Рішення № 4848974, 14.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2009 р.

Справа № 14/58-1108

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради вул. І. Франка, 16, м.Тернопіль

до Тернопільської обласної організації політичної партії Народний союз "Наша Україна" вул. Грушевського, 1, м.Тернопіль

про cтягнення заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 3560,95 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Решетуха А.В., довіреність № 128/1 від 19.01.2009 р.;

Відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Комунальне підприємство "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської обласної організації політичної партії Народний союз "Наша Україна", м. Тернопіль про cтягнення заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 3560,95 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, які підтримані у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору постачання теплової енергії в гарячій воді, що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить стягнути з урахуванням пені в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений в порядку ст. 64 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482.

За таких обставин справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01.11.2007 р. між Тернопільською обласною організацією політичної партії Народний союз "Наша Україна" (Споживач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (Енергопостачальна організація) був укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1618, згідно якого позивач (Енергопостачальна організація) взяв на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (Споживач) зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Сторони у Договорі передбачили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, розрахунковим періодом є календарний місяць, Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.п.6.1-6.3 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води та на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби, кондиціювання повітря.

Пунктом 2.2. передбачено, що усі нові або реконструйовані системи теплоспоживання Споживача до введення їх в роботу повинні бути прийняті в експлуатацію Енергопостачальною організацією згідно з вимогами Правил користування тепловою енергією та правилами технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж з оформленням відповідного акта-допуску.

Позивач свої зобов'язання по Договору виконав, зокрема здійснив запуск системи опалення та поставив теплоенергію у період з грудня 2008 року по квітень 2009 року включно, що підтверджується Актом про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008 р./2009 р. від 28.10.2008 р. та довідкою про розрахунки за теплоенергію з КП "ТМТКЕ" за договором № 1618.

Проте, відповідач в порушення зазначених умов Договору, за отриману теплоенергію повністю не розрахувався, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 3416, 14 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст.714 ЦК України визначено, що до договору поставки енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар не розрахувався, допустивши заборгованість перед позивачем в період з 01.12.2008р. по 30.04.2009р. в розмірі 3416, 14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Враховуючи, що відповідачем строки, передбачені п. 6.3. Договору №1618 від 01.11.2007р. порушено, у зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену Законом України " Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та умовами того ж договору (п. 7.2.3.) у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що згідно розрахунку позивача за період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р. складає 144 грн. 81 коп.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення вищезазначеної суми чи заперечень з приводу заявленого позову, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3416 грн. 14 коп. заборгованості за послуги з теплопостачання та 144 грн. 81 коп. пені за неналежне виконання зобов’язання підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем належними і допустимими доказами, у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України, і неоспорені відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Тернопільської обласної організації політичної партії Народний союз "Наша Україна", (вул.Грушевського,1, м. Тернопіль, р/р26009000110983 в Тернопільській філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 338879, код 33680225) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, р/р 26034770400481 в Хмельницькій обласній філії АКБ Укрсоцбанку, МФО 315018, код 14034534) –3416 (три тисячі шістнадцять) грн. 14 коп. боргу, 144 (сто сорок чотири) грн. 81 коп. пені.

3. Стягнути з Тернопільської обласної організації політичної партії Народний союз "Наша Україна", (вул.Грушевського,1, м. Тернопіль, р/р26009000110983 в Тернопільській філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 338879, код 33680225) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради (вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, р/р 26034770400481 в Хмельницькій обласній філії АКБ Укрсоцбанку, МФО 315018, код 14034534) - 102 (сто дві) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя