ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" серпня 2009 р.
Справа № 28/112-09-3363
За позовом Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"; в особі, якою є Одеська обласна філія акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк";
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТАСТРОЙСЕРВІС"
про стягнення 29885,18грн.
Суддя
Представники:
від позивача: Шевчик В.А. - за дорученням;
від відповідача: не з’явився;
Суть спору: позивач, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі якою є Одеська обласна філія акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАСТРОЙСЕРВІС»(далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 29 885,18 гривень.
Відповідач в судове засідання з’явився, відзив на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі начальника Жовтневого відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» /надалі –позивач/ та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАСТРОЙСЕРВІС»/надалі –відповідач/ 10 жовтня 2005 року був укладений договір кредиту № 2005/665-22, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 45 645,00 гривень, зі сплатою 20 відсотків річних, та встановлено порядком погашення суми основної заборгованості, а саме щомісячно рівними частинами по 1267,92 гривень , з кінцевим терміном повернення до 09.10.2008 року на придбання автотранспортного засобу, згідно п.п. 1.1.1., 1.1.2. договору.
На виконання вказаного договору кредиту та забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між сторонами 10 жовтня 2005 року був укладений договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 784, відповідно до якого відповідач передав в заставу позивачу вантажний бортовий автомобіль марки FAW, модель СА 1031, 2005 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер ВН 3660 АМ, шасі № Y7ССА103150040026, зареєстрований МРЕВ-2 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області 06.10.2005 року, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 235.
Позивачем на виконання вказаного договору було відкрито позичковий рахунок в Жовтневому відділенні Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»та сплачено з нього грошові кошти у повному обсязі в межах суми кредиту, згідно п.3.1.1 договору.
В порушення умов договору відповідач не погасив заборгованість за кредитом та відсотки у термін, визначений п. 1.1.1. договором. Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 27.05.2009 року складає 29 885,18 гривень, а саме сума заборгованості за кредитом - 8 875,32 гривень, сума простроченої заборгованості за відсотками - 1 799,71 гривень, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 774,22 гривень, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 228,54 гривень, інфляційні витрати за неповернутим кредитом - 216,81 гривень, інфляційні витрати за неповернутими відсотками - 135,49 гривень, штраф відповідно до п. 4.3.4. договору за порушення п. 3.3.13. договору кредиту в сумі 10 954,80 гривень та штраф за порушення п. 1.3. договору - 7 700,00 гривень.
На адресу відповідача 26.12.2008 року позивачем було надіслано претензію з вимогою терміново сплатити заборгованість, вказана претензія була залишена відповідачем без розгляду, таким чином відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та процентів за договором не виконує.
За таких обставин та у зв’язку з неналежним виконанням взятих зобов’язань у відповідача виникла заборгованість в сумі 29 885,18 гривень.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В порядку, передбаченому ст. 1050 Цивільного кодексу України, в наслідок порушення договору позичальником, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 Цивільного кодексу України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. З ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 234 Господарського кодексу України сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.
Перевіривши розрахунок суд вважає нараховану суму позивачем суму обґрунтованою підтвердженою матеріали справи та стягує її з відповідача.
Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТАСТРОЙСЕРВІС» (р/р 26002665676231 в Жовтневому відділенні Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016, ідентифікацій номер 33140309, юридична адреса: Миколаївська дорога, 235, м. Одеса, 65013) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ..Укрсоцбанк" (п/р 3739066015001 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк", МФО 328016, ідентифікаційний код 09328015, юридична адреса: вул. Юрія Олеші, 6, м. Одеса, 65014), заборгованість в сумі 29 885 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 18 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 298 (двісті дев’яносто вісім) гривень 85 копійок та витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 312 /триста дванадцять/ гривень 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Судове рішення № 4850371, Господарський суд Одеської області було прийнято 17.08.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 28/112-09-3363. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: