Постанова № 48484137, 06.08.2015, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/110/15

Єдиний унікальний № 742/2898/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Циганка М.О.,

при секретарі Чміль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки адміністративну справу за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах особи з числа дітей-сиріт ОСОБА_1 до Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

Прилуцький міжрайонний прокурор в інтересах особи з числа дітей-сиріт ОСОБА_1 подав позов до Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в Понорницькому психоневрологічному інтернаті, є особою із числа дітей-сиріт, оскільки її мати ОСОБА_2 померла 03 січня 2005 року, а дані про батька ОСОБА_3 (дату народження, місце проживання батька, підстави запису відомостей) в актовому запису про народження невідомі. В 2013 році ОСОБА_1 закінчила Удайцівську спеціальну загальноосвітню школу інтернат І-ІІ ступенів. З 17 березня 2014 року перебуває на повному державному забезпеченні в Понорницькому психоневрологічному інтернаті. У відповідності до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», випускникам із числа дітей сиріт за рахунок навчального закладу виплачується одноразова грошова допомога в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, що становить в 2014 році 7716,00 грн. Проте, при закінченні навчального закладу, у відповідності до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ОСОБА_1 не отримала одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Оскільки, такі дії начального закладу прокурор вважає протиправними, та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, і подано позовну заяву про визнання дій протиправними та зобов»язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 7716 грн.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Проте, згідно листа виконуючого обов»язки директора Понорницького психоневрологічного інтернату від 03 серпня 2015 року №187, піклувальник позивачки просить справу розглядати без його участі.

Представник відповідача КЗ «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради директор ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_1 була забезпечена лише одягом та взуттям, а одноразова грошова допомога їй не виплачувалася. В задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачці одноразової грошової допомоги просив відмовити повністю, посилаючись на їх безпідставність та незаконність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно копії Свідоцтва про народження серії І-ЕЛ №266480 від 21 лютого 1995 року, ОСОБА_1 народилася 27 листопада 1994 року та її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що виконкомом Колісниківської сільської ради зроблено відповідний актовий запис 21 лютого 1995 року за №1 (а.с.8).

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 16 лютого 2011 року, дані про батька ОСОБА_3 (дату народження, місце проживання батька, підстави запису відомостей) в актовому запису про народження невідомі (а.с.9-10).

У відповідності до копії Свідоцтва про смерть серії 1-ЕЛ №181212 від 31 січня 2012 року, ОСОБА_2 померла 03 січня 2005 року, про що в Книзі реєстрації смертей виконавчим комітетом Колісниківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області 06 січня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за №02 (а.с.14).

28 грудня 2010 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Прилуцьким МВ УДМС України в Чернігівській області видано паспорт серії НМ №391904 (а.с.11).

Відповідно до копії довідки Чернігівської спеціалізованої міжрайонної психоневрологічної медико-соціальної експертної комісії сер.МСЕ ЧНВ №097678 від 28 листопада 2012 року, ОСОБА_1 безстроково встановлена друга група інвалідності з дитинства (а.с.18).

У відповідності до копії Свідоцтва про закінчення спеціальної загальноосвітньої школи 12 СШ №031983 від 25 травня, ОСОБА_1 закінчила Удайцівську спеціальну загальноосвітню школу інтернат І-ІІ ступенів (а.с.16).

Відповідно до копії рішення двадцятої сесії шостого скликання від 17 червня 2014 року, Удайцівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Чернігівської обласної ради реорганізована шляхом перетворення в Комунальний заклад «Удайцівський навчально реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради.

Згідно копії довідки Понорницького психоневрологічного інтернату від 25 березня 2015 року №78, ОСОБА_1 прибула до інтернату з Удайцівської СЗОШ І-ІІ ступенів Прилуцького району 17 березня 2014 року і перебуває на повному державному забезпеченні (а.с.19).

Згідно копії рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08 грудня 2014 року в цивільній справі №375/1096/14 (провадження по справі №2-о/735/78/2014), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнана обмежено дієздатною. Обов»язки піклувальника покладені на Понорницький психоневрологічний інтернат в особі керівника інтернату (а.с.15).

У відповідності до ст.4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року №2342-IV (далі Закон №2342-IV), заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.8 вищезгаданого Закону, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Зокрема, у відповідності до ч.7 ст.8 Закону №2342-IV, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Отже, законом обов»язок по виплаті дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів покладено на навчальний заклад, який закінчила дитина сирота.

При цьому, згідно ч.9 ст.8 Закону №2342- IV, державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства

Як вбачається із досліджених матеріалів справи ОСОБА_1 закінчила навчальний заклад в травні 2013 року, та з урахуванням ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року №5515-VI, в 2013 році для дітей віком від 6 до 18 років установлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць в розмірі 1210 грн.

Таким чином, одноразова грошова допомога для випускників навчальних закладів з числа дітей сиріт у відповідності до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в 2013 році становить 7260 грн. (6*1210), а не 7760 грн., як зазначено прокурором в позовній заяві.

Згідно Прикінцевих положень Закону №2342- IV, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. При цьому, Кабінету Міністрів України в шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст..72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, ст.22 Конституції України передбачено що, при прийнятті або застосуванні нових законів, як і внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, при виплаті одноразової грошової допомоги особам з числа дітей сиріт необхідно керуватися ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а не нормами постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 №226, оскільки постанова суперечить нормам закону, а тому заявлені позовні вимоги є законними та підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 18, 71, 86, 158 -163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах особи з числа дітей-сиріт ОСОБА_1 до Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Зобов»язати Комунальний заклад «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі 7260 грн.

Стягнути з Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради на користь держави 73 грн. 08 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О.Циганко