Рішення № 4849885, 03.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2009

Справа №2-15/3025-2009

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 25412086)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Полігонна, 87/а; 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, 32, кв. 2, ідентифікаційний код 32361761)

Про стягнення 299776, 79 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Котелевець В.І., довіреність № 7943 від 17.12.2008р. у справі.

Від відповідача – Божко О.М., довіреність б/н від 30.08.2009 р., у справі.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія» звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» про стягнення 299776,79 грн., в тому числі 286743,18 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1448,18 грн. 3% річних, 11585,43 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором поставки № 84/06-08 від 30.07.2008 р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 284185,51 грн., що і стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

03.09.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява від позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач зменшує розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 62964,21 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 2557,67 грн., суму 3% річних у розмірі 1448,18 грн., пеню у розмірі 11585,43 грн. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 221221,00 грн. просить суд провадження у справі припинити.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, зазначає, що заборгованість склалася через тяжке фінансове становище в результаті світової економічної кризи. Крім того, відповідач просить суд надати відповідачу розстрочку для погашення заборгованості в сумі 62964,21 грн. до 29.12.2009 р.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений у відповідності з вимогами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

30.07.2008 р. між Кримською регіональною філією Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (Постачальник ) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» (Покупець) (відповідач) був укладений Договір № 84/06-08 псм. (а.с. 25-27)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопрокат (продукція). Сортамент, кількість, якість та ціна продукції зазначені в Специфікації (Специфікаціях) та/або в рахунку-фактурі, які оформлюються у вигляді додатків до цього Договору та є його невід’ємною частиною.

Сторони встановили, що ціна, сортамент, кількість продукції можуть зазначатися в рахунку-фактурі, яка надається Постачальником Покупцю без підписання специфікції. (пункт 6.1 Договору)

Відповідно до пункту 6.3 Договору строк оплати продукції зазначається в рахунку-фактурі та здійснюється Покупцем шляхом перерахування 100% передплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Строк дії договору передбачений пунктом 12.1 та становить з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2008 р.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Так на виконання вказаного Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 386002,43 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 51-60).

Вказана продукція була прийнята Покупцем, про що свідчить підпис уповноваженого представника у видатковій накладній, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 33-50)

Відповідачем було частково оплачено вартість отриманого товару у розмірі 91724,82грн.. Крім того, частина продукції на загальну суму 10092,10 грн. була повернута позивачу на підставі зворотної накладної № КФ1-000003 від 18.12.2008 р.

Проте відповідачем не була здійснена оплата у повному обсязі за поставлену продукцію, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 284185,51 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.03.2009 р. позивачем була направлена претензія відповідачу з вимогою оплати отриманої продукції, яку відповідач отримав 12.03.2009 р. (а.с. 28-32)

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати робіт в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У судовому засіданні представником позивача наданий акт про залік зустрічних однорідних вимог № 16 від 10.08.2009 р., з якого вбачається, що відповідачем на адресу позивача було поставлено товар (сталь) згідно видаткової накладної № 8 від 05.08.2009 р. на загальну суму 221221,00 грн. Отже, сторонами був проведене зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 221221,00 грн., про що свідчить підписаний обома сторонами та засвідчений печатками акт заліку. (а.с. 112-116)

Частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі в частині стягнення 221221,00 грн. заборгованості підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки зобов’язання в цій частині припинено.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором № 84/06-08 від 30.07.2008 р. щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, а отже залишок суми заборгованості у розмірі 62964,21 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1448,18 грн. 3% річних та 2557,67 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість, сума інфляційних втрат за період квітень 2009 р. у розмірі 2557,67 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС».

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» 3% річних за період з 19.03.2009 р. по 19.05.2009 р. у розмірі 23,95 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 11585,43 грн. пені.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати продукції, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день такої прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Приписами пункту 6 статті 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 11585,43 грн. за період з 19.03.2009 р. по 19.05.2009 р. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання розстрочити виплату заборгованості до 29.12.2009 року.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз’яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Полігонна, 87/а; 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, 32, кв. 2, ідентифікаційний код 32361761) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 25412086) 62964,21 грн. основного боргу, 1448,18 грн. річних, 2557,67 грн. інфляційних втрат, 11585,43 грн. пені, 2997,77 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 221221,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.