Рішення № 48484161, 06.08.2015, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1172/15

Єдиний унікальний № 742/3998/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Циганка М. О.,

при секретарі Чміль С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору частково недійсним та стягнення страхової суми,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору частково недійсним та стягнення страхової суми. Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що 15 травня 2009 року між нею та ПАТ СК «ІНГОССТРАХ» було укладено договір страхування наземного транспорту №CNGLAL40306649 за яким був застрахований транспортний засіб автомобіль Chevrolet Aveo, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. 05 грудня 2011 року, близько 17 год.00 хв. в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Береговій, чоловік позивачки ОСОБА_2, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, на підставі довіреності на право курування транспортним засобом, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для безпечного об»їзду перешкоди, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля і здійснив наїзд на бордюр та залізобетонну електроопору, в результаті чого належний позивачці на праві приватної власності автомобіль Chevrolet Aveo був пошкоджений. Позивачкою своєчасно сплачувала страхові платежі, проте ПАТ СК «ІНГОССТРАХ», при настанні даного страхового випадку, відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі абз.5 п.16.6 Договору страхування, згідно з яким страховик не несе відповідальності, якщо керування транспортним засобом на момент страхового випадку здійснювалося особою, що не вписана у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та не мала довіреності на керування транспортним засобом чи тимчасового реєстраційного талону і яка не входить в перелік осіб, визначених у заяві на страхування чи у цьому договорі. Оскільки, даний абзац договору страхування не відповідає положенням Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, позивачка і просить суд визнати недійсним абз.5 п.16.6 Договору страхування; незаконною відмову ПАТ СК «ІНГОССТРАХ» у виплаті страхового відшкодування, передбаченого договором страхування № CNGLAL40306649; стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 29021 грн. 02 коп., витрати на проведення авто товарознавчого дослідження №029/12 від 04 квітня 2012 року в розмірі 600 грн. та на проведення експертизи в розмірі 800 грн., витрати на послуги евакуатора в розмірі 350 грн. 81 коп. та стягнення судових витрат.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, проте її представник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву, згідно з якою просить суд розглядати справу без участі його представника. Щодо заявлених уточнених позовних вимог заперечує та просить відмовити суд в їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання також не з'явився, проте надіслав заяву, згідно з якою просить суд розглядати справу без його участі. Щодо заявлених уточнених позовних вимог заперечує та просить відмовити суд в їх задоволенні.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:

Судом встановлено, що 15 травня 2009 року між страховиком ПАТ СК «ІНГОССТРАХ» та страхувальником ОСОБА_4, вигодонабувачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) та у відповідності до вимог Закону України «Про страхування», було укладено договір страхування наземного транспорту № CNGLAL40306649, а саме автомобіля НОМЕР_2, дійсною вартістю 81500 грн., страховою сумою 81500 грн. та страховою премією 2037 грн. 50 коп. Згідно даного договору передбачена можливість одержання страхового відшкодування безпосередньо страхувальником в разі повного розрахунку за кредитним договором, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.13-14).

02 червня 2009 року ОСОБА_4 нотаріально посвідчила довіреність строком на три року, якою уповноважила ОСОБА_2 представляти інтереси власника транспортного засобу в будь-яких установах, підприємствах і організаціях незалежно від їх підпорядкування і форми власності з питань управління автомобілем НОМЕР_2 (а.с.10).

Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії 1-ЕЛ №047205 від 10 жовтня 2009 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб та позивачка змінила дошлюбне прізвище на «Терещенко» (а.с.9).

Вигодонабувачем, згідно даного договору страхування на період дії кредитного договору №CNGLAL40306649 від 15 травня 2009 року є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», але зважаючи, що позивачка в повному обсязі здійснила погашення кредиту на автомобіль, позивачка наділена правом самостійно предявляти позов до страхової компанії (а.с.26).

Згідно п.9 договору страхування визначено строк його дії, а саме 12 місяців, тобто з 15 травня 2009 року по 14 травня 2010 включно. Крім того, сторони погодили, що у разі сплати страхового платежу, визначеного п.8 договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу (а.с.13).

Оскільки, позивачка проводила оплату страхових платежів, визначених договором в 2009-2011 роках, що підтверджується також Страховим актом від 26 грудня 2011 року №И-5588, зокрема сплати страхової премії в розмірі 1862 грн. 14 коп. (а.с.20), то договір страхування наземного транспорту був пролонгований по 15 травня 2012 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2011 року, близько 17 год.00 хв. в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Береговій, чоловік позивачки ОСОБА_2, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, на підставі довіреності на право курування транспортним засобом, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для безпечного об»їзду перешкоди, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля і здійснив наїзд на бордюр та залізобетонну електроопору, в результаті чого належний позивачці на праві приватної власності автомобіль Chevrolet Aveo був пошкоджений.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року у справі №3-2213/2011 року, винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_2 та застосовано до нього стягнення, передбачене за ст.124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 400 грн. на користь держави. Постанова суду порушником не оскаржувалась та набрала законної сили 06 січня 2012 року (а.с.19).

Відповідно до висновку експерта №101/14 судово авто товарознавчої експертизи автомобіля Chevrolet Aveo, д.н.з.С3515 АО від 08 жовтня 2014 року, вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди 05 грудня 2011 року, становить 20680 грн. 22 коп., а станом на момент проведення зазначеного дослідження 29021 грн. 02 коп. (а.с.66-69).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з заявою до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування 06 грудня 2011 року за №548, проте ПАТ СК «ІНГОССТРАХ» надало позивачці Страховий акт від 26 грудня 2011 року №И-5588, згідно якого їй було відмовлено у виплаті відповідної страхової суми (а.с.15,20).

Зокрема, згідно п.3.5 Страхового акта від 26 грудня 2011 року №И-5588 у виплаті страхового відшкодування відмовлено на підставі п.п.15.2 та 16.6 Договору страхування у зв»язку з тим, що на момент страхового випадку керування транспортним засобом здійснювалось особою, яка не входить до переліку осіб, визначених у заяві на страхування або у договорі (а.с.20).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до абз.5 п.16.6 договору страхування №CNGLAL40306649, страховик не несе відповідальності, якщо керування транспортним засобом на момент страхового випадку здійснювалося особою, що не вписана у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та не мала довіреності на керування транспортним засобом чи тимчасово реєстраційного талону (для фізичних осіб), подорожнього листа або довіреності (для водіїв юридичних осіб) та яка не входить в перелік осіб, визначених у заяві на сирахування чи у цьому договорі.

Згідно з п.п.2.1 та 2.2 Правил дорожнього руху (у редакції чинній на момент укладення договору страхування) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а)посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б)реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того,- свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом;в)у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами,- погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; г)у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів,-документацію відповідно до вимог спеціальних правил; г) поліс (сертифікат) обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Отже, положеннями п.п.2.1, 2.2 Правил дорожнього руху (у відповідній редакції) було встановлено обов»язок водія, у разі відсутності в транспортному засобі його власника, мати при собі, зокрема, посвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом та право власника транспортного засобу чи особи, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, передавати керування транспортним засобом іншій особі за умови, що передбачені відповідними Правилами.

Натомість, положення абз.5 п.16.6 договору страхування встановлюють випадки, коли страховик не несе відповідальності передбаченої цим договором, зокрема, якщо керування транспортним засобом на момент страхового випадку здійснювалось фізичною особою без довіреності на керування транспортного засобу чи тимчасового реєстраційного талону та яка не входить в перелік осіб, визначених у заяві на страхування чи у цьому договорі.

При цьому, ст.ст.3,6,203,626,627 ЦК України, визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, розкриваючи зміст засади свободи договору у відповідності до ст.ст.6,627 ЦК України, свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Отже, на підставі наведеного, суд розглядаючи справу, дійшов висновку, що виходячи з норм ст.ст. 626 628 ЦК України, при укладенні договору страхування наземного транспорту від 15 травня 2009 року за №CNGLAL40306649, ОСОБА_1, ПАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вільно погодили та досягли між собою згоди щодо умов (пунктів) даного договору, в тому числі й абз.5 п.16.6, а обставини на які в своєму позові посилається позивачка як на підставу своїх вимог жодними доказами не підтверджені, та не є такими, що є підставою для визнання договору страхування наземного транспорту часткового недійсним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212 215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору частково недійсним та стягнення страхової суми відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.О.Циганко