Рішення № 4847810, 25.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.09 р. Справа № 16/162

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при помічнику судді Єрохіної В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м.Донецьк

про стягнення 190783,18грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Тромса Є.В., Зеленюх В.Р. – за довіреностями

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м.Донецьк про стягнення 190783,18грн., у тому числі вартість виконавчого напису в розмірі 9117,15грн., штраф за дострокове припинення дії договору в розмірі 114034,85грн., вартість робіт по відновлення технічного стану ТЗ в розмірі 67631,18грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 16.06.2009р. – 10 год. 00 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 408 від 06.08.2007р., акти приймання-передачі транспортного засобу, виконавчий напис за № 8404 від 03.10.2008р., повідомлення за № 6697 від 13.04.2009р. про розірвання договору, лист-вимогу № 7035 від 12.05.2009р., акти виконаних робіт та рахунки, видаткову накладну, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого позивач просить стягнути числі вартість виконавчого напису, штраф за дострокове припинення дії договору, вартість робіт по відновлення технічного стану ТЗ.

Відповідач до жодного судового засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

06.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 408 (далі за текстом – договір), згідно п.2 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з Замовленням на ТЗ.

Договір вступає в дію з моменту його підписання (п.19.1. договору).

Термін дії Договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Договір втрачає свою силу після виконання Сторонами своїх зобов’язань по ньому (п.19.2. договору).

Договір підписаний без заперечень та зауважень.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі замовлень на транспортний засіб № 408/001 та № 408/002 від 06.08.2007р., № 408/003 від 31.10.2007р. відповідачу були передані транспортні засоби: КРАЗ 65055-053-02, шасі № Y7A65055070806879, реєстраційний № АА7331ЕВ; КРАЗ 65055-053-02, шасі № Y7A65055070806984, реєстраційний № АА7322ЕВ; напівпричіп-самоскид Тонар 9523-0000020-10, шасі № ХОТ95230080001886, реєстраційний № АА8734ХТ відповідно, про що були складені акти приймання-передачі № 408/001 та № 408/002 від 03.09.2007р., № 408/003 від 30.11.2007р.

Згідно п.3 договору лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу.

За переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках (п.5.1. договору).

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

На підставі договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на сплату лізингових платежів. Однак, відповідач не сплатив лізингові платежу у строк, встановлений умовами договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Листом-повідомлення від 13.04.2009р. позивач повідомив відповідачу про необхідність погасити наявну заборгованість та про припинення дії договору , у зв’язку з тим, що відповідачем не виконуються умови договору в частині своєчасної оплати лізингових платежів належним чином.

Згідно пунктів 8.4, 8.4.1 договору Лізингодавець може припинити дію договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо Лізингоодержувач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У випадку дострокового припинення дії договору Лізингоодержувач зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати пред’явлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку (окрім випадків, які зазначені в пунктах 6.6. та 13.1.3. договору) за дострокове припинення договору в сумі – 5 (п’яти) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід’ємною частиною договору, протягом перших двох років дії Плану лізингу (п.13.2. договору).

Оскільки, листом-повідомлення від 13.04.2009р. позивач повідомив відповідачу про необхідність погасити наявну заборгованість, яка до теперішнього часу не погашена, позивач також повідомив відповідача про припинення дії договору, та нарахував неустойку у розмірі 114034,85грн., про що відповідач був повідомлений.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки згідно вказаної статті Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) може вираховуватись лише у відсотках та вказана норма не є диспозитивною, то сторони не вправі змінити її положення та встановити у договорі штраф або пеню у вигляді твердої суми або у кратному відношенні до суми зобов’язання.

За вказаних обставин, вимоги позивача щодо стягнення суми неустойки у розмірі 114034,85грн. не підлягають задоволенню, так як порядок її нарахування суперечить діючому законодавству.

Щодо позовних вимог про стягнення вартості виконавчого напису у розмірі 9117,15грн., суд виходить з наступного:

Пункт 5.6. договору передбачає, що у разі прострочення Лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу Лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В обґрунтування заявлених сум позивач посилається на вимоги ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

03.10.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Заєць І.О. було оформлено виконавчий напис за № 8404 про повернення від відповідача на користь позивача транспортних засобів - КРАЗ 65055-053-02, шасі № Y7A65055070806879, реєстраційний № АА7331ЕВ; КРАЗ 65055-053-02, шасі № Y7A65055070806984, реєстраційний № АА7322ЕВ; напівпричіп-самоскид Тонар 9523-0000020-10, шасі № ХОТ95230080001886, реєстраційний № АА8734ХТ, які були вилучені у відповідача на підставі акту державного виконавця від 16.01.2009р.

За виконання виконавчого напису позивач сплатив 9117,15грн., про що було зазначено у самому виконавчому напису.

Оскільки позивач зазнав збитків у вигляді додаткових понесених витрат, заявлені вимоги щодо стягнення вартості виконавчого напису у розмірі 9117,15грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення вартості робіт по відновлення технічного стану ТЗ в розмірі 67631,18грн., суд зазначає наступне:

Згідно умов договору (пункти 12.7., 12.8.) транспортний засіб повертається в чистому і вимитому вигляді, і в такому стані і з таким обладнанням як під час надання, беручи до уваги нормальний знос, який може бути визначений, на вимогу Лізингоодержувача, в додатку до договору.

Якщо транспортний засіб повертається Лізингодавцеві в такому стані, який не відповідає вимогам, передбаченим в пункті 12.7. договору (пошкодженим), то Лізингодавець має право виконати ремонт з метою відновлення стану транспортного засобу і має право на одержання компенсації від Лізингоодержувача від покриття витрат на ремонт.

Згідно проведеної експертизи, транспортні засоби, що були повернуті від Відповідача, мали певні пошкодження, на усунення яких позивачем були витрачені кошти, згідно рахунків № 2901090010 від 29.01.2009р., № 2901090009 від 29.01.2009р., № 202090004 від 02.02.2009р., № 1203090008 від 12.03.2009р. на загальну суму 67631,18грн. Вказана сума була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 12.03.2009р., від 23.03.2009р., від 26.06.2009р., від 20.07.2009р. Крім того, понесені позивачем витрати підтверджуються також актом надання послуг № 2403090001 від 23.03.2009р., видатковою накладною № 1404090009 від 14.04.2009р., актом виконаних робіт № ЕЛ-00006414 від 12.05.2009р.

Отже, отримавши транспортні засоби з пошкодженнями, що суперечить умовам договору лізингу, позивач зазнав збитків по їх відновленню.

Стаття 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 12.05.2009р. за № 7035 про відшкодування робіт по відновленню технічного стану транспортних засобів.

Оскільки, на момент розгляду справи доказів відшкодування зазначених витрат до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, тому стягненню з відповідача підлягає сума вартості робіт по відновлення технічного стану транспортного засобу в розмірі 67631,18грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 7, 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 11, 22, 525, 526, 549, 615, 623, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м.Донецьк про стягнення 190783,18грн., у тому числі вартість виконавчого напису в розмірі 9117,15грн., штраф за дострокове припинення дії договору в розмірі 114034,85грн., вартість робіт по відновлення технічного стану транспортного засобу в розмірі 67631,18грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецтех” м.Донецьк (пр.Полеглих Комунарів, буд.61, м.Донецьк, 83014; ЄДРПОУ 33838507; п/р 26002001308559 у філїі ЗАТ „ОТП Банк” в м.Донецьк,МФО 335775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ (пр.Перемоги, 67, м.Київ, 03062; вул.Сурікова, 3, м.Київ, 03035; ЄДРПОУ 32774741; п/р 2600510828 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) вартість виконавчого напису у розмірі 9117,15грн., вартість робіт по відновлення технічного стану транспортного засобу в розмірі 67631,18грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 767,48грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 125,71грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 25.08.2009р.

Суддя