Рішення № 4849957, 18.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/192

18.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сингента”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”

про стягнення 31 839 452, 16 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача Якименко М.М. –представник, Довбня К.О. - представник

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингента»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»про стягнення з відповідача 31 839 452,16 грн. заборгованості за простим векселем серія АА № 0086821 від 08.04.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за вказаним векселем. Нормативно сторона посилається на положення ст.ст. 525, 526, 610 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», Закон України «Про обіг векселів в Україні»та Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 р. порушено провадження у справі № 2/192.

Разом з позовною заявою (додано до позову) позивач звернувся з заявою про вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача на суму 31 839 452,16 грн.

Ухвалою від 15.06.09р. суд заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Сингента» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30265338, 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, 5-й поверх) задовольнив частково та наклав арешт на грошові кошти ТОВ «Тридента Агро» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25591321, юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 3); в частині накладення арешту на майно боржника суд відмовив.

Від відповідача 17.06.09 р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 18.06.09 р. суд скасував заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва по справі №2/192 від 15 червня 2009р.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.09р. оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою від 08.07.09р. Київський апеляційний господарський суд відмовив позивачу в прийнятті апеляційної скарги, а справу №2/192 скерував до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 20.07.2009р. розгляд справи був призначений на 03.09.2009р. 29.07.2009р. представник позивача звернувся до суду з заявою про відвід судді Домнічевої І.О.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду м. Києва від 30.07.2009р. клопотання про відвід судді Домнічевої І.О. залишено без задоволення.

Справу передано для подальшого розгляду судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2009 року розгляд справи призначено на 21.05.2009 року.

У зв‘язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості представник позивача заявою уточнив позовні вимоги, зменшивши їх розмір, та просив суд стягнути з відповідача 8 200 720,46 грн. заборгованості за простим векселем серія АА №0086821 від 08.04.2008 р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з урахуванням уточненого розміру підтримали та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги з підстав непред‘явлення позивачем у встановленому порядку векселю відповідачу для оплати, та просить суд припинити провадження у справі, оскільки вважає, що за наявності вчинених приватним нотаріусом протесту векселя в неплатежі та виконавчого напису відсутній предмет спору.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сингента»та ТОВ «Тридента Агро»уклали договір № 202008018 від 17 січня 2008 року, відповідно до якого позивач як продавець зобов’язався передати відповідачу як покупцю у власність товари згідно зі специфікацією та на умовах, визначених цим договором, а останній –оплатити товари шляхом видачі простих або переказних векселів.

На виконання умов зазначеного договору та у підтвердження передачі позивачем відповідачу засобів захисту рослин на загальну суму 31 839 452,16 грн. ТОВ «Тридента Агро»видало ТОВ «Сингента» простий вексель серії АА№0086821 від 08.04.2008 р. з підписанням сторонами між собою у відповідності до п. 2.10 вказаного договору Акту прийому-передачі векселя серії АА №0086821.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

В той же час, норми Цивільного кодексу України застосовуються до правовідносин, які пов’язані з вексельним обігом, у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Нормами ст. 14 ЗУ "Про цінні папери і фондову біржу" визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Отже, враховуючи приписи зазначених вище статей, а саме виключний перелік реквізитів з яким закон пов‘язує юридичну силу простого векселя, а також враховуючи те, що спірний простий вексель серії АА № 0086821 містить всі передбачені ст. 75 Уніфікованого закону реквізити, суд встановив, що простий вексель серії АА №0086821 є цінним папером та має вексельну силу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про існування між позивачем та відповідачем вексельних правовідносин, що в свою чергу обумовлює існування у кожної сторони відповідних прав та обов‘язків, які випливають із простого векселя серії АА №0086821.

Відповідач надав суду докази здійснення платежів в часткову оплату суми вищевказаного векселя на загальну суму 23 278 723,70 грн., з чого випливає, що відповідно до представлених відповідачем документів залишок вексельної заборгованості складає 8 560 728,46 (31 839 452,16 - 23 278 723,70).

Водночас, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 8 200 720,46 грн. заборгованості за опротестованим векселем серії АА №0086821, тобто, суму меншу, аніж та, що випливає з представлених відповідачем розрахунків.

Відтак, позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем з урахуванням уточнення позовних вимог, тобто, в сумі 8 200 720,46 грн., з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, платежу (статті 38 - 42).

Згідно ст. 39 Уніфікованого закону трасат, здійснюючи платіж за переказним векселем, може вимагати, щоб він був вручений йому держателем разом з розпискою про отримання платежу. Держатель не може відмовитися від прийняття часткового платежу. У разі часткового платежу трасат може вимагати, щоб відмітка про такий платіж була вчинена на векселі і щоб йому була видана про це розписка.

Пленуму Верховного Суду України у пункті 21 постанови № 5 від 08.06.2007 р. «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів»роз‘яснив, що при розгляді спорів, пов’язаних з невиконанням вексельних зобов’язань, суди мають керуватися ч. 3 ст. 545 Цивільного кодексу України, згідно з якою наявність боргового документа (векселя) у боржника підтверджує виконання ним свого зобов’язання за векселем, поки не буде доведено інше.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, за обставин, коли простий вексель серії АА № 0086821 знаходиться у векселедержателя –позивача, судом не встановлено видання розписки позивачем на часткову оплату відповідача за векселем, суд приходить до висновку про часткову несплату відповідачем вексельної заборгованості, а саме в заявленому позивачем розмірі - 8 200 720,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 23.06.2009 р. було вчинено протест векселя серії АА № 0086821 про неоплату та 23.06.2009 р. на підставі ст.ст. 87, 89 ЗУ «Про нотаріат»та п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 було вчинено виконавчий напис з простим векселем серії АА № 0086821 щодо вексельної заборгованості в сумі 8 200 720,46 грн.

Факту визнання недійсними чи скасування в судовому порядку вчинених приватним нотаріусом вищевказаних протесту в неплатежі та виконавчого напису судом не встановлено, матеріалами справи не підтверджено. Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, а так само і відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджується наявність вексельної заборгованості у вищевказаній сумі, доказів погашення якої суду не надано.

За приписами ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Разом з тим, як вбачається із наданих представниками позивача для залучення в матеріали справи доказів, вчиненню протесту в неплатежі та виконавчого напису, передувало пред‘явлення позивачем векселя до оплати відповідачу.

Так, позивач листом від 19.06.2009 р. за № 313/09 з додатком акту пред‘явлення векселів до оплати позивач пред‘явив простий вексель серії АА №0086821 на суму 8 200 720,46 грн. до платежу за юридичною (згідно статутних документів) адресою та адресою фактичного місцезнаходження відповідача. У зв‘язку із відсутністю відповідача за юридичною адресою та відмовою відповідача за адресою фактичного місцезнаходження прийняти вказаний лист із додатками, що підтверджується складеними актами від 19.06.2009 р., позивачем: телеграмами від 19.06.2009 р. (з повідомленням про вручення), надісланими за юридичною та фактичною адресами відповідача, було звернено вимогу до про сплату зазначеної вище вексельної заборгованості. Також, позивачем вищевказаний лист від 19.06.2009 р. за № 313/09 з додатком акту пред‘явлення векселів до оплати було 19.06.2009 р. з описом вкладень та повідомленням про вручення передано Кур‘єрській службі доставки для безпосереднього вручення відповідачу. Крім того, листом від 19.06.2009 р. за № 312/09 з додатком акту пред‘явлення векселів до оплати позивач пред‘явив до платежу простий вексель серії АА №0086821 на суму 8 200 720,46 грн. до відділення Приватного акціонерного товариства «Сведбанку Інвест», що вказане у згаданому векселі місцем платежу. Однак, вищевказані телеграму та переданий кур‘єрській службі доставки лист не було доставлено (вручено) за юридичною адресою відповідача через його відсутність там, про що свідчать відповідні відмітки, телеграму, надіслану за адресу фактичного місцезнаходження відповідача останній згідно повідомлення про вручення отримав на відміну від того, що переданий кур‘єрській службі лист для доставки за адресою фактичного місцезнаходження –відповідач отримати відмовився.

Згідно з абз. 1 п. 298 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, у день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя, у якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя.

Відповідно до п. 299 зазначеної Інструкції у разі відмови платника (доміциліанта) оплатити або акцептувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест про неоплату або неакцепт за встановленою формою і робить відповідний запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неоплату або неакцепт на самому векселі.

Згідно з п. 302 вказаної Інструкції, вексель, опротестований нотаріусом у неплатежі, є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису.

Як встановлено судом, за день до вчинення протесту в неплатежі приватним нотаріусом було надіслано телеграмами на юридичну та адресу фактичного місцезнаходження відповідача, а також до відділення Приватного акціонерного товариства «Сведбанку Інвест», щодо необхідності до 20-ої години 23.06.2009 р. здійснити оплату векселя або сповістити за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 2 про відмову вчинити такі дії.

Згідно ч. 1, 4 ст. 44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Із матеріалів справи вбачається, що вексель серії АА №0086821 після пред‘явлення його у вищевказаному порядку та спосіб оплачений не був, жодних мотивів відмови від оплати не заявлено, внаслідок чого приватним нотаріусом 23.06.2009 р. вчинено протест про неоплату вказаного векселя та виконавчий напис щодо такого векселя.

Враховуючи вищевикладене, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що позивач не пред‘явив у встановленому порядку вексель до оплати, оскільки вищевказані обставини про вчинені позивачем дії по пред‘явленню до оплати векселю, наявність вчинених приватним нотаріусом згаданих протесту в неплатежі та виконавчого напису, а також встановлені судом на відповідність цьому обставини і в їх підтвердження надані та залучені до матеріалів справи докази спростовують такі твердження відповідача.

Також суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі як то вказував відповідач у наданому відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про обіг векселів в Україні»вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом, що надає право на безспірне стягнення відповідної суми у встановленому порядку.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Враховуючи наведене, позивач на підставі статті 47 Уніфікованого закону вправі у судовому порядку вимагати сплати відповідачем заборгованості за векселем.

Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Тому здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про нотаріат" нотаріат в Україні визначено як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відтак, суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає чинному законодавству, ототожнення вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису на простому векселі серії АА №0086821 з вирішенням спору про право, та, як наслідок, всупереч закону наділення нотаріуса компетенцією вирішувати господарські спори.

За таких обставин, відсутні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України підстави для припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача існуючої у нього вексельної заборгованості перед позивачем.

Статтею 194 ЦК України цінний папір визначено як документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ЦК України відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

За таких обставин, враховуючи існування між позивачем та відповідачем вексельних правовідносин, а також враховуючи відмову відповідача виконувати зобов’язання за простим векселем серії АА №0086821, що обумовлює існування у нього перед позивачем вексельної заборгованості у в сумі 8 200 720,46 грн., ТОВ «Сингента»у відповідності та на підставах передбачених законодавством звернулося до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на те, що суду не надано доказів сплати вексельної заборгованості, в т.ч. й на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. від 23.06.2009 р., про стягнення якої заявлено позов, а відтак твердження відповідача про необхідність припинення провадження у справі у зв‘язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України) не можуть бути прийняті судом до уваги. Наведене також підтверджується також п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 26.07.2002 р. № 01-8/870.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 3, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингента»(03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, 5-й поверх, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30265338) 8 200 720 (вісім мільйонів двісті тисяч сімсот двадцять) грн. 46 коп., 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення 21.08.2009р.