Рішення № 4849291, 15.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.09 Справа № 1/77/09

Суддя

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлекс”, 69035, м. Запоріжжя, пр-т Маяковського, буд. 11

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс”, 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64-Д

про стягнення 8 252,41 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –Гордон Л.Л., дов. від 10.06.2009 р.;

від відповідача –Литвиненко Ж.М, дов. № 290/04 від 03.04.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось ТОВ “Хімлекс” з позовом про стягнення з ТОВ “ЕлектроПрогресс” суми 8 252,41 грн., в тому числі 6 836 грн. основного боргу, 683,60 грн. штрафу, 624,73 грн. втрат від інфляції, 108,08 грн. 3% річних.

05.06.2009 р. порушено провадження у справі 1/77/09, судове засідання призначено на 24.06.2009 р.

На підставі ст.77 ГПК України у судових засіданнях 24.06.2009 р. та 30.06.2009 р. оголошувалась перерва. Ухвалою від 31.07.2009 р. в порядку ст.69 ГПК України за клопотанням сторін строк вирішення спору у справі продовжений, судове засідання відкладено та призначено на 15.09.2009 р.

У судовому засіданні 15.09.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, які мотивовано обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовано ст.ст.525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.174, 175, 180, 193 ГК України.

В ході судового розгляду відповідачем спочатку було надано заяву, в якій останній фактично визнав наявність заборгованості, зазначивши, що прострочення основного боргу виникло неумисно та обумовлено тим, що з листопада 2008 р. виконання більшості контрактів було призупинено через зростання курсу долара та зупинення кредитування, що значно зменшило надходження коштів підприємству. Просив надати відстрочку виконання рішення. 31.07.2009 р. судом одержано відзив, відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи, зокрема, тим, що позивач не надав доказів повернення підписаної зі свого боку специфікації № 21, всупереч п. п. 2.3, 6.2 договору не надав доказів надання рахунку на оплату, сертифікату якості чи технічних характеристик на товар. Оскільки позивачем не доведено та не надано відповідних доказів щодо належного виконання ним умов договору, вимоги про стягнення заборгованості за поставлену продукцію є необґрунтованими. У зв’язку з цим відсутні підстави для застосування правових наслідків у вигляді стягнення штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат. Просив у позові відмовити. В судовому засіданні 15.09.2009 р. відповідач надав заяву де вказав, що у зв’язку з одержанням 07.09.2009 р. від позивача документів, що підтверджують якість товару, оригінал рахунку-фактури та специфікації № 21 від 21.10.2008 р., сума 6 836 грн. основного боргу за поставлену продукцію ним визнається. Однак, враховуючи, що позивач не довів факту виникнення грошового зобов’язання з 24.11.2008 р., оскільки товаросупроводжувальні документи були передані лише 07.09.2009 р. тому, на підставі ч.4 ст.613 ЦК України боржник звільняється від сплати процентів за час прострочення кредитора. У зв’язку з цим, вважає вимоги щодо стягнення штрафу, річних та втрат від інфляції, нарахованих з 24.11.2008 р., необґрунтованими та недоведеними.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          14.05.2008р. між ТОВ “Хімлекс” (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ “ЕлектроПрогресс” (Покупець, відповідач) було укладено договір № 073 (надалі Договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язався на умовах, передбачених договором, поставити фарби порошкові (товар), а відповідач в порядку та на умовах, визначених договором - прийняти та оплатити його (п.1.1 Договору).

В пункті 1.2 Договору встановлено, що найменування, кількість та ціна товару вказуються в Специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Покупець здійснює оплату на підставі рахунку Постачальника в строк та на умовах, вказаних у специфікації (п. 4.1 Договору).

Згідно з п.2.3 Договору сторони визначили, що відвантаження товару супроводжується наступними документами: накладна; податкова накладна; сертифікат якості або технічні характеристики; рахунок.

Суду представлена специфікація № 21 від 21.10.2008 р., що є додатком до договору № 073 від 14.05.2008р., яка підписана обома сторонами договору та скріплена печатками. Відповідно до вказаної специфікації була узгоджена поставка фарби порошкової в кількості 200 кг на загальну суму 6 836 грн. з ПДВ та узгоджено умови оплати: 50% суми специфікації оплачуються протягом 4 календарних днів з дати відвантаження товару; залишкові 50% - покупець повинен погасити протягом 10 календарних днів, починаючи з дати, вказаної у видатковій накладній.

Матеріали справи свідчать, що 31.10.2008 р. позивачем було виписано рахунок-фактуру № 2327 на оплату обумовленого у вищезазначеній специфікації товару на суму 6 836 грн. Відповідно до видаткової накладної № 2327/00001 від 13.11.2008 р. позивач передав, а представник відповідача на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей ЯПМ № 326948 від 12.11.2008 р. отримав вказаний товар.           

Позивач направив відповідачу претензію № 15 від 16.01.2009 р. про сплату суми 6 836 грн. вартості поставленого згідно вищезазначених документів товару до 31.01.2009 р. згідно з поштовим повідомленням № 7467786 дана претензія була вручена представнику ТОВ “ЕлектроПрогресс” 21.01.2009 р.

Листом вих.№ 106/02 від 02.02.2009 р. у відповідь на претензію № 15 відповідач зазначив, що визнає зобов’язання щодо погашення кредиторської заборгованості, однак у зв’язку з негативними явищами в економіці, які вплинули на результати господарської діяльності підприємства, просив позивача зачекати на погашення боргу.

05.06.2009 р. ТОВ “Хімлекс” звернулося до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 836 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В процесі розгляду справи відповідач заперечував проти задоволення вимог щодо стягнення з нього суми боргу з тих підстав, що позивач не надав доказів повернення підписаної зі свого боку специфікації № 21, надання рахунку на оплату, сертифікату якості чи технічних характеристик на товар, про надання яких відповідач неодноразово звертався своїми листами.

На вказані заперечення відповідача, позивач надав письмове пояснення про те, що усі необхідні документи передавалися уповноваженому представнику відповідача при кожному відвантаженні товару, тому твердження відповідача в частині неналежного виконання ТОВ “Хімлекс” умов п.2.3 договору є безпідставними, з листами (вих. № 485/06 від 23.06.2009 р., № 514/06 від 30.06.2009 р., № 542/07 від 15.07.2009 р.) про надання начебто відсутніх у нього документів відповідач почав звертатися лише після порушення провадження у даній справі. Листом № 376 від 02.09.2009 р. позивач повторно направив на адресу відповідача в тому числі, Специфікацію № 21 від 21.10.2008 р. до договору № 073 від 14.05.2008 р., рахунок-фактуру № 2327 від 31.10.2008 р., а також технічні характеристики на поставлений товар, засвідчені Запорізькою Торгово-промисловою палатою.

Факт одержання від позивача товару в кількості та на суму, зазначеній в накладній № 2327/00001 від 13.11.2008 р., відповідач не заперечив. Після одержання від позивача необхідних документів позовні вимоги в частині суми 6 836 грн. основного боргу визнав.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що обов’язок щодо виконання грошового зобов’язання по сплаті суми основного боргу виник лише після отримання ним від позивача товаросупроводжувальних документів, а саме 07.09.2009 р. Так, факт наявності зобов’язання по оплаті суми 6 836 грн. кредиторської заборгованості відповідачем визнаний у відповіді на претензію вих. № 106/02 від 02.02.2009 р., будь-яких претензій щодо ненадання йому певних документів, необхідних для здійснення розрахунків, не висувалося. На дані обставини ТОВ “ЕлектроПрогресс” почало посилатися лише після порушення провадження у даній справі, про що свідчать його відповідні листи. Таким чином, заперечення відповідача в цій частині є спробою ухилитися від відповідальності.

Відповідно до умов, вказаних в Специфікації № 21, відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок за партію товару, отриману за видатковою накладною № 2327/00001 від 13.11.2008 р., в строк до 23.11.2008 р.

Доказів виконання зобов’язання та перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу станом на день розгляду справи відповідач суду не надав. Таким чином, вимоги про стягнення з ТОВ “ЕлектроПрогресс” на користь позивача суми 6 836 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 683,60 грн. штрафу на підставі п. 7.2 Договору .

Зі змісту ст.ст. 610,611 ЦК України слідує, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п.7.2 договору за порушення узгодженого у Специфікації строку розрахунку за партію товару, Покупець сплачує штраф у розмірі 10% вартості неоплаченої партії товару.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо своєчасної оплати партії отриманого товару у встановлений строк, позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 683,60 грн., які відповідають вимогами закону та умовам договору, підлягають стягненню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 624,73 грн. втрат від інфляції та 108,08 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наведеними у позовній заяві розрахунком 3% річних позивач просить стягнути за період часу з 24.11.2008 р. по 04.06.2009 р. Розрахунок перевірений судом, здійснений вірно, тому вимоги в частині стягнення суми 108,08 грн. - 3% річних за вказаний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В тексті позовної заяви позивач зазначає, що втрати від інфляції нараховано за період з 24.11.2008 р. по 04.06.2009 р. Однак, відповідно до наведеного розрахунку, нарахування втрат у розмірі суми 624,73 грн. фактично здійснено з 24 листопада 2008 р. по 30 квітня 2009 р. включно.

Вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки розрахунок позивача здійснено невірно. Суд робить висновок, що за листопад 2008 р. нарахування таких збитків за цілий місяць є безпідставним, адже період прострочення у листопаді 2008 настав лише з 24 числа, в той час як індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Відповідно до рекомендацій Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., в даному випадку розрахунок слід здійснювати, починаючи з наступного місяця –грудня 2008 р. Враховуючи викладене, до стягнення підлягає сума 601,56 грн. втрат від інфляції за період з грудня 2008 р. по квітень 2009 р. (як фактично заявлено згідно розрахунку).

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс” (69008, м.Запоріжжя, вул.Штабна, 12, п/р26004000078479 в АБ “Факторіал-Банк”, МФО 351715, код ЄДРПОУ 31708201) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлекс” (69035, м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 11, р/р 26003001301143 у філії ЗАТ “ОТП Банк” в м.Запоріжжя, МФО 313872, код ЄДРПОУ 24514086) 6 836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 60 коп. штрафу, 601 (шістсот одна) грн. 56 коп. втрат від інфляції, 108 (сто вісім) грн.. 08 коп. –3% річних, 101 (сто одна) грн. 73 коп. державного мита та 311 (триста одинадцять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 21 вересня 2009 року.