Рішення № 4848480, 15.09.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.09р.

Справа № 33/287-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик", м. Дніпропетровськ

про стягнення 110 339 грн. 98 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Журікова І.В. (адвокат), посвідчення № 1902

Від відповідача: Кайдаш С.І., довіреність від 22.06.2009 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" про стягнення 110 339 грн. 98 коп. - основної заборгованості по договору поставки № 41 від 01.05.2008 року, 12 000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката та витрат по справі.

15.07.09р. позивач надав заяву, в якій повідомив про часткову сплату боргу відповідачем на суму 94 360 грн. 50 коп., таким чином заборгованість відповідача перед позивачем склала 40 229 грн. 48 коп. та 12 500 (у позові помилково було зазначено 12 000 грн. - вартість послуг адвоката) грн. - витрат на послуги адвоката.

09.09.09 р. позивач надав заяву, де просить стягнути з відповідача 35 229 грн. 48 коп. - основної заборгованості по договору поставки № 41 від 01.05.2008 року, 12 500 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката та витрати по справі.

Представник відповідача у своєму відзиві від 09.09.2009 р. (вих. № 30) частково визнав позовні вимоги ТОВ "Фудсервіс", а саме в частині оплати основного боргу в сумі 26 880 грн. 30 коп. Щодо заявленої суми про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 12 500 грн. 00 коп. відповідач вважає її необґрунтованою та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

У судовому засіданні 15.09.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ :

01.05.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 41 (далі –Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 2.1. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 р.).

Відповідно до пункту 2.7. Договору поставка товару проводиться на протязі 2 днів з дати отримання замовлення постачальником, якщо інше не встановлено в самому замовленні, даному Договорі або в додатках до нього.

Відповідно до пункту 3.1. Договору передача (здавання-приймання) товару здійснюється відповідно товарної накладної постачальника. Перехід права власності та ризиків на товар проходить в момент отримання покупцем товару та підписання товарних накладних.

Відповідно до пункту 4.1. Договору загальна вартість Договору складається від суми товарів, вказаних в накладних.

Відповідно до пункту 4.3. Договору покупець здійснює оплату за товар наступним чином: один раз в 21 календарних днів за фактично реалізований в цей період товар.

Позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 239 131 грн. 28 коп., що підтверджується накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 13-42).

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, сплативши позивачу 128 791 грн. 30 коп., після чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 110 339 грн. 98 коп.

Станом на 01.01.2009 р. між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, якою останнім фактично підтверджено існуючу заборгованість (а.с. 47).

Позивачем 28.04.2009 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 37 з проханням погасити існуючу заборгованість, яка залишена останнім без відповіді (а.с. 45-46).

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи відповідачем сплачена заборгованість у розмірі 75 110 грн. 50 коп., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 75 110 грн. 50 коп. суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 35 229 грн. 48 коп. і підлягає задоволенню.

-Позивач просить стягнути також витрати на оплату послуг адвоката 12 500 грн. 00 коп.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем до справи додано Договір № 20/04 від 20.04.2009 р., укладений з фізичною особою-підприємцем Журіковою І.В., акт приймання-передачі наданих консультаційних послуг по договору № 20/04 від 20.04.2009 р., платіжне доручення № 628 від 14.07.2009 р. на суму 12 500 грн. 00 коп., ксерокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1902 від 14.10.2008 р. і витрати в розмірі 12 500 грн. 00 коп. підлягають задоволенню

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито повертається в разі внесення державного мита у більшому розмірі.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 120 грн. 60 коп., яке перераховане платіжним дорученням № 490 від 25.05.2009 року, що знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення 75 110 грн. 50 коп. відповідно до п. 1.-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варус-Логістик" (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Урицького, 6а, код ЄДРПОУ 34590599, МФО 305749, р/р 2600930314701, банк АБ "Кредит-Днепр") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" (49050, м. Дніпропетровськ, пр. Академіка Стародубова, 1, оф. 116, код ЄДРПОУ 32130719, МФО 351016, р/р 26009085000888 в Харківському обласному філіалі АКБ "Укрсоцбанк") 35 229 (тридцять п’ять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 48 коп. - основної заборгованості, 12 500 (дванадцять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката, 1 103 (одна тисяча сто три) грн. 40 коп. –державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс" з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 120 грн. 60 коп., яке перераховане платіжним дорученням № 490 від 25.05.2009 року, що знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

І.А. Рудовська

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України - 21.09.09 року