Рішення № 4850245, 02.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 жовтня 2009 р. Справа 7/144-09

за позовом: Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця.

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство "Моріс", м. Вінниця.

про розірвання договору № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001р.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники :

позивача: Левчишин С.О. - начальник юридичного супроводу управління комунального майна, довіреність № 12 від 02.01.2009 року.

відповідача: Костюк Т.І. - представник, довіреність № 178 від 14.07.2009 року.

Кирийчук В.І. - директор, протокол від 31.10.2002 року № 9.

В С Т А Н О В И В :

Надійшла позовна заява про розірвання договору № 2 оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року з ТОВ ВКП "Моріс" та передачі котельні по вул. К.Маркса, 18А в м. Вінниця за актом прийому-передачі до Виконкому Вінницької міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди, що полягають в неоформленні останнім права оренди земельної ділянки; страхуванні предмета оренди на суму меншу його балансової вартості; самовільному проведенні реконструкції, переплануванні та встановленні додаткового обладнання; несвоєчасному внесенні орендної плати тощо.

Ухвалою від 17.06.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/144-09 та призначено до розгляду на 01.07.2009 року.

Відповідач в судове засідання 01.07.2009 року не з'явився та не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, при тому, що відповідач отримав зазначену ухвалу 24.06.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 211629. Разом з тим 30.06.2009 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване пізнім отриманням ним ухвали про порушення провадження у справі та неможливістю підготувати документи необхідні для розгляду справи (а.с.24, т.1).

Враховуючи неявку відповідача та ненадання сторонами витребуваних ухвалою від 17.06.2009 року доказів розгляд справи було відкладено до 15.07.2009 року.

13.07.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому позов не визнає з тих мотивів, що ним не було допущено істотних порушень умов договору оренди № 2 від 01.04.2001 року в зв'язку з чим останній вважає, що підстав для розірвання договору немає (а.с. 57-61, т.1).

З огляду на необхідність у витребуванні нових доказів розгляд справи було відкладено до 31.07.2009 року.

30.07.2009 року відповідач надав суду письмове пояснення (від 28.07.2009 року № 215) в якому навів додаткові обґрунтування своїх заперечень на позов (а.с.1-5, т.2).

В свою чергу позивач 31.07.2009 року надав письмове пояснення в якому вказував на безпідставність висловлених відповідачем посилань (а.с.101-102, т.2).

З метою надання сторонами додаткових доказів в судовому засіданні 31.07.2009 року було оголошено перерву до 12.08.2009 року.

12.08.2009 року позивачем надано суду додаткові письмові обґрунтування позовних вимог (а.с.114-117, т.2).

В судовому засіданні 12.08.2009 року заслухавши пояснення представників сторін щодо обставин справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, з огляду на необхідність у витребуванні нових доказів.

Відкладаючи розгляд справи до 21.09.2009 року суд врахував надану сторонами в письмовому вигляді заяву про їх згоду на розгляд справи (а.с.121, т.2).

21.09.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2009 року в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів стосовно предмету спору.

22.09.2009 року судом було оголошено перерву до 02.10.2009 року для підготовки повного тексту рішення. Про проведення судового засідання 02.10.2009 року сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується їх розпискою від 22.09.2009 року наявною в матеріалах справи.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.04.2001 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Орендодавець) та ТОВ ВКП "Моріс" (Орендар) було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу № 2, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - котельню по вул.К.Маркса, 18а, склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки комплексу, результатів інвентаризації та передавального балансу станом на 01.04.2001 року (а.с.9-11, т.1). У цьому ж пункті договору вказано, що загальна вартість переданого майна становить 2163035,92 грн..

Відповідно до п.2.1 Договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного майна.

В п.2.4 Договору зазначено, що Орендар повертає майновий комплекс в порядку визначеному чинним законодавством і цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцем з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

У пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони узгодили розмір орендної плати (без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2001 року - 5407,59 грн.) та періодичність її внесення (щоквартально не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним кварталом з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

В п.4.1 Договору вказано, що амортизаційні відрахування за орендоване майно залишаються в розпорядженні Орендаря і використовуються на повне відновлення орендованих основних фондів.

Розділом 5 Договору визначено обов'язки Орендаря до яких, крім іншого, віднесено наступні: в місячний термін оформити право оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства (п.5.1); використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням та умовами цього Договору (п.5.2); своєчасно і в повному обсязі вносити до місцевого бюджету орендну плату (п.5.3); своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт орендованих основних фондів. Проведення капітального ремонту погоджувати з Орендодавцем (п.5.4); нараховувати амортизаційні відрахування на орендовані основні засоби своєчасно та 20 числа місяця слідуючого за звітним кварталом подавати звіт про нарахування та використання цих відрахувань до фінансового управління (п.5.6); застрахувати орендоване майно в порядку визначеному законодавством (п.5.7).

Пунктом 8.2 Договору до прав Орендодавця віднесено виступати з ініціативою щодо внесення змін у Договір оренди або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання або невиконання умов Договору.

На підставі укладеного Договору 02.04.2001 року між Орендодавцем та Орендарем було підписано акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу котельні КЕЧ 2/53 по вул.К.Маркса, 18а та додатки № № 1-5 до нього (а.с.12-17, т.1).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.04.2001 року № 728, крім іншого, було затверджено договір оренди цілісного майнового комплексу котельні по вул.К.Маркса, 18а (а.с.18, т.1).

В подальшому до вказаного договору оренди вносились зміни стосовно розмірів орендної плати, наданих Орендарю пільг по її розміру тощо згідно додаткових угод від 27.04.2001 року, від 24.06.2002 року, від 01.01.2003 року, від 01.02.2004 року (а.с.19-21, 118, т.1).

Із матеріалів справи випливає, що 06.02.2009 року міським головою м.Вінниці прийнято розпорядження № 25-р "Про створення комісії по перевірці ефективного використання комунального майна орендованих цілісних майнових комплексів по вул.К.Маркса, 18а та вул.Чехова, 7" (а.с.72, т.1).

За результатами проведеної перевірки, комісією складено відповідний акт в якому зроблено висновки, зокрема про те, що умови договорів оренди виконуються неналежним чином та запропоновано управлінню комунального майна спільно з юридичним управлінням підготувати на розгляд виконкому проект рішення щодо розірвання договорів оренди № № 1, 2 з ТОВ ВКП "Моріс" за взаємною згодою сторін (а.с.26-32, т.1).

Крім цього комісією при перевірці було проведено інвентаризацію переданого Орендарю майна результати якої відображено в актах інвентаризації № № 1, 2 (а.с.73-86, т.2).

Слід вказати, що відповідач з приводу акту перевірки та актів інвентаризації надав письмове пояснення від 24.03.2009 року № 79 та заперечення від 02.04.2009 року № 84 в яких, крім іншого, посилався на безпідставність та необ'єктивність висновків вказаних в акті (а.с.43-44, т.2, 119-121, т.1).

05.05.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію про розірвання договору оренди від 01.04.2001 року № 2 (лист від 05.05.2009 року № 04-3-13-3017, а.с.22, 115, т.1). Факт отримання вказаного листа відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 980750 (а.с.51, 115, т.1).

Відповідач не спростовує факт надіслання позивачем пропозиції з вимогою розірвати договір оренди, разом з тим, як встановлено судом, відповіді на вказаний вище лист відповідач не надав, що спонукало звернутись виконавчий комітет Вінницької міської ради з позовом до господарського суду.

Беручи до уваги зміст позовної заяви, письмового обґрунтування та письмового пояснення, що надійшло до суду 21.09.2009 року вбачається, що в якості підстави позовних вимог позивач посилається на наступні порушення умов Договору відповідачем (а.с.2-5, т.1, 114-117, т.2).

Так, позивач вказував, що відповідачем всупереч п.5.1 Договору не оформлено право оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях підтверджує відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки, але при цьому вказує на відсутність його вини у невиконанні даного пункту Договору вказуючи, що підставою для набуття права на землю є рішення органу місцевого самоврядування (ст.116, п.1 ст.124 Земельного кодексу України), яке Вінницькою міською радою не приймалось (а.с.57-61, т.1, 1-5, т.2). Крім того відповідач вказував, що ним зроблено кадастровий план земельної ділянки та інша технічна документація, яка була передана в міськвиконком, що земельна ділянка на якій знаходиться цілісний майновий комплекс –котельня по вул.К.Маркса, 18а належить Міністерству оборони України, а також те, що ним своєчасно і в повному розмірі сплачується земельний податок.

В підтвердження своїх доводів стосовно наведеної вище обставини позивач надав суду довідку управління земельних ресурсів від 29.07.2009 року № 2263/01-16 в якій вказується, що 02.07.2009 року управлінням було надано відповідь на звернення ТОВ ВКП "Моріс" від 18.06.2009 року № 144 стосовно оформлення земельної ділянки за адресою вул.К.Маркса, 18а та вказано на необхідність надання відповідних документів для підготовки рішення на розгляд органів місцевого самоврядування. Також у вказаній довідці зазначається про те, що звернень від ТОВ ВКП "Моріс" щодо розгляду проекту відведення, технічної документації до управління земельних ресурсів не надходило (а.с.93, т.2). Також в матеріалах справи наявна довідка управління Держкомзему у м.Вінниці Вінницької області від 30.07.2009 року № 870 в якій вказано, що земельна ділянка по вул.К.Маркса, 18-а належить територіальній громаді міста і в користування чи власність нікому не передана, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (а.с.112, т.2). Аналогічні відомості містяться в довідці управління земельних ресурсів Вінницької міської ради від 22.09.2009 року № 534/01-08, яка надана позивачем 22.09.2009 року. Також 22.09.2009 року позивачем надано копію державного акта на право постійного користування землею міста Вінниці, копію плану земель наданих в постійне користування виконкому Вінницької міської ради народних депутатів. Крім того, 21.09.2009 року позивач надав суду акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.09.2009 року в якому вказано, що земельна ділянка розташована в м.Вінниці по вул.К.Маркса, 18а використовується ТОВ ВКП "Моріс" без документів, що посвідчують право використання земельною ділянкою згідно вимог ст.125 Земельного кодексу України.

В підтвердження заперечень стосовно посилань позивача відносно невиконання п.5.1 Договору відповідач надав суду довідку ДПІ у м.Вінниці від 28.07.2009 року № 15146/10/15 в якій вказано про те, що ТОВ ВКП "Моріс" за період з 1998 року по 2009 рік земельний податок сплачувало в повному обсязі (а.с.16, т.2). На підтвердження сплати земельного податку відповідачем надано також картку рахунку за період з 01.01.2005 року по 30.06.2009 року (а.с.17-24, т.2). На підтвердження факту звернення до позивача із заявами про оформлення договорів оренди земельної ділянки відповідачем надано суду листи від 11.05.2001 року № 59 та від 15.11.2002 року № 192 (а.с.119-120, т.2). Стосовно належності земельної ділянки по вул.К.Маркса, 18а до земель оборони відповідач надав суду 22.09.2009 року довідку КЕВ м.Вінниці від 29.07.2009 року № 1434 в якій вказується про те, що рішення Вінницької міської ради про прийняття майна та земельної ділянки по акту прийому-передачі майна затвердженого заступником голови виконкому м.Вінниці від 01.04.1998 року та начальником КЕУ Прик.ВО від 12.01.1998 року в КЕВ м.Вінниця відсутнє.

Також позивач вказував на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по сплаті орендної плати допускаючи прострочення платежів та виникнення в зв'язку з цим заборгованості. В підтвердження наведеного суду надано довідки фінансового управління Вінницької міської ради від 01.08.2008 року № 2-65/1584, від 04.09.2008 року № 2-65/1820, від 08.01.2009 року № 2-65/1 (а.с.45-50, т.1), копію рішення господарського суду Вінницької області від 28.08.2007 року по справі № 8/143-07 та копію ухвали господарського суду Вінницької області від 27.11.2007 року у справі № 8/143-07 (а.с.112-114, т.1), довідку нарахувань та надходжень орендної плати по цілісному майновому комплексу за період з 01.04.2001 року по 01.07.2009 року управління комунального майна Вінницької міської ради (а.с.96-98, т.2).

Стосовно наведеної обставини відповідач зазначав, що він сплачує поточну орендну плату в повному обсязі. Разом з тим, відповідач зауважує, що в зв'язку з тим, що Вінницька міська рада не повертала своєчасно грошові кошти щодо різниці в тарифах вартості по оплаті теплової енергії протягом 2006-2007 років утворилась заборгованість по орендній платі, яка була стягнута згідно судового рішення і залишок якої складає 30640,37 грн..

В підтвердження проведення розрахунків по орендній платі відповідачем надано картку розрахунку за період з 01.01.2003 року по 13.07.2009 року (а.с.62-69, т.1), картку рахунку за період з 01.01.2007 року по 13.07.2009 року (а.с.83, т.1).

Окрім того позивач посилався на те, що відповідачем не виконувався п.5.4 Договору згідно якого на останнього покладався обов'язок проводити за погодженням із Орендодавцем капітальний ремонт орендованих основних фондів. При цьому позивач вказує, що неналежне виконання цього обов'язку відповідачем спричинило виникнення дефектів у шести котлоагрегатах, які внаслідок неможливості подальшої експлуатації відповідно до акту про списання основних засобів затвердженого рішенням виконкому від 30.09.2008 року № 2348 були списані. Також позивач вказував, що відповідач без його дозволу, без змін в існуючому технічному обладнанні котельні встановив два котлоагрегати.

В свою чергу відповідач зазначав, що підстав для проведення ним капітального ремонту у Орендаря не було, оскільки майно утримувалось в належному стані в зв'язку із щорічним здійсненням поточного ремонту. Також відповідач посилався на те, що згідно п.2 ст.181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" капітальний ремонт майна переданого в оренду повинен здійснювати орендодавець або інший балансоутримувач за його рахунок. Як вказує відповідач і що не заперечується позивачем балансоутримувачем орендованого майна є управління міського господарства Вінницької міської ради. В зв'язку з тим, що орендоване майно не було передано на баланс Орендаря, останній вказує на неможливість проведення ним амортизаційних відрахувань, які б в подальшому були спрямовані на відновлення орендованих основних фондів. При цьому відповідач вказує на те, що він звертався з пропозицією про передачу цілісного майнового комплексу на баланс ТОВ ВКП "Моріс", однак не отримав позитивної відповіді.

Обґрунтовуючи свої доводи та заперечення в цій частині сторони посилались на наступні докази. Зокрема позивач надав суду рішення виконавчого комітету від 30.09.2008 року № 2348 "Про затвердження акту списання основних засобів котельні по вул.К.Маркса, 18а", безпосередньо акт про списання основних засобів (а.с.89-91, т.2), лист першого заступника міського голови від 21.11.2007 року № 04-3-13-7469 (а.с.103, т.2), довідку відділу оперативного реагування "Цілодобова варта" апарату міської ради та її виконкому про відсутність в протоколах технічних нарад питання про надання дозволу ТОВ ВКП "Моріс" на проведення реконструкції котельні по вул.К.Маркса, 18а (а.с.88, т.2). Відповідач на підтвердження проведення поточних ремонтів надав суду довідку від 29.07.2009 року № 217, аналізи рахунку 23 за 2003 рік - 1 півріччя 2009 року (а.с.25, 28-34, т.2). Крім того, відповідач надав суду лист від 24.05.2009 року № 129 та від 07.04.2004 року № 101, як на підтвердження факту його пропозиції про передачу цілісного майнового комплексу на баланс ТОВ ВКП "Моріс" (а.с.97, т.1, а.с.36, т.2), а також висновки експертизи за результатами експертного обстеження (технічного діагностування).

Крім того, позивач посилався на те, що відповідач не створив на підприємстві страхового фонду та застрахував орендоване майно на суму меншу його балансової вартості чим порушив п.п. 5.7, 5.8 Договору.

ТОВ ВКП "Моріс" з цього приводу вказувало на те, що ним з моменту укладення договору оренди щорічно укладались договори страхування орендованого майна в зв'язку з чим не було необхідності створювати страховий фонд. Також відповідач зазначав, що сума сплаченої страховки відповідає залишковій вартості орендованого майна.

На підтвердження доводів та заперечень в цій частині сторонами надано наступні документи. Позивач надав суду довідку управління житлового господарства Вінницької міської ради від 29.07.2009 року № 06/405 з якої вбачається, що станом на 01.01.2009 року балансова вартість цілісного майнового комплексу по вул.К.Маркса, 18а становить 4585693,00 грн., а сума зносу 1627538,00 грн. (а.с.94, т.2). Відповідач в підтвердження виконання п.п.5.7, 5.8 Договору надав суду довідку Вінницької дирекції АТ "Українська пожежно-страхова компанія" від 23.07.2009 року № 1/07 в якій вказано про те, що ТОВ ВКП "Моріс" на протязі 2005-2009 років укладало договори страхування орендованого майна по вул.Чехова, 7, та К.Маркса, 18А (а.с.59, т.2). Також відповідач надав суду картку рахунку з 01.01.2003 року по 30.07.2009 року, як підтвердження оплати страхових сум страховику (а.с.60-62, т.2).

Також позивач вказував, що господарська діяльність відповідача призвела до виникнення значної заборгованості перед енергопостачальними організаціями (електроенергія, газ тощо), що призвело до відсутності виділених лімітів на постачання природного газу. Вказані обставини за посиланням позивача можуть призвести до виникнення загрози зриву опалювального сезону та стабільного забезпечення населення мікрорайону тепловою енергією та гарячим водопостачанням.

В підтвердження наведеного суду надано лист управління енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради щодо поточної заборгованості ТОВ ВКП "Моріс" перед енергопостачальними організаціями, лист від 06.02.2009 року № 37 ВАТ "Вінницягаз" Вінницького УГГ, акт звіряння розрахунків між ТОВ ВКП "Моріс" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", довідку Вінницьких міських електричних мереж щодо заборгованості за спожиту електроенергію, акт звірки взаємних розрахунків від 16.12.2008 року № 591 між ТОВ ВКП "Моріс" та Вінницькими МЕМ з яких вбачається, що станом на 06.02.2009 року заборгованість ТОВ ВКП "Моріс" за спожитий природний газ складає 3085360,99 грн., станом на 16.12.2008 року заборгованість за спожиту електричну енергію складає 357576,76 грн. (а.с.38-43, т.1). Також 21.09.2009 року позивач надав суду лист від 08.09.2009 року № 31/17-8824 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в якому вказано на критичний стан розрахунків ТОВ ВКП "Моріс" з ДК "Газ України" та існуючу заборгованість останнього в розмірі 3,34 млн. гривень. Крім того позивачем надано суду протокол від 17.09.2009 року № 14 засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Виконкому Вінницької міської ради про стан цілісного майнового комплексу по вул.К.Маркса, 18а, який орендує ТОВ ВКП "Моріс" з якого вбачається, що комісія, крім іншого, вирішила визнати роботу ТОВ ВКП "Моріс" по підготовці до функціонування в осінньо-зимовий період об'єкту життєзабезпечення міста - цілісного майнового комплексу - котельні по вул.К.Маркса, 18а - незадовільною.

Крім вказаного вище, позивач посилався на незадовільну якість наданих відповідачем послуг, що спричиняло неодноразове надходження звернень громадян з цього приводу (звіти по всім зверненням до ТОВ ВКП "Моріс" з 01.09.2007 року по 01.01.2009 року).

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід зауважити, що положення аналогічні викладеним вище містяться також в ст.ст.151, 161 ЦК УРСР, який був чинний на момент укладення Договору.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що включення до Договору пункту, який покладає на Орендаря обов'язок укласти договір оренди земельної ділянки відповідає чинному законодавству і породжує для нього відповідне зобов'язання.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням встановлених обставин та досліджених у справі документів суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено порушення п.5.1 Договору виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із змісту п.5.1 Договору Орендар взяв на себе зобов'язання в місячний термін оформити право оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

В силу ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) договір оренди земельної ділянки, що перебуває у власності громадян або юридичних осіб, укладається між власником і особою, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду, в порядку, визначеному цим Законом. Особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Порядок надання земельних ділянок в користування визначено в ст.19 Земельного кодексу України № 561-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладення Договору).

Зокрема у вказаній статті зазначено наступне: надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Таким чином заперечення відповідача стосовно того, що ним не порушувались умови п.5.1 Договору, оскільки Вінницькою міською радою не приймалось рішення про надання земельної ділянки в оренду спростовуються нормами земельного законодавства, яке було чинним на момент укладення Договору.

Слід вказати, що норми Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України № 2768-ІІІ в редакції на момент прийняття рішення також передбачають обов'язок для особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду здійснити активні дії зі своєї сторони та надати органу якому надано право вирішувати питання про надання земельних ділянок в оренду ряд документів, що вбачається із ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону станом на 02.10.2009 року) та ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ (в редакції станом на 02.10.2009 року).

Посилання відповідача про те, що ним розроблено кадастровий план земельної ділянки та інша технічна документація, яка була передана в міськвиконком оцінюється судом критично оскільки в підтвердження наведеного останнім не надано відповідних доказів, як і безпосередньо самого кадастрового плану та технічної документації.

Надані відповідачем листи від 11.05.2001 року № 59 та від 15.11.2002 року № 192 не розцінюються судом як доказ належного виконання умов п.5.1 Договору виходячи з наступного.

Лист від 11.05.2001 року № 59 адресований не місцевій раді, як це передбачено Земельним кодексом України, а начальнику управління комунального майна Вінницького міськвиконкому. До того ж відповідач не надав суду достовірних доказів надіслання (вручення) зазначеного листа адресату. Стосовно листа від 15.11.2002 року № 192 суд вважає необхідним зазначити, що він був направлений за спливом місячного строку встановленого п.5.1 Договору і до нього не було долучено документів необхідність яких при подачі такого роду клопотань визначено в Земельному кодексі України.

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка на якій розташовано цілісний майновий комплекс по вул.К.Маркса 18а належить до земель оборони не підтверджено жодним доказом (державний акт тощо). Довідка КЕВ м.Вінниці від 29.07.2009 року № 1434 вказаного не доводить, а підтверджує лише те, що рішення Вінницької міської ради про прийняття майна та земельної ділянки по акту прийому-передачі майна затвердженого заступником голови виконкому м.Вінниці від 01.04.1998 року та начальником КЕУ Прик.ВО від 12.01.1998 року в КЕВ м.Вінниця відсутнє.

Варто зазначити, що згідно ст.70 Земельного кодексу України № 561-ХІІ землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України. В ст.77 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ зазначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Згідно ст.1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Відповідно до ч.1 ст.2 названого Закону України військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Стосовно посилання відповідача на те, що він своєчасно вносить плату за землю суд зауважує на тому, що плата за землю та орендна плата за орендовану земельну ділянку різняться за своєю природою і є відмінними.

Так, в ст. 2 Закону України "Про плату за землю" вказано, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відносно посилання позивача на неналежне виконання відповідачем п.5.3 Договору, який передбачав обов'язок для ТОВ ВКП "Моріс" своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату суд зазначає наступне.

Ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.2 ст.285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Виходячи з наведеного суд, з врахуванням встановлених фактів та наданих сторонами документів, приходить до висновку про те, що відповідачем було допущено порушення п.5.3 Договору.

Вказівка відповідача на те, що причиною виникнення заборгованості по сплаті орендної плати є невідшкодування позивачем різниці в тарифах вартості по оплаті теплової енергії протягом 2006-2007 років грошовими коштами, як на підставу відсутності його вини у допущеному порушенні оцінюється судом критично виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

В ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказано, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, суд зауважує на тому, що сторонами неодноразово вносились зміни до Договору, якими Орендарю надавались пільги щодо розмірів орендної плати, однак незважаючи на вказане останній допускав порушення свого зобов'язання щодо своєчасності проведення оплати орендної плати.

Відносно посилання позивача на непроведення відповідачем капітального ремонту та ненарахування амортизаційних відрахувань за період дії Договору суд вказує на наступне.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується сторонами цілісний майновий комплекс - котельня по вул. К.Маркса, 18А в м. Вінниця - на баланс ТОВ ВКП "Моріс" не передавалась, а знаходиться на балансі управління житлового господарства Вінницької міської ради.

Варто зазначити, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією про передачу на баланс ТОВ ВКП "Моріс" орендованого цілісного майнового комплексу, однак позитивної відповіді на вказані звернення не отримав.

Зазначення позивачем того, що неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо проведення капітального ремонту спричинило виникнення дефектів у шести котлоагрегатах, які внаслідок неможливості подальшої експлуатації відповідно до акту про списання основних засобів затвердженого рішенням виконкому від 30.09.2008 року № 2348 були списані не є переконливим виходячи з наступного.

Із актів про списання основних засобів, висновків експертизи за результатами експертного обстеження не вбачається, що виведення котлів з експлуатації та необхідність їх списання сталось внаслідок непроведення капітального ремонту чи допущених порушень їх експлуатації зі сторони Орендаря.

Посилання позивача на те, що відповідач без його дозволу, без змін в існуючому технічному обладнанні котельні встановив два котлоагрегати також оцінюється судом критично з наступних міркувань.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

В пункті 6.3 Договору сторони погодили, що Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ ВКП "Моріс" неодноразово зверталось до міських голів з листами в яких зазначало про необхідність проведення реконструкції котельні розташованої по вул.К.Маркса, 18а, залучення для проведення реконструкції кредитних коштів (а.с.92-95, 97, 98, т.1).

При цьому суд наголошує на тому, що 28.08.2008 року ТОВ ВКП "Моріс" звернулось до міського голови з листом в якому просило виконавчий комітет Вінницької міської ради виступити поручителем підприємства по отриманню кредиту у ВФ ВАТ "Кредитпромбанк" в сумі 3 млн. гривень для проведення реконструкції котельні по заміні котлових агрегатів, які відпрацювали свій ресурс (а.с.100, т.1).

В свою чергу 29.08.2008 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради (Поручитель) та ТОВ ВКП "Моріс" було укладено договір поруки № 1/4 з якого вбачається те, що Поручитель поручається за підприємство перед ВФ ВАТ "Кредитпромбанк" по отриманню кредиту для виконання робіт по реконструкції котельні з заміною котлових агрегатів, що свідчить про схвалення останнім проведення Орендарем робіт по реконструкції в конклюдентній формі (а.с.102, т.1).

Прийшовши до вказаного висновку суд також враховує, що з моменту закупівлі та проведення робіт по монтажу двох котлоагрегатів "VISSMAN" (2007-2008 рік) позивачем не було вчинено дії, яка б свідчила про його незгоду із вказаним, в тому рахунку не було висловлено заперечень щодо проведення таких робіт ТОВ ВКП "Моріс" зважаючи на неодноразові звернення Орендаря з такими листами. Слід зауважити, що вказані котлоагрегати використовувались відповідачем з метою забезпечення населення мікрорайону тепловою енергією та гарячим водопостачанням.

Розглядаючи посилання позивача на порушення відповідачем п.п. 5.7, 5.8 Договору суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

В п.5.7 Договору передбачено обов'язок для Орендаря застрахувати орендоване майно в порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування" (в редакції Закону на момент укладення Договору) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Ч.ч. 1, 3, 4 ст.8 названого Закону (в редакції Закону на момент укладення Договору) встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування. Страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Як вбачається із п.1.1 Договору, акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу котельні КЕЧ 2/53 (вул.К.Маркса, 18а) залишкова вартість орендованого майна складає 2163035,92 грн.. Натомість відповідачем укладено договір страхування згідно якого, сума страхового відшкодування в разі настання страхового випадку буде дорівнювати 71711,92 грн., що на думку суду, є порушенням зі сторони ТОВ ВКП "Моріс" п.5.7 Договору.

Посилання відповідача на те, що сума сплаченого страхового платежу відповідає залишковій вартості орендованого майна не підтверджено жодним доказом.

Слід зазначити, що позивачем надано довідку управління житлового господарства Вінницької міської ради від 29.07.2009 року № 06/405 з якої вбачається, що станом на 01.01.2009 року балансова вартість цілісного майнового комплексу по вул.К.Маркса, 18а становить 4585693,00 грн., а сума зносу 1627538,00 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище висновки суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору та передачі котельні по вул. К.Маркса, 18А в м.Вінниця за актом прийому-передачі до Виконкому Вінницької міської ради підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 3 статті 291 ГК України встановлено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначалось вище, 05.05.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію про розірвання договору оренди від 01.04.2001 року № 2. Факт отримання вказаного листа відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 980750. Відповіді на вказаний вище лист відповідач не надав, що спонукало звернутись виконавчий комітет Вінницької міської ради з позовом до господарського суду.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Загальні підстави виникнення права у наймодавця вимагати розірвання договору найму визначені ст. 783 ЦК України, відповідно до якої, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Слід зазначити, що крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені зазначеною вище статтею, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених ст. 651 ЦК України, а саме в разі істотного порушення договору наймачем.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід вказати, що сторона, яка ставить питання про розірвання договору з наведеної вище підстави, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку суд вважає наявною для позивача упущеної вигоди, яка полягає в тому, що відповідачем не було укладено договір оренди земельної ділянки в зв'язку з чим Орендодавець не отримував орендної плати за земельну ділянку протягом 2001-2009 років.

Слід вказати, що згідно ч.3 ст.21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону станом на момент прийняття рішення) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Як встановлено судом, відповідачем неналежним чином виконувались умови Договору, в зв'язку з чим останній допустив невиконання ряду покладених на нього обов'язків, а саме: ТОВ ВКП "Моріс" не уклало договір оренди земельної ділянки; несвоєчасно сплачувало орендну плату; порушувало порядок страхування орендованого майна проводячи оплату страхового платежу на вартість майна, яка значно менша залишкової.

Крім вказаного вище, позивачем доведено наявність значної заборгованості ТОВ ВКП "Моріс" перед енергопостачальними організаціями за спожиту останнім електроенергію та газ в зв'язку з чим Орендарю не виділено лімітів на постачання природного газу. Виходячи з цього, на думку суду, посилання позивача на виникнення загрози зриву опалювального сезону та стабільного забезпечення населення мікрорайону тепловою енергією та гарячим водопостачанням є обґрунтованимм.

Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору оренди, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони ТОВ ВКП "Моріс", який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору.

Стосовно вимоги позивача про передачу за актом прийому-передачі котельні по вул. К.Маркса, 18А в м. Вінниця Виконкому Вінницької міської ради суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Стаття 610 Цивільного Кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.11 договору оренди передбачено, що у разі закінчення терміну дії договору оренди, якщо немає згоди Орендодавця на його продовження, або у випадку дострокового припинення (розірвання) Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального зносу.

За таких обставин, правомірною також є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача повернути за актом прийому-передачі орендоване майно.

У ч.ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не довів відсутність своєї вини у порушенні обумовлених Договором оренди від 01.04.2001 року № 2 обов'язків, які покладались на нього. Заперечення відповідача викладені в його письмовому відзиві та письмових поясненнях не є переконливими та спростовуються нормами законодавства наведеними вище та матеріалами справи.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди цілісного майнового комплексу від 01.04.2001 року № 2, укладений між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код –13322432) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс", пров.К.Маркса, 44, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код –24899175).

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс", пров.К.Маркса, 44, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код –24899175) повернути Виконавчому комітету Вінницької міської ради, вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код –13322432) за актом прийому-передачі цілісний майновий комплекс - котельню по вул.К.Маркса, 18а.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Моріс", пров.К.Маркса, 44, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код –24899175) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код –13322432) - 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 312 грн. 50 коп. (триста дванадцять п'ятдесять грн. 00 коп.) - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 жовтня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050.

3 - відповідачу - пров. К.Маркса, 44, м. Вінниця.