 13 012 грн 13 коп. інфляційних втрат, 3 558 грн 97 коп. три проценти річних, а всього стягнути 496 038 грн 71 коп. Зазначені уточнення позовних вимог прийняті судом. Оскільки вирішити спір в даному засіданні було не можливо, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України суд відклав на 08 вересня 2009 р.

В засідання, яке відбулось 08 вересня 2009 р. відповідач явку повноважного представника знову не забезпечив, до початку розгляду справи суд отримав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням повноважного представника і підготовкою мирової угоди у цій справі. Заслухавши пояснення представника позивача про те, що станом на 08 вересня 2009 р. з жодними пропозиціями щодо врегулювання даного спору шляхом мирової угоди відповідач до позивача не звертався, суд вирішив відкласти розгляд справи на 02 жовтня 2009 р.

02 жовтня 2009 р., до початку розгляду справи, представник відповідача заявив в засіданні письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд залишив без задоволення, про що виніс відповідну мотивовану ухвалу.

На підставі встановлених в засіданні обставин, які суд виклав в ухвалі від 02 жовтня 2009 р., з урахуванням положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положень ч. 1 ст. 69 ГПК України про те, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а також ч. 2 ст. 22 цього Кодексу про те, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд прийшов до висновку про безпідставне затягування відповідачем судового процесу, визнав подальше відкладення розгляду справи недоцільним, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в засіданні подав відзив на позов, в якому зазначив про те, що ТОВ "КарпатАгроПродукт" заявлений позов не визнає, оскільки видаткова накладна, на яку посилається позивач, не відповідає вимогам до первинного бухгалтерського документу. Також представник відповідача зазначає, що підписаний сторонами акт звірки від 16 червня 2009 р. не є первинним бухгалтерським документом і тому не може бути доказом у справі. Крім того, відповідач не погоджується із нарахованими позивачем штрафними санкціями, інфляційними втратами та річними.

Після закінчення розгляду справи суд оголосив перерву в засіданні до 06 жовтня 2009 р. для підготовки повного рішення. Про час і місце проведення засідання представник відповідача був повідомлений належним чином (а.с. 91), однак в засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

29 січня 2009 р. ТОВ "ОПОС-торг" (продавець) і ТОВ "КарпатАгроПродукт" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 29/01/2009 (а.с. 10), відповідно до п. 1.1 якого, продавець передає у власність покупця товар за цінами, в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами в накладних або специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах встановлених цим Договором.

За пунктами 2.2, 2.3 Договору, ціна реалізації зазначена в накладних на відгрузку товару вважається договірною і такою, що узгоджена між сторонами договору. Накладні є невід’ємною частиною договору. Вартість товару, вказана в рахунку або податковій накладній є сумою зобов'язань покупця перед продавцем. Порядок оплати за товар узгоджується сторонами договору в Комерційних пропозиціях продавця та Гарантійних листах покупця, які є невід'ємними частинами цього Договору.

29 січня 2009 р. відповідач звернувся до позивача з Гарантійним листом № 6 (а.с. 12), в якому зазначив про готовність прийняти зі складу позивача свинину охолоджену в кількості 19 000 кг по ціні 24 грн 50 коп. за 1 кг (товар); оплату за товар відповідач зобов’язався провести у два етапи - 50 % 02 лютого 2009 р. і 50 % до 06 лютого 2009 р.

Згідно видаткової накладної № РН-0000409 від 29 січня 2009 р. (а.с. 16) позивач поставив відповідачу 19 164, 700 кг товару на суму 469 611 грн 80 коп., які прийняті відповідачем, що підтверджується даними підписаного сторонами акту приймання передачі товару від 30 січня 2009 р. (а.с. 14) і довіреності серії ЯКТ № 887504 (а.с. 17).

Зазначені у відзиві посилання на те, що видаткова накладна № РН-0000409 від 29 січня 2009 р. не є первинним бухгалтерським документом, не спростовують факту отримання відповідачем товару від позивача. При цьому, суд враховує, що згідно умов укладеного між сторонами Договору, сторони дійшли згоди про те, що поставка кожної партії товару в тому числі буде оформлена видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною договору. Як свідчать зазначені у цій накладній дані, її було виписано на відповідний товар згідно рахунку-фактури № РН-0000409 від 29 січня 2009 р. Крім того, дані довіреності серії ЯКТ № 887504 (а.с. 17) на отримання від ТОВ "Опос-торг" товару згідно рахунку-фактури № РН-0000409 від 29 січня 2009 р., оригінал якої суд дослідив в засіданні, указують, що зазначена довіреність виписана на бланку суворої звітності самим відповідачем, підписана керівником підприємства і головним бухгалтером, скріплена печаткою ТОВ "КарпатАгроПродукт". За таких обставин, факт отримання відповідачем товару від позивача знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

В порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач вчасно і в повному обсязі не розрахувався за отриманий від позивача товар, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем. 17 березня 2009 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою (а.с. 20, 21) погашення заборгованості, яка на той час становила 213 607 грн 50 коп., після чого відповідачем було перераховано позивачу, ще 13 607 грн 50 коп.

Таким чином, на даний час заборгованість відповідача становить 200 000 грн, що підтверджується даними актів звірки взаємних розрахунків (а.с. 19, 26) та банківських виписок (а.с. 27-30).

Що стосується зазначених у відзиві доводів про те, що згаданий акт звірки не може бути доказом по справі, оскільки у ньому не зазначено прізвища особи, яка його підписала від імені ТОВ "КарпатАгроПродукт", суд виходить із наступного. Як видно із змісту даних згаданого акту, він був складений головним бухгалтером ТОВ "Опос-торг" і головним бухгалтером ТОВ "КарпатАгроПродукт", відповідно, підписаний зазначеними особами та скріплений відбитками печаток підприємств. В засіданні судом було досліджено оригінал цього документу, і враховуючи сукупність усіх інших зібраних у справі і досліджених судом доказів, підстав сумніватись у його достовірності не встановлено.

Тож, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень статей 655 і 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи, що відповідач заборгованість за отриманий товар перед позивачем не погасив, розмір заборгованості відповідає встановленим в ході розгляду справи фактичним обставинам, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 200 000 грн заборгованості підлягає задоволенню.

У зв’язку із порушенням строків оплати за поставлений товар згідно з п. 4.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати за товар, що згідно уточненого позивачем розрахунку за період з 02 лютого по 05 серпня 2009 р. становить 26 191 грн 31 коп., та штраф у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару за кожні 5 днів прострочки платежу, що за період з 03 лютого по 30 травня 2009 р. становить 253 276 грн 11 коп.

Разом з тим, на підставі викладених у ч. 1 ст. 233 ГК України і п. 3 ст. 83 ГПК України положень про право суду у виняткових випадках зменшувати розмір штрафних санкцій, враховуючи те, що нараховані позивачу штраф і пеня разом перевищують суму основної заборгованості відповідача, що на думку суду є надмірно великим розміром, а також з огляду на інші фактичні обставини справи, зокрема, часткову оплату відповідачем отриманого товару, обґрунтовану вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме 253 276 грн 11 коп. штрафу і 26 191 грн 31 коп. пені, суд вважає можливим задовольнити частково в розмірі 100 000 грн і 20 000 грн відповідно.

Крім того, за період з лютого по серпень 2009 р. позивач нарахував відповідачу 13 012 грн 13 коп. інфляційних втрат і три проценти річних з 02 лютого по 17 серпня 2009 р. на суму 3 558 грн 97 коп. згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Оскільки інфляційні втрати і три проценти річних позивач розрахував арифметично правильно, то вимога позивача про стягнення з відповідача 13 012 грн 13 коп. інфляційних втрат і 3 558 грн 97 коп. три проценти річних підлягає задоволенню.

Викладені ж у відзиві доводи щодо безпідставного нарахування позивачем указаних штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних суд вважає належним чином необґрунтованими.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України, з урахуванням рекомендацій, викладених у п. 4 листа Вищого арбітражного суду України від 16 жовтня 1995 р. № 01-8/732, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 –85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатАгроПродукт" (76000, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Залуква, вул. Верхня, 1А; ідентифікаційний код 31265297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОПОС-торг" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. С. Бандери, 5; ідентифікаційний код 31011337): 200 000 (двісті тисяч) грн заборгованості, 100 000 (сто тисяч) грн штрафу, 20 000 (двадцять тисяч) грн пені, 13 012 (тринадцять тисяч дванадцять) грн 13 коп. інфляційних втрат, 3 558 (три тисячі п’ятсот п’ятдесят вісім) грн 97 коп. три проценти річних, 4 842 (чотири тисячі вісімсот сорок дві) грн 34 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______