Рішення № 4849930, 02.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р. Справа № 60/131-09

вх. № 4546/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно - виробничої фірми "Рома", м. Первомайський

до Відкритого акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій", м.Лозова

про стягнення 2650,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно - виробничої фірми "Рома" ) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій" 2650,70 грн., а також витрат по сплаті держмита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 03.08.2009р. у зв`язку з лікарняним судді Чистякової І.О. справу №60/131-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.

Представники сторін у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документів не представили.

Через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з виробничою зайнятістю представника позивача.

Суд, розглянувши дану заяву, встановив, що оскільки позивачем не додано доказів виробничої зайнятості представника позивача та враховуючи, що строк розгляду справи спливає 11.09.2009р., суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даної заяви.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 12.05.2008р. та 30.01.2007р. було укладено договори поставки №512/4 та №130/16.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1. Договорів позивач передає у власність, а відповідач приймає та сплачує хліб та хлібобулочні вироби, муку в асортименті та кількості, вказаних у накладних, які є невід`ємною частиною договорів.

Згідно п.2.1. Договорів ціна за товар є договірною та вказується у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договорів.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено специфікації до договору поставки №512/4 від 12.05.2008р. та до договору поставки №130/16 від 30.01.2007р.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №14120949/2 від 20.05.2008р., №14220949/2 від 21.05.2008р., №12720949/2 від 06.05.2008р., №13320949/2 від 12.05.2008р., №12920949/2 від 08.05.2008р., №14720949/2 від 26.05.2008р., №15020949/2 від 29.05.2008р., №13720949/2 від 16.05.2008р., №13620949/2 від 15.05.2008р., №13520949/2 від 14.05.2008р., №13420949/2 від 13.05.2008р., №15120949/2 від 30.05.2008р., №14920949/2 від 28.05.2008р., №14320949/2 від 22.05.2008р., №14020949/2 від 19.05.2008р., №14420949/2 від 23.05.2008р. та №14820949/2 від 27.05.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.2. Договору №130/16 від 30.01.2007р. порядок оплати за реалізований товар проводиться не пізніше 10 календарних днів з моменту відгрузки.

Судом встановлено, що станом на 06.05.2008р. заборгованність відповідача перед позивачем склала 2375,25 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств.

Відповідач частково розрахувався за отриманий по видатковим накладним товар за спірними договорами в сумі 2200,00 грн.

За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 2650,70 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 2650,70 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи - відмовити.

2.Позов задовольнити повністю в сумі 2650,70 грн.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій" (64605, Харківська область, м. Лозова, вул. Чехова, 61, р/р №26004278771001 у Лозівському відділення ХГРУ Приватбанк, МФО 351533, код ЄДРПОУ 28142511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно - виробнича фірма "Рома" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Шевченка, буд. 24, р/р №26006036413200 в АКІБ "Укрсіббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 23325414) 2650,70 грн. основного боргу, 102,00 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 03.09.2009р.

Суддя

справа №60/131-09