Ухвала суду № 48496579, 13.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/1212/15 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/4562/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. В.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виділ частки із спільної сумісної власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и л а :

06 березня 2015 року позивач звернувся в суд з позовом і після уточнення позовних вимог просив визнати, що йому на момент смерті ОСОБА_6Г, померлої 17.02.2006 року належала 1/3 частина квартири № 56 у буд. 5 на вул. Лисеницька у м. Львові, посилаючись на те, що він і відповідач є співвласниками цієї квартири : по 1/6 частці кожний на праві спільної часткової власності , та - 2/3 часток на праві спільної сумісної власності.

Рішенням Личаківського районного суду від 19 травня 2015 року позов задоволено. Визнано , що ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_6 , померлої 17.02.2006 року належала 1/3 частина квартири № 56 у буд. № 5 на вул. Лисенка.

На рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу відповідачем, яка просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове , яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає , що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, яке вбачає в тому , що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача, який отримав повноваження представника лише за 3 дні до судового засідання, та просив про відкладення розгляду справи для ознайомлення із матеріалами справи, і цією відмовою порушив право особи на справедливий суд . Крім цього визначивши , що позивачу належить 1/3 частина квартири , суд водночас не визначив, що 1/3 цєї квартири належить на праві спільної часткової власності і відповідачу і на зазначення цього в рішенні суду може призвести до неможливості реалізації відповідачем свого права на реєстрацію права власності на цю частку у Державній реєстраційній службі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів.

Оскарженим рішенням встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира № 56 у буд. 5 на вул.Лисенка ( правильно має бути вул. Лисеницька) у м. Львові, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.12.2009 р. № 24760430. Після смерті ОСОБА_6 позивач та відповідач успадкували по 1/2 від її 1/3 частини квартири. Позивачем на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.05.2011 року проведено державну реєстрацію успадкованого майна на 1/2 від 1/3 частини квартири. На час розгляду справи частина квартири перебуває у спільній сумісній власності і позивач просить виділити його частку. Посилаючись на положення ст. 370 ЦК України та ст. 364 ЦК України, суд визнав, що позивачеві на момент смерті ОСОБА_6, померлої 17.02.2006 року належала 1/3 частина квартири.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та правовідносини сторін, які випливали із встановлених обставин, і їм дана правильна правова оцінка.

Згідно правовстановлюючих документів, позивачеві та відповідачеві належали:

на праві спільної часткової власності по 1/6 частці квартири;

на праві спільної сумісної власності 2/3 часток квартири.

Згідно доказів наявних у справі, право власності на квартиру № 56 в буд. № 5 на вул. Лисеницькій у м. Львові позивач , відповідач та ОСОБА_6, яка померла 17.02.2006 року, набули в порядку безоплатної приватизації із державного житлового фонду . Після смерті ОСОБА_6 за згодою позивача та відповідача було визначено , що частка ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності становила 1/3 , яка була успадкована позивачем і відповідачем по 1/6 частці від цілого кожним.

Після успадкування позивачем і відповідачем частки квартири, яка при житті належала ОСОБА_6, 2/3 частки квартири залишилися у спільній сумісній власності позивача і відповідача. У відповідності до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ частки , що є у спільній сумісній власності і у разі виділу частки із майна , що є у спільній сумісній власності, вважається , що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Позивач заявив позов про припинення спільної сумісної власності і зміну виду спільної власності із спільної сумісної на спільну часткову, шляхом визначення його частки у спільній васності , виходячи із принципу рівності часток. Так як предметом спору було 2/3 частки квартири, які належали двом особам, то судом першої інстанції правильно визначено, що частка позивача у праві спільної сумісної власності становить половину від 2/3 часток, а саме 1/3 частку квартири.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судову повістку про судове засідання 19.05.2015 року відповідача отримала 04 квітня 2015 року ( а.с. 18), а довіреність на представництво її інтересів видала представнику лише 16.05.2015 року, водночас представник мав можливість ознайомитися з матеріалами справи 18.05.2015 року, то та обставина , що суд відхилив клопотання представника відповідача ( який не є особою, яка надає правову допомогу) про відкладення розгляду справи, не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права і слугувати підставою для скасування оскарженого рішення.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги в тій частині, що не зазначення в рішенні суду частки відповідача може призвести до неможливості реалізації відповідачем свого права на реєстрацію права власності, оскільки в результаті ухваленого рішення припинена спільна сумісна власність сторін на 2/3 частки квартири і частки кожного з них стали становити по 1/3, що є підставою для внесення змін в реєстрацію права власності та зазначення , що позивачеві та відповідачеві належить на праві спільної часткової власності по 1/6 та 1/3 частці квартири кожному.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскарженого рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржене рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_7