Рішення № 4850712, 02.09.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.09р.

Справа № 41/192-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБР Електрік", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 25903,84 грн.

Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Пейган Т.С., довіреність б/н від 30.06.09 року

Від відповідача: Шпигарева Є.В., довіреність № 223 від 20.12.08 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в розмірі 19700,97 грн., пені –3303,29 грн., 3 % річних – 412,91 грн., інфляційних збитків –2486,67 грн., всього –25903,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за умовами укладеного між сторонами договору № 998 від 26.06.08 року.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що поставка товару здійснена позивачем не на виконання умов договору № 998 від 26.06.08 року, а є позадоговірною, тому що асортимент поставленої продукції не відповідає асортименту специфікації до нього. Зазначає, що оскільки позивачем вимога на оплату продукції в порядку п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідачу не пред’являлась, то на момент розгляду справи у останнього ще не виникло грошового зобов’язання по її оплаті.

В судовому засіданні, що відбулося 01.09.09 року, відповідач звернувся до суду з усним клопотанням про розстрочення виконання судового рішення терміном на 6 місяців у разі задоволення судом позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.09 року строк вирішення спору у справі продовжений до 02.09.09 року .

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік»та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»укладений договір № 998 від 26.06.08 року (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання поставити покупцю (відповідачу у справі) продукцію, асортимент, кількість, якісні показники та ціна якої зазначені у специфікаціях к договору, які є його невід’ємними частинами, та покупець, відповідно, зобов’язання прийняти цю продукцію та її сплатити.

На виконання умов договору та на підставі виданої відповідачем своєму представнику довіреності на право одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПА № 688695/639 від 21.08.08 року (а.с 17) позивачем поставлено відповідачу продукції на загальну суму 55798,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4946 від 21.08.08 року (а.с 16).

Згідно п. 5.1. договору розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на протязі 15 календарних днів з моменту поставки товару та надання постачальником документів, зазначених у п. 3.3. договору.

Відповідно п. 3.3. договору разом з товаром постачальник передає покупцю наступні супроводжувальні документи:

- рахунок-фактуру;

- сертифікат якості;

- сертифікат походження товару;

- податкову накладну;

- товарну накладну.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін. Зобов’язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач стверджує, що разом з товаром ним були передані відповідачу податкову накладну на поставлену продукцію, рахунок-фактури на її оплату, сертифікат якості та походження товару. Відповідач не заперечив факт їх отримання від позивача.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Позивач посилається на частковий розрахунок відповідача за отриманий товар, до стягнення ним пред’явлений борг в розмірі 19700,97 грн.

На момент розгляду справи сторонами не подано доказів оплати відповідачем зазначеної суми позивачу, за таких обставин суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 19700,97 грн.

Заперечення відповідача з приводу того, що поставка продукції, здійснена позивачем, є позадоговірною, суд прийняти до уваги не може, оскільки:

- у видатковій накладній № 4946 від 21.08.08 року є посилання саме на спірний договір;

- вартість поставленої продукції відповідає як сумі договору (п. 2.3) так і сумі, зазначеній в специфікації № 1 до нього;

- товар, поставлений позивачем в межах строку дії договору,

тому у суда відсутні підстави вважати, що спірна поставка здійснена позивачем поза межами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За період прострочення: жовтень 2008 року – квітень 2009 року нарахована позивачем сума інфляційних збитків складає 2486,67 грн., 3 % річних за період з 06.09.08 року по 18.05.09 року –412,91 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

У разі порушення зобов’язання, у відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.3 договору сторонами узгоджено, що у разі недотримання строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період її нарахування від вартості товару, строк оплати за який порушений, за кожен день прострочення платежу.

Нарахована позивачем сума пені за період з 06.09.08 року по 18.05.09 року становить 3303,29 грн.

Вимогу позивача щодо стягнення неустойки суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Але слід зазначити, що позивачем помилково визначений період її нарахування, оскільки, згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги те, що за перші 6 місяців порушення відповідачем грошового зобов’язання за договором стягненню підлягає сума більша, ніж пред’явлено позивачем, в цій частині позовних вимог позов задовольняється в межах пред’явленої позивачем суми.

Клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення судом задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Клопотання відповідача, яке обґрунтоване скрутним фінансовим становищем товариства, задоволенню не підлягає, оскільки наведені в ньому обставини, на думку суду, винятковим випадком, в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не є.

У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82 –84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»- 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників,56, код ЄДРПОУ 35537363, р/р 2600630358201 в Банку «Кредит-Дніпро», МФО 305749 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрик»- 02175, м. Київ, вул.. Харківське Шосе, 55, код ЄДРПОУ 32527242, р/р 26006367348701 в філії КРУКБ «Фінанси та Кредит», МФО 300937 заборгованості –19700,97 грн. (дев’ятнадцять тисяч сімсот грн. 97 коп.), інфляційних збитків –2486,67 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят шість грн. 67 коп.), 3 % річних –412,91 грн. (чотириста дванадцять грн. 91 коп.), пені - 3303,29 грн. (три тисячі триста три грн. 29 коп.), витрат по сплаті держмита –259,03 грн. (дві п’ятдесят дев’ять грн. 03 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 02.09.09 року