Рішення № 4850424, 10.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05/98-38-35/348

10.08.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Агропроммеханізація»

до Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод»

про стягнення 20 808,00 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Похітон О.О. - предст. за довір. б/н від 15.07.2009р.;

від відповідача: не з’явились;

В судовому засіданні 10.08.2009р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду Волинської області передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Агропроммеханізація»до Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 20 808,00 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив в повному обсязі вартість поставленого йому позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Волинської області №05/98-38 від 14.04.2009р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено 02.06.2009р.

02.06.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив про порушення позивачем правил підсудності при зверненні з позовом до суду та просив передати справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Окрім того, відповідач визнав факт існування заборгованості та просив суд розстрочити виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Волинської області №05/98-38 від 02.06.2009р., на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва, розгляд даної справи покладено на суддю Літвінову М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №05/98-38-35/348 від 22.06.2009р., порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.07.2009р.

14.07.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноваженого представника у судове засідання та надання витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 20.07.2009р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду №05/98-38-35/348 від 22.06.2009р., а також клопотання про включення суми за отримання довідки з державного реєстру юридичних осіб до складу судових витрат, поклавши вказані витрати на відповідача.

Представник позивача вирішення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату залишив на розсуд суду.

Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.08.2009р.

В судовому засіданні 10.08.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 10.08.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвал суду №05/98-38-35/348 від 22.06.2009р. та №05/98-38-35/348 від 20.07.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судове засідання 20.07.2009р. та 10.08.2009р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребувані судом документи не надали, заяв клопотань не подав.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 01.01.2008р. по 23.12.2008р. позивач здійснив поставку власної продукції відповідачу на загальну суму 310 006,00 грн.

Однак відповідач лише частково оплатив вартість поставленої продукції, а саме в розмірі 282 926,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що відповідач не здійснив повну оплату продукції, поставленої згідно накладної №АП0000453 від 08.10.2008р. та довіреності №670 від 06.10.2008р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 20 808,00 грн.

13.02.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав сплатити борг.

У відповідь на претензію позивача, відповідач надіслав лист, в якому повідомив позивача про визначення графіку погашення заборгованості, згідно з яким відповідач зобов’язався сплатити борг в повному обсязі до 31.03.2009р.

Однак, станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи в судовому засіданні відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідач у відзиві на позов визнав факт існування заборгованості та просив суд, на підставі п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці, у зв'язку зі зменшенням обсягів виробництва та реалізації продукції внаслідок світової економічної кризи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання з оплати вартості поставленої йому продукції не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на час пред’явлення позову та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідача становить 20 808,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позові.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 20 808,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання вимог суду позивач звернувся до ДП „Інформаційно-ресурсний центр” із запитом про надання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, за видачу якого сплатив 40,00 грн., що підтверджується квитанціями від 15.07.2009р. №2723.2.2 та №2723.2.4. Виходячи з положень ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, дані витрати відносяться до складу судових витрат, а отже підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Таким чином, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати у розмірі 366,08 грн. (з них: 208,08 грн. - державне мито, 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 40,00 грн. - витрати на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод»(юр.адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А; факт.адреса: 43010, м. Луцьк, вул.. Рівненська, 42; п/р №26003301000004 в ВАТ ВТБ Банк м. Луцька, МФО 303473, код ЄДРПОУ 05808592) на користь Закритого акціонерного товариства «Агропроммеханізація»(18009, м. Черкаси, вул. Дахнівська, 50; р/р №26000041572701 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 03563554) з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 20 808,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот вісім гривень 00 коп.) –заборгованості за поставлену продукцію; 208,08 грн. (двісті вісім гривень 08 коп.) –державного мита; 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.) –витрат на отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.09.2009 року