Рішення № 4847729, 25.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2009

Справа №2-7/2728-2009

За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Мекіняна Серго Олексановича (99055, м. Севастополь, вул.. Ген. Лебедя, 10-А, кв. 29, ідентифікаційний номер 2413714197)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б.31, ідентифікаційний код 32896568)

Про стягнення 7 881,65 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Мекінян С. О., паспорт АР №204256.

Від відповідача - не з’явився

Сутність спору: Суб’єкт підприємницької діяльності Мекінян Серго Олексанович звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» про стягнення заборгованості у розмірі 7881,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 13.05.2009 р. матеріали господарської справи №5020-5/161 були передані за підсудністю до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

22.05.2009 р. матеріали господарської справи № 5020-5/161 надійшли до ГС АР Крим та передані на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням справі №2-7/2728-2009.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.05.2009 р. справа була прийнята до провадження І І. Дворного.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті поставленого на його адресу товару за договором №92/6 від 28.04.2006 р. товару, через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» перед Суб’єктом підприємницької діяльності Мекіняном С.О. складає 7 881,65 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

Представник позивача у судовому засідання усно підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28.04.2006 р. між Суб’єктом підприємницької діяльності Мекіняном Серго Олексановичем (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (Покупець) був укладений договір №92/6 з додатком № 92 від 28.04.2006 р., пунктом 1 якого передбачено, що за цим Договором Продавець зобов’язується відпустити товар, а Покупець прийняти та оплатити вартість товарів за вільними договірними цінами згідно з умовами цього Договору.

Продавець відпускає «Покупцю» товари в строк, що не перевищує 2 днів з дня узгодження Сторонами асортименту, цін та кількості товару (п.2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони обумовили, що Покупець сплачує кожну партію товару раз в 14 календарних днів після реалізації.

Відповідно до п.2.9 Договору Сторони зобов’язалися з 10 по 15 число кожного місяця проводити звірки взаємних розрахунків за минулий місяць.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Суб’єктом підприємницької діяльності Мекіняном Серго Олексановичем за період з 05.05.2007 р. по 07.01.2009 р. був поставлений відповідачу товар на загальну суму 172 741,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витратних накладних.

Частина товару на загальну суму 11 459,70 грн. була повернута Товариством з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» позивачеві за відповідними накладними. Частина товару була оплачена відповідачем на загальну суму 153 400,00 грн., про що свідчать відповідні реєстри платіжних документів.

Отже, несплачений залишився товар на суму 7 881,61 грн. (172 741,31 грн. – 11 459,70 грн. – 153 400,00 грн.).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 7 881,61 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №-92/6 від 28.04.2006 р. товару, через що стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі 7 881,61 грн.

Таким чином, враховуючи що позивачем заявлена до відшкодування сума заборгованості у розмірі 7 881,65 грн., позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що при подачі позову до суду Суб’єктом підприємницької діяльності Мекіняном Серго Олексановичем не було доплачено державне мито у розмірі 23,18 грн., позаяк п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. встановлено, що ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивачем при зверненні до суду сплачено державне мито в сумі 78,82 грн., у зв’язку з чим недоплачений розмір державного мита у сумі 23,18 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України. Вказаний висновок суду також відповідає п. 4.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б.31, ідентифікаційний код 32896568) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності Мекіняна Серго Олексановича (99055, м. Севастополь, вул.. Ген. Лебедя, 10-А, кв. 29, ідентифікаційний номер 2413714197) суму заборгованості у розмірі 7 881,61 грн., 102, 00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» на користь Суб’єкта підприємницької діяльності Мекіняна Серго Олексановича заборгованості у сумі 0,04 грн.

4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Мекіняна Серго Олексановича (99055, м. Севастополь, вул.. Ген. Лебедя, 10-А, кв. 29, ідентифікаційний номер 2413714197) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито в сумі 23,18 грн.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.