Рішення № 4849599, 16.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09 Справа№ 6/134

За позовом: ТзОВ “Волиньбудкомплектація”, м.Нововолинськ

до відповідача: Державного підприємства “Львіввугілля”, м.Сокаль

про: стягнення 25853грн. 00коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Куровець М.В.

від відповідача : Пилип”як В.Р.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено ТзОВ “Волиньбудкомплектація” до Державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення 22774грн.00коп. інфляційних втрат та 2979грн. 00коп. 3 % річних за період з вересня 2008р. по грудень 2008р. включно.

Ухвалою суду від 12.06.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.07.2009р.

В судовому засіданні 07.07.2009р. представником позивача подано суду клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача крім заявлених вимог також 34590грн. 00коп. інфляційних втрат та 3550грн. 00коп. 3 % річних. за період з січня 2009р. по червень 2009р. включно.

З метою уточнення позовних вимог, ухвалою суду від 07.07.2009р. розгляд справи відкладено на 16.07.2009р.

Позивачем в судовому засіданні подано суду клопотання про збільшення позовних вимог відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 21992грн.00коп. інфляційних втрат та 2356грн. 00коп. 3 % річних за період з вересня 2008р. по грудень 2008р. включно та 34530грн. 00коп. інфляційних втрат та 3990грн. 00коп. 3 % річних за період з січня 2009р. по липень 2009р. включно.

Позовні вимоги обгрунтовує порушенням відповідачем строку виконання грошових зобов’язань, сума яких визначена мировою угодою, укладеною державним підприємством “Львіввугілля”та виробничо-торгівельною фірмою “Волиньбудкомплектація” і затвердженою господарським судом Львівської області ухвалою від 30 жовтня 2003 року по справі № 4/1755-6/189. За умовами названої мирової угоди відповідач зобов’язався до 31 січня 2004 року погасити заборгованість в сумі 316966,36 грн. за виконані гірничо-прохідницькі роботи за договорами від 25 липня, 1 вересня, 1 жовтня, 1 листопада, 1 грудня 2002 року та від 1 січня і 1 лютого 2003 року. Частково відповідач погасив визнану ним суму заборгованості. Заборгованість відповідача за даними зобов’язаннями тривалий час становить 233967,00 грн., та на дату розгляду спору не погашена. Саме за прострочення виконання вказаного грошового зобов’язання на підставі ст.625 ЦК України нараховано індекс інфляції і три відсотки річних. Також представник позивача зазначив, що є судові рішення, постановлені у справах з аналогічного спору між сторонами про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за несплату грошового зобов’язання у сумі 233967,00 грн. за інші періоди. А саме: рішення господарського суду Львівської області від 17.09.2007р., постановлене у справі № 4/2136-18/127, яким з ДП “Львіввугілля” стягнуто 110500 грн. 00 коп. - витрат внаслідок інфляційних процесів та 28400 грн. 00 коп. - 3% річних; - постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2008р., постановлену у справі № 17/26, якою змінено рішення господарського суду Львівської області та з ДП “Львіввугілля” стягнено 57093 грн. інфляційних, 9400,00 грн. - 3% річних; рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2008р. у справі № 4/144 яким стягнуто з ДП “Львіввугілля” 31766,00грн.за період з березня до серпня 2008р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 06.07.2009р. Стверджує, що сума грошового зобов'язання відповідача становить 233967,00 грн. Вважає, що державна виконавча служба в силу ст.ст. 2, 3, 5, 25 закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" повинна здійснювати обов'язок по своєчасному, повному і неупередженому примусовому виконанню судових рішень. Окрім того, представник відповідача пояснив, що ДП "Львіввугілля" включено в реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашень заборгованості відповідно до закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" згідно з п.3.7. ст.3 якого на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашень заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконання провадження". Відповідно до ст.34 закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Виконавче провадження зупиняється до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначених цим законом. Надала виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, відповідно до закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" про внесення ДП "Львіввугілля" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та участь підприємства у процедурі погашення заборгованості згідно із вищезгаданим законом. Вказані обставини зумовили зупинення зведеного виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень. На думку представника відповідача, за означених обставин наступають наслідки, аналогічні застосуванню мораторію у справах про банкрутство протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30 жовтня 2003 року у справі № 4/1755-6/189 затверджено мирову угоду, укладену між державним підприємством “Львіввугілля” та виробничо-торгівельною фірмою “Волиньбудкомплектація”, за умовами якої відповідач зобов’язався до 31 січня 2004 року погасити заборгованість в сумі 316966,36 грн. за виконані гірничо-прохідницькі роботи за договорами від 25 липня, 1 вересня , 1 жовтня , 1 листопада, 1 грудня 2002 року та від 1 січня і 1 лютого 2003 року. З урахуванням часткового виконання умов мирової угоди заборгованість відповідача за даними зобов’язаннями за період з березня до серпня 2008 року й на дату розгляду справи становить 233967,00 грн. Саме за прострочення виконання вказаного грошового зобов’язання на підставі ст.625 ЦК України на суму грошового зобов’язання 233967,00 грн. позивачем нараховано індекс інфляції в сумі 21992грн.00коп. за період з вересня 2008р. по грудень 2008р. включно та 34530грн. 00коп. за період з січня 2009р. по липень 2009р. включно; 3 % річних за період з вересня 2008р. по грудень 2008р. включно - 2356грн. 00коп. та 3990грн. 00коп. - за період з січня 2009р. по липень 2009р. включно. Загальна сума інфляційних втрат за період з вересня 2008р. по липень 2009р. включно становить 56522грн. 00коп., трьох відсотків річних –6346грн. 00коп.

В судовому засіданні представники сторін підтвердити, що сума грошового зобов’язання відповідача за виконані гірничо-прохідницькі роботи за договорами від 25 липня, 1 вересня , 1 жовтня , 1 листопада, 1 грудня 2002 року та від 1 січня і 1 лютого 2003 року за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Львівської області від 30 жовтня 2003 року у справі № 4/1755-6/189 становить 233967,00 грн.

Також факт заборгованості відповідача позивачу 233967,00 грн. за названими зобов’язаннями встановлено судами різних інстанцій. А саме, рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2007р., постановленим у справі № 4/2136-18/127, яким з ДП “Львіввугілля”стягнуто 110500,00 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів та 28400,00 грн. - 3% річних за невиконання грошового зобов’язання у сумі 233967,00 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2008р. змінено рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2008р. у справі № 17/26 та з ДП “Львіввугілля” стягнено 57093,00 грн. інфляційних, 9400,00 грн. - 3% річних за невиконання грошового зобов’язання у сумі 233967,00 грн. Постановою Вищого Господарського Суду України від 24.06.2008р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2008р. залишено без змін. Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2008р. у справі № 4/144 стягнуто з ДП “Львіввугілля” 31766,00грн. за період з березня до серпня 2008р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, обов”язок по сплаті інфляційних втрат і 3 % річних виникає в силу закону.

При цьому, застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України не передбачає наявності вини боржника, оскільки відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання.

Факт порушення порядку та строків здійснення розрахунків за умовами мирової угоди підтверджується матеріалами справи та належними доказами відповідачем не спростовано.

Покликання відповідача на застосування до спірних правовідносин положень Закону № 2711-ІУ є безпідставні, оскільки останнім врегульовано лише певний механізм погашення заборгованості підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, в тому числі передбачено зупинення виконавчих проваджень і заходів примусового виконання судових рішень щодо таких підприємств, однак, дія Закону № 2711-ІУ не припиняє грошових зобов”язань відповідних підприємств ПЕК і не звільняє їх від відповідальності за порушення таких зобов”язань.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов”язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов”язання відповідача на підставі договору чи глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні, розмір боргу в сумі 233967,00 грн. не оспорюється. Суд дійшов до висновку про те, що відкриття виконавчого провадження та зупинення його згідно з п.15 ст.34 Закону № 2711-ІУ на період участі боржника в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711-ІУ не припиняє грошових зобов”язань відповідача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

З огляду на викладені обставини, нарахування інфляційних втрат і 3 % річних є правомірним і обгрунтованим, оскільки в разі зупинення примусового виконання рішення господарського суду боржник не звільняється від обов”язку виконати його в добровільному порядку. Обов”язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов”язання, сплатити борг з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних передбачено ст.625 ЦК України, що також закріплено ст.229 ГК України.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог, а саме стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 56522грн. 00коп. та три відсотки річних в сумі 6346грн. 00коп. за період з вересня 2008р. по липень 2009р. включно.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.526,598,599,625 ЦК України, ст.ст.193,202,229 ГК України, ст.ст.33,34,35,44,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Львіввугілля”, вул.Б.Хмельницького,26 м.Сокаль Львівської області ( ідентифікаційний код 32323256) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньбудкомплектація”, вул.Сірка, 7/21, м.Нововолинськ Волинської області ( ідентифікаційний код 20120396) інфляційні втрати в розмірі 56522грн. 00коп. та 6346грн. 00коп. 3% річних за період з вересня 2008р. по липень 2009р. включно, 628грн. 68коп. витрат по сплаті державного мита та 312грн. 50коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Видати позивачу довідку на повернення з державного бюджету 16грн. 32коп. зайво сплаченого державного мита за квитанцією 1144.2.1 від 01.07.2009р. та 0 грн. 50коп. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачених за квитанцією 1144.48.1 від 07.07.2009р.

Суддя