Рішення № 4849249, 31.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/373

31.07.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу № 52/373 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Михайлівська” Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 26 887,01 грн., за участю представників від позивача Цурки Н.О. (довіреність від 10.07.2009 р. № Д07-2009/07/10-09), від відповідача —Леоненко Н.В. (довіреність від 13.01.2009 р. № 1),

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Михайлівська” 14 603,76 грн. боргу з оплати вартості спожитої електричної енергії за договором № 71270 від 26.06.2007 р., 10 723,05 грн. інфляційної складової боргу та 1 560,20 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 р. порушено провадження у справі № 52/373 за вказаними вимогами та призначено справу до розгляду на 25.06.2009 р.

25.06.2009 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 31.07.2009 р.

У судовому засіданні, що відбулося 31.07.2009 р., відповідач надав документи на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем за спожиту електричну енергію.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, факт відсутності у відповідача заборгованості, підтверджений актами звірки, не заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню, а решта позовних вимог — задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що 26.06.2007 р. позивач в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго та відповідач уклали договір № 71270, за умовами якого позивач (постачальник) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами договору та додатками до нього, а споживач —оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід’ємною частиною.

За умовами додаткової угоди від 26.06.2007 р. до договору сторони домовилися вважати, що відносини за договором від 26.06.2007 р. № 71270 про постачання електроенергії розпочалися з 01.04.2007 р.

Згідно з п. 9.5 договору в редакції додаткової угоди від 26.06.2007 р. договір діє з 01.04.2007 р. та є чинним до 30.09.2007 р. і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до його закінчення жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії чи перегляд умов.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п. 13 додатку № 2.2 до договору протягом розрахункового періоду, тобто між датами зняття показників засобів обліку, споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими показниками розрахункових засобів обліку.

Поясненнями позивача, наданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі звітів про використану електричну енергію, довідки про надходження коштів за спожиту електроенергію за період з червня 2007 року по листопад 2008 року, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вищевказаного періоду електричної енергії вартістю 749 854,69 грн. та наявності заборгованості у розмірі 14 603,76 грн. після часткової оплати відповідачем спожитої електричної енергії на суму 735 250,93 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за грудень 2008 року.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведення сторонами звірки розрахунків, виявлено факт надмірної оплати відповідачем спожитої у спірний період електричної енергії, що свідчить про відсутність у нього заявленої до стягнення суми основного боргу станом на час подання позову у справі № 52/373 (належним чином засвідчені копії актів звірки в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи сторонами підтверджено відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором № 71270 у спірний період суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати спожитої електричної енергії за договором № 71270, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 10 723,05 грн. інфляційної складової боргу та 1 560,20 грн., які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а тому підлягають задоволенню.

Стягненню з позивача до Державного бюджету України підлягає 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Державне мито в сумі 122,83 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 143,75 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 47-1, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 14 603,76 грн. основного боргу припинити.

2. В іншій частині вимог позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Михайлівська” Шевченківської районної у м. Києві ради (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 16/3, ідентифікаційний код 34967420) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 10 723 (десять тисяч сімсот двадцять три) грн. 05 коп. інфляційної складової боргу, 1 560 (одну тисячу п’ятсот шістдесят) грн. 20 коп. 3 % річних, 122 (сто двадцять дві) грн. 83 коп. державного мита та 143 (сто сорок три) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в доход Державного бюджету України 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Чебикіна