Рішення № 4850019, 01.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" вересня 2009 р. Справа № 10/147-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/147-09

за позовом виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості

«УКРПТАХОПРОМ», м. Київ;

до відкритого акціонерного товариства племінний завод «БОРТНИЧІ»,

с. Щасливе Бориспільського району;

про розірвання договору та стягнення 1 962 229,48 грн.

Представники сторін:

від позивача : Кучма Н.В. представник за дов. № 6 від 01.04.2009 р.;

від відповідача: Яценко С.Д. представник за дов. від 08.01.2009р. б/н.

обставини справи:

Виробничо-наукове об’єднання птахівничої промисловості «УКРПТАХОПРОМ»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства племінний завод «БОРТНИЧІ»про розірвання Договору № 63-8-355 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік від 31.10.1995р. та стягнення заборгованості у загальній сумі 1 962 229,48 грн., яка складається з 1 757 021,54 грн. –боргу, 63 955,56 грн. –пені та 76 430,43 грн. –штрафу

15.06.2009р. ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 10/147-09 та призначено її розгляд на 07.07.2009р.

07.07.2009 р. через канцелярію господарського суду позивач, на підставі ст.22 ГПК України, подав клопотання від 01.07.2009р. за вих. № 09/1 про уточнення позовних вимог з детальним розрахунком суми боргу.

Відповідач надав відзив по справі від 07.07.2009р. за вих. №145, яким просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що у 1999 році було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача, а оскільки позивач в місячний строк з дня виходу оголошення про порушення справи про банкрутство не звернувся до арбітражного суду з майновими вимогами до відповідача, тому боргові зобов’язання вважаються такими, що погашені, отже і договір є припиненим із закінченням місячного терміну з моменту публікації оголошення про банкрутство. Також відповідачем зазначено про те, що строк позовної давності стосовно нарахування позивачем штрафних санкцій сплив ще в 2002 році.

Ухвалою від 07.07.2009 р. суд відклав розгляд справи на 28.07.2009р.

Представник позивача подав заперечення на відзив на позовну заяву від 09.07.2009р. за вих. № 09, в якому зазначив про те, що оскільки процедура банкрутства відповідача припинена і її наслідком є укладення мирової угоди та відновлення платоспроможності відповідача, останній як правонаступник Держптахозавод «БОРТНИЧІ», є виконавцем обов’язку розрахуватись по зобов’язаннях за Договором № 63-8-355 від 31.10.1995р. До того ж, правовідносини за Договором № 63-8-355 від 31.10.1995р. достроково не припинялись, є чинними до даного часу.

Представник позивача також подав клопотання про витребування у відповідача копії постанови ВГСУ від 05.04.2004р. у справі № 218/10б-98 та Cтатуту, в редакції на момент його державної реєстрації для встановлення (або заперечення) факту правонаступництва позивача за Держплемзавод «Бортничі».

Ухвалою Заступника голови Господарського суду Київської області від 28.07.2009р., відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на один місяць до 15.09.2009р.

Представником відповідача 28.07.2009р. через канцелярію господарського суду було подано заяву про застосування позовної давності по справі № 10/147-09.

Заява відповідача про застосування позовної давності по справі № 10/147-09 судом не задовольняється, оскільки згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. У пункті 3.2. Договору № 63-8-355 від 31.10.1995р. зазначено, що погашення кредиту у сумі 375 000 доларів США та процентів за користування ним здійснюється на протязі 15 років, як це передбачено Додатком № 1 до цього Договору, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів у національній валюті по курсу долара на УМВБ на день перерахувань. Перерахування першого платежу здійснюється до 01.11.96. Послідуючі платежі здійснюються кожного наступного року до 1 листопада. Таким чином, на день розгляду справи строк виконання зобов’язання не сплив, оскільки згідно з умовами договору, остаточний розрахунок відповідачем з позивачем повинен бути здійснений до 01 листопада 2010 року.

Ухвалою від 28.07.2009р. суд відклав розгляд справи на 25.08.2009р., в зв’язку з необхідністю витребування нових доказів.

В засіданні суду, позивач, в порядку статті 22 ГПК України, подав клопотання з додатковим обґрунтуванням позовних вимог та витребуваними судом доказами.

На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 25.08.2009р була оголошена перерва на 01.09.2009р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Uосподарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.1995р. між виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості «Укрптахопром»Міністерства сільського господарства і продовольства України, в подальшому «Об’єднання», та ДПЗ «Бортничі», в подальшому «Підприємство», було укладено Договір № 63-8-355 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік.

У відповідності з п. 1.2 Статуту, відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Бортничі»є повним правонаступником всіх майнових і немайнових прав та зобов’язань державного племінного заводу «Бортничі».

Відповідно до п. 1.1. договору, сторони визнають повноваження Об’єднання, що виникають із обов’язків, покладених на нього наказом Мінісільгосппроду України від 04.08.95 № 217 та дорученням Прем'єр-Міністра України від 18.08.95 № 4211/96 про призначення ВНО «УКРПТАХОПРОМ»позичальником валютного кредиту у сумі 25,0 млн. дол. США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Америки 100 тис. тонн соєвих шротів, а також відповідальним за своєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 фінансовий рік.

Згідно з п. 1.3. договору, підприємство доручає, а Об’єднання зобов’язується поставити соєвий шрот насипом у кількості 1500 тонн.

Вартість поставки соєвого шроту складає 375 000 доларів США і є сумою валютного кредиту, яку Підприємство зобов’язується повернути своєчасно Об’єднанню разом з процентами за користування ним згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Ціна однієї тонни поставляємого Підприємству соєвого шроту складає 250,0 доларів США. В ціну однієї тонни шроту входить вартість шроту і поставки його американським судном із США в Іллічівський морський торговий порт Одеської області.

Поставка здійснюється залізничними вагонами типу «хопер»або іншими критими вагонами на станцію Підприємства. За попереднім письмовим погодженням сторін Підприємство може одержати шроти автотранспортом із Іллічівського порту (п. 2.2. договору).

Об’єднання телефаксом повідомляє Підприємство про відвантаження соєвого шроту із Іллічівського порту, вказує номери вагонів, вагу завантаженого шроту та номери залізничних накладних (п. 2.3. договору). Перша партія шротів буде відвантажена із портів США в жовтні місяці, а друга в листопаді місяці 1995 року (п. 2.4. договору).

Згідно з умовами договору позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору щодо поставки шроту, що підтверджується копіями доданих до позовної заяви квитанціями про прийняття вантажу, а саме: від 09.12.1995р. № 34103110 масою «нетто»50150 кг ; від 09.12.1995р. № 34103111 масою «нетто»51950 кг; від 09.12.1995р. № 34103112 масою «нетто»50350 кг; від 09.12.1995р. № 34103113 масою «нетто»49650 кг; від 09.12.1995р. № 34103114 масою «нетто»50400 кг; від 10.12.1995р. № 34103172 масою «нетто»46100 кг; від 10.12.1995р. № 34103173 масою «нетто»51350 кг; від 10.12.1995р. № 34103174 масою «нетто»51550 кг; від 10.12.1995р. № 34103230 масою «нетто»50900 кг; від 10.12.1995р. № 34103231 масою «нетто»51350 кг; від 10.12.1995р. № 34103232 масою «нетто»50850 кг; від 10.12.1995р. № 34103233 масою «нетто»49300 кг; від 08.12.1995р. № 34102945 масою «нетто»49750 кг; від 08.12.1995р. № 34102946 масою «нетто»46500 кг; від 08.12.1995р. № 34102947 масою «нетто»47150 кг; від 08.12.1995р. № 34102948 масою «нетто»51600 кг; від 08.12.1995р. № 34102949 масою «нетто»51000 кг; від 04.12.1995р. № 34102778 масою «нетто»49550 кг; від 04.12.1995р. № 34102779 масою «нетто»49500 кг; від 03.12.1995р. № 34102666 масою «нетто»51400 кг; від 26.11.1995р. № 34101974 масою «нетто»48650 кг; від 26.11.1995р. № 34101976 масою «нетто»47800 кг; від 26.11.1995р. № 34101975 масою «нетто»47200 кг; від 26.11.1995р. № 34102095 масою «нетто»50250 кг; від 26.11.1995р. № 34102096 масою «нетто»46700 кг; від 24.11.1995р. № 34101922 масою «нетто»50550 кг; від 24.11.1995р. № 34101923 масою «нетто» 49900 кг; від 24.11.1995р. № 34101924 масою «нетто»49850 кг; від 24.11.1995р. № 34101921 масою «нетто»50100 кг; від 24.11.1995р. № 34101925 масою «нетто»50400 кг.

Всього маса поставленого відповідачу шроту становила 1491,75 тон, вартість складала 372937,5 (1491,75 х 250,00) дол. США, із розрахунку, згідно з п. 1.3. договору, ціни однієї тони 250,00 дол. США.

Згідно з п. 3.1. договору, відповідач зобов'язався у строк до 01.11.1995р. перерахувати позивачу грошові кошти у сумі 20,0 доларів США за кожну тонну соєвого шроту, що підлягає поставці, у національній валюті на день здійснення перерахувань для оплатити витрат позивача по розвантаженню соєвого шроту в порту, по оплаті митних, інспекційних, експедиційних, банківських, портових витрат, витрат завантаження та розвантаження, доставку шроту відповідачу залізничними вагонами, інші послуги позивача.

Відповідно до п. 3.2. Договору № 63-8-355 від 31.10.1995р., погашення кредиту у сумі 375 000 доларів США та процентів за користування ним здійснюється на протязі 15 років, як це передбачено Додатком № 1 до цього Договору, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів у національній валюті по курсу долара на УМВБ на день перерахувань. Перерахування першого платежу здійснюється до 01.11.96. Послідуючі платежі здійснюється кожного наступного року до 1 листопада.

Кінцевий фінансовий розрахунок сторони оформлюють протоколом взаємних розрахунків, який є невід’ємною частиною цього договору (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.

Згідно з протоколом взаємних розрахунків щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, який є невід'ємною частиною договору та Додатком № 2, сторони підсумували витрати по поставці 1491,75 тон соєвого шроту та встановили фактичні витрати на весь обсяг поставки в сумі 507821,59 дол. США.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав, кошти за поставлений товар не сплатив. В останнє сторони договору встановили факт заборгованості відповідача перед позивачем, і підписали протокол звірки взаєморозрахунків станом на 25.11.1998р., згідно з яким на вказану дату недоплата платежів за Уточненим графіком (Додаток № 3 до договору) становила 9171,04 доларів США.

Відповідно до ч. 4 Перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним і Господарським кодексами України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Отже, оскільки правовідносини сторін на даний час тривають, тому до них застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, які є чинними на день вирішення спору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з умовами договору, строк виконання зобов'язань відповідача та здійснення платежів за поставлений соєвий шрот визначено Графіком платежів (Додаток № 1 і Додаток № 2 до договору), у відповідності до якого відповідач щорічно станом на 01.11. кожного року повинен був сплачувати позивачу визначену графіком платежів певну суму коштів. Тобто, щорічно починаючи з 1998 року у відповідача виникав борг по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот, а саме: в 1999р. - 11120,18 дол. США; в 2000р. - 11120,18 дол. США; в 2001р. - 52306,04 дол. США; в 2003р. - 54365,32 дол. США; в 2004р. - 52717,90 дол. США; в 2005р. - 510070,46 дол. США; в 2006р. - 49423,03 дол. США; в 2007р. - 47775,59 дол. США; в 2008р. - 46128,15 дол. США.

З урахуванням приписів ст. 257 ЦК України, позивачем нарахована відповідачу заборгованість, що виникла за договором у період з 01.11.2006р. по 01.11.2008р., оскільки свої зобов'язання відповідач по сплаті заборгованості до 01.11.2006р. - 49423,03 дол. США; до 01.11. 2007р. - 47775,59 дол. США і до 01.11. 2008р. - 46128,15 дол. США (сукупно за три роки - 143326,77 дол. США) останній не виконав.

Згідно з п. 4.1. договору, позивач має право припинити дію договору в односторонньому порядку через 10 днів затримки підприємством платежів і пені за затримку.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

У відповідності з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2004р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2005р., по справі № 21/471 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва з ВНО «Укрптахопром»стягнуто до Державного бюджету 48741203,34 грн. боргу по кредитній угоді, укладеної під гарантію уряду України між Укрексімбанком та ВНО «Укрптахопром»в рамках кредитної програми ПЛ-480 на 1995 рік. Кредит був повністю використаний за цільовим призначенням: у 1995 році ВНО «Укрптахопром»отримало 101,4 тис. тон соєвого шроту для потреб сільського господарства. На підставі договорів ВНО «Укрптахопром»передав отриманий соєвий шрот в повному обсязі птахогосподарствам України. Таким чином, у позивача виникла заборгованість через невиконання окремими птахогосподарствами України зобов'язань по поверненню коштів, наданих їм державою України через ВНО «Укрптахопром»під товарний кредит, зокрема, через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору № 63-8-355 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік від 31.10.1995р.

29.12.2008р. постановою Господарського суду міста Києва у справі № 15/800-б за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ВНО «Укрптахопром»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав 29.12.2008р., зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута ВНО «Укрптахопром»та звіт ліквідатора до 29.12.2009р.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Ліквідатор з дня свого призначення пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та постанови Господарського суду міста Києва від 29.12.2008р. у справі №15/800-б про банкрутство ВНО «Укрптахопром», випливає обов'язок позивача до 29.12.2009р. у встановленому законом порядку достроково розірвати договір та стягнути дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 188 ГК України, позивач 21.04.2009р. надіслав на адресу відповідача претензію-пропозицію про розірвання Договору № 63-8-355 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік від 31.10.1995р. та з вимогою сплатити заборгованість у сумі 230640,79 дол. США.

У відповідності з ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

З урахуванням вищевикладених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені належними доказами наявними в матеріалих справи, а тому підлягають задоволенню в частині розірвання Договору № 63-8-355 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік від 31.10.1995р. та стягненні заборгованості в сумі 230640,79 дол. США за період з 2006р. по 2010р. включно, згідно з уточненим графіком платежів, що на день подання позову з урахуванням офіційного курсу НБУ, становить 1 757 021,54 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2 договору, Підприємство сплачує Об’єднанню пеню за прострочку платежів, згідно п. 3.2. договору, у розмірі 0,5% за кожний день від суми несплаченої заборгованості.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач, на підставі ч. 2 ст.231 ГК України, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 8395,23 дол. США, що становить 63955,56 грн., виходячи з розміру 0,1% за кожен день прострочення за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р., та штраф у розмірі 7% від суми боргу за три роки, що становить 10032,87 дол. США, еквівалент у національній валюті 76430,43 грн.

Суд не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, здійснених позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, з наступних підстав.

Приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня. Аналогічна норма закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Частина 2 статті 231 ГК України не регулює питання відповідальності платників грошових коштів. Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 231 ГК України, пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7% від вартості товарів застосовуються в разі порушення контрагентом строків виконання не грошових зобов’язань (поставка товарів, виконання робіт, надання послуг тощо).

Наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України в постанові від 21.10.2008р. у справі № 2-14/1207.1-2007.

Отже, штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача у вигляді пені за прострочку платежу, розрахованої на підставі норм спеціального законодавства, які регулюють відповідальність платників за порушення грошових зобов’язань, а саме ч. 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Вказаними статтями розмір пені, що підлягає стягненню з порушника грошових зобов’язань обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, діючою у період, за який стягується пеня.

У відповідності з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, тому суд перевірив правильність нарахування пені відповідно до вище вказаних вимог чинного законодавства та задовольняє її в сумі 42 052,98 грн. за наступним розрахунком:

351404,24 грн. (46128,15 дол. США (заборгованість за 2008 рік) х 7,618 грн. за долар США по курсу НБУ) х 182 дн. (період прострочки з 01.11.2008р. по 01.05.2009р.) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 42052,98 грн.

Стосовно заперечень наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд відзначає наступне. Згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2006р. провадження у справі № 218/106-98/19 про банкрутство ВАТ «Племінний завод «БОРТНИЧІ»було припинено, затверджено мирову угоду, тобто, платоспроможність відповідача відновлена.

У редакції ч. 1 ст. 14 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що була чинною до внесення змін Законом України від 07.03.2002р. №3088-111, встановлювався не присікальний строк для звернення кредиторів до суду з письмовими заявами про грошові вимоги до боржника, і з пропуском цього строку не пов'язувалось настання такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного обов'язку. Якщо платоспроможність боржника відновлена, то до майнових відносин, що тривають, застосовуються норми Цивільного кодексу.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 08.04.2003р. по справі № 6/502.

Враховуючи те, що платоспроможність відповідача відновилась, ліквідатор позивача обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом про стягнення вже простроченого відповідачем боргу за період з 2006р. по 2008р. та платежів наступного періоду за період з 2009р. по 2010р., у зв’язку з достроковим розірванням договору, а також пені за прострочку платежу.

Беручи до уваги вищевикладені обставин, суд позовні вимоги задовольняє частково.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір № 63-8-355 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік від 31.10.1995р., укладений між Виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості «УКРПТАХОПРОМ»та ДПЗ «Бортничі», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «БОРТНИЧІ».

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «БОРТНИЧІ»(08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 12, код ЄДРПОУ 00849634) на користь Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості «УКРПТАХОПРОМ»(01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 28, код ЄДРПОУ 00858792) суму основної заборгованості 1 757 021 (один мільйон сімсот п’ятдесят сім тисяч двадцять одна) грн. 54 коп., пеню –42 052 (сорок дві тисячі п’ятдесят дві) грн. 98 коп., державне мито –18 075 (вісімнадцять тисяч сімдесят п’ять) грн. 75 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –291 (двісті дев’яносто одна) грн. 28 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя