Рішення № 48499442, 12.08.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1214/15-ц

Провадження № 2/204/1081/15

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Гусєвій В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про захист порушених прав, про визнання права власності на будівельні матеріали та визнання будівлі домоволодінням придатним для житла, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, посилаючись на ст.ст.316-319, 325, 328, 334, 379, 386, 392 ЦК України, просив:

- визнати за ним право власності на майно будівельні матеріали, які складені в домоволодінні №66, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, яке він придбав 09.02.2005 року за угодою, яка була складена, оформлена та підписана між ним - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при свідках в простій письмовій формі;

- визнати будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці 970 кв.м. №66, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка капітальним житловим домоволодінням придатним для житла та таким, що відповідає вимогам ДБН, в якому можливо постійно проживати, яке фактично експлуатується позивачем з сімєю, яка з ним проживає за вказаною адресою, за призначенням (як капітальне жиле домоволодіння) та може бути прийнято до експлуатації у встановленому законодавством України порядку.

В обґрунтування позовної заяви, позивач вказав на те, що 09 лютого 2005 року він придбав у ОСОБА_3 домоволодіння, яке потребує капітального ремонту та яке знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, буд.№66. Зазначена угода була складена, оформлена та підписана між ним та ОСОБА_3 при свідках в простій письмовій формі. Після оформлення угоди, позивач та його родина почали користуватись придбаним майном, провели ремонт, поставили огорожу. Через деякий час позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 не є власником домоволодіння №66, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, а власницею останнього є померла мати ОСОБА_3 ОСОБА_4 Фомінічна; домоволодіння є самовільним та будь-яких документів не має. У квітні 2014 року ОСОБА_3 помер та не встиг допомогти позивачу оформити правовстановлюючі документи, у звязку з чим, позивач вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач, його представник, кожний окремо, підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві. Позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи; його представник - заперечував.

Представник відповідача - Дніпропетровської міської ради у судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Представники третіх осіб Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не зявились, причини неявки суду не повідомили, про день і час слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи - Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши позивача, його представника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку з наступним.

Згідно з вимогами ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У судовому засіданні встановлено, що 09 лютого 2005 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 домоволодіння, яке потребує капітального ремонту та яке знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, буд.№66. Зазначена угода була складена, оформлена та підписана між ним та ОСОБА_3 при свідках в простій письмовій формі (а.с.6).

Після оформлення угоди, ОСОБА_1 та його родина почали користуватись придбаним майном, провели ремонт, поставили огорожу.

Встановлено, що через деякий час позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 не є власником домоволодіння №66, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, а власницею останнього є померла мати ОСОБА_3 ОСОБА_4 Фомінічна (а.с.7,8). Зазначене домоволодіння є самовільним та будь-яких документів не має.

У квітні 2014 року ОСОБА_3 помер (а.с.9) та не встиг допомогти позивачу оформити правовстановлюючі документи.

Так, стаття 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайновоі) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності на будівельні матеріали, які складені в домоволодінні №66, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка випливає з положень статей 15, 16 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про визнання права власності на будівельні матеріали і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч.1 ст.11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Проте, в матеріалах справи відсутня проектна та кошторисна документація на зазначене вище домоволодіння, як і відсутні чеки та квитанція на придбання зазначених будівельних матеріалів. Тому, вимога позивача про визнання за ним право власності на майно будівельні матеріали, які складені в домоволодінні №66, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, яке він придбав 09.02.2005 року за угодою, яка була складена, оформлена та підписана між ним - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при свідках в простій письмовій формі є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про визнання будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці 970 кв.м. №66, що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка капітальним житловим домоволодінням придатним для житла та таким, що відповідає вимогам ДБН, в якому можливо постійно проживати, яке фактично експлуатується позивачем з сімєю, яка з ним проживає за вказаною адресою, за призначенням (як капітальне жиле домоволодіння) та може бути прийнято до експлуатації у встановленому законодавством України порядку вона також задоволенню не підлягає у звязку з наступним.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, позивач, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні його права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Однак, судом з'ясовано, що спірний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, крім того, в матеріалах справи відсутні дозволи на будівництво вищевказаної будівлі, відсутня декларація про готовність об'єкта до експлуатації, відсутні докази реєстрації права власності, а також докази відведення земельної ділянки під збудоване нерухоме майно.

Позивач, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини, таких доказів він не надав суду.

Інші посилання позивача та його представника є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилаються останні, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, оскільки позивачем не було заявлено вимоги про стягнення судових витрат, зазначене питання судом не вирішувалось.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про захист порушених прав, про визнання права власності на будівельні матеріали та визнання будівлі домоволодінням придатним для житла відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Токар