Рішення № 4849983, 31.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/369

31.07.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донбаснерудпром»

до

Закритого акціонерного товариства "Піастрелла"

про

стягнення 327 721,40 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Величко А.О. –дов. № б/н від 25.06.2009 року;

від відповідача : не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донбаснерудпром»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Піастрелла" про стягнення 327 721,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договорами купівлі-продажу № 02-15/2008 від 15 лютого 2008 року та № 21-12/08 від 19 грудня 2008 року.

Ухвалою від 17.06.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.06.2009 року.

В судовому засіданні 30.06.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи на вимогу ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, ухвалою суду від 30.06.2009 року розгляд справи будо відкладено на 31.07.2009 року.

31.07.2009 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 147 852,00 грн. –основної суми боргу, 4 831,42 грн. –індексу інфляції, 1 409,66 грн. –3 % річних та 85 754,16 грн. –пені.

В судовому засіданні 31.07.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 31.07.2009 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.07.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого та 19 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Донбаснерудпром», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Закритим акціонерним товариством "Піастрелла", іменоване надалі «Покупець»(відповідач) були укладені договори купівлі-продажу № 02-15/2008 та № 21-12/08 (далі –Договори), відповідно до розділу 1 яких продавець продає, а покупець купує первинний каолін марки КНВ-1 відповідно ТУ У 14.2-30942459-001:2007 в подальшому товар, в кількості 4 500 тонн з певним відступом у вазі +/- 5%.

Відповідно до пункту 4.1 Договорів товар поставляється відповідно до графіку, який затверджується щомісячно. Для узгодження графіку поставок на наступний місяць покупець зобов’язаний надати продавцю до 10 числа поточного місяця заявку з вказівкою кількості напіввагонів розбитих подекадно.

Пунктами 4.3 та 4.4 Договорів передбачено, що протягом 2-х календарних днів продавець надає покупцю копії товаросупроводжуючих документів та сертифікат якості. Моментом відвантаження товару вважається дата вказана в товаросупроводжуючих документах.

Згідно з пунктом 4.5 Договорів ризики та право власності на товар переходять від продавця до покупця у відповідності до загальних умов поставки.

Розділом 6 Договорів передбачено, що платежі по дійсних Договорах проводяться шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок продавця в розмірі 40% передплати на відвантажувану партію товару та 60 % протягом тридцяти календарних днів з моменту відвантаження.

У відповідності з пунктом 8.1 Договорів сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків по даних Договорах у відповідності з діючим законодавством.

На виконання умов Договорів позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 515 049,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000002 від 11 січня 2008 року на суму 850,00 грн., № РН-0000012 від 19 лютого 2008 року на суму 9 453,00 грн., № РН-0000020 від 07 березня 2008 року на суму 29 394,00 грн., № РН-0000045 від 07 квітня 2008 року на суму 39 334,00 грн., № РН-0000051 від 14 квітня 2008 року на суму 39 192,00 грн., № РН-0000064 від 06 травня 2008 року на суму 19 596,00 грн., № РН-0000071 від 13 травня 2008 року на сму 29 820,00 грн., № РН-0000089 від 23 травня 2008 року на суму 29 678,00 грн., № РН-0000106 від 17 червня 2008 року на сму 39 192, 00 грн., № РН-0000139 від 30 липня 2008 року на сму 39 192,00 грн., № РН-0000169 від 29 серпня 2008 року на суму 39 334,00 грн., № РН-0000199 від 26 вересня 2008 року на суму 49 132,00 грн., № РН-000021 від 24 жовтня 2008 року на суму 48 990,00 грн., № РН-0000258 від 23 листопада 2008 року на суму 49 274,00 грн., № РН-0000302 від 19 грудня 2008 року на суму 19 596,00 грн. та № РН-0000012 від 13 лютого 2009 року на суму 33 022,00 грн.

Однак, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 08.04.2009 року відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 147 852,00 грн.

За своєю правовою природою вищевказаний Договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (замовника) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві (замовникові) товар (товари), а покупець (замовник) зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 147 852,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.4 Договорів встановлено, що у випадку порушення покупцем умов п. 6.2, Договорів, від сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за наданий товар, керуючись п. 8.4 Договорів нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 85 754,00 грн.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та світову фінансову кризу, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 409,66 грн. та 4 831,42 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю відповідно до обґрунтованого розрахунку позивач, а в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 3 696,30 грн., так як позивач не вірно визначив періоди нарахування інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Піастрелла" (місцезнаходження: 01013, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 33293530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Донбаснерудпром»(місцезнаходження: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, м. Волноваха, вул.. Комсомольська, 1; код ЄДРПОУ 30942459; фактична адреса: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 29, оф. 502) 147 852 (сто сорок сім тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 409 (одну тисячу чотириста дев’ять) грн. 66 коп. –3 % річних, 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. –пені, 3 696 (три тисячі шістсот дев’яносто шість) грн. 30 коп. –індексу інфляції, 1 609 (одну тисячу шістсот дев’ять) грн. 58 коп. - державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 73 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

21.08. 2009 року