Рішення № 48474327, 13.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/8969/14-ц 13.08.2015 13.08.2015

Провадження №22-ц/784/1854/15

Категорія 48 Єдиний унікальний номер 487/8969/14-ц

Номер провадження 22-ц/784/1854/15

Головуючий у І інстанції Сухаревич З.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Мурлигіної О.Я., Яворської Ж.М.

При секретарі судового засідання - Гордійчук С.С.

За участю: позивача -ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, -

В С Т А Н О В И Л А :

10 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна. Посилаювся на те, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 2009 по 2011р.р. За час шлюбу вони придбали ? частку квартири АДРЕСА_1, яку вони зареєстрували на позивачку та її сина в рівних частках. 21 січня 2012 року відповідачка продала вказану квартиру за 40000 доларів США з дозволу позивача, але за усної домовленості, що поверне його частку в розмірі 10000 доларів США. Проте, до цього часу відповідачка не повернула вартість його частки, тому просив суд стягнути на його користь належну йому частку у цьому майні, вартість якої дорівнює 10000 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день подачі позову до суду складає 128000 гривень та судові витрати (а.с. 2).

Під час розгляду справи позивачем збільшувався розмір позовних вимог до 275000 грн.(а.с. 70).

3 лютого 2015 року представником відповідачки подано зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення долі у спільному сумісному майні у розмірі 29725 гривень. Зазначала, що в період шлюбу на ім'я відповідача 15.04.2010 року було придбано автомобіль ЗАЗ 1103 07, який було знято з реєстрації у вересні 2012 року, та 07.04.2011 року напівпричіп КЗАП 9370. Вартість зазначеного майна становить 25774,00 грн. та 33676,00 грн. відповідно, а всього 59450,00 грн. Розмір її частки становить 29725,00 грн., які вона просила стягнути з позивача на її користь, а також витрати на проведення оцінки майна 1000 грн. та послуги адвоката 1500 грн. (а.с. 41-43).

Ухвалою суду від 03.02.2015 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження із первісним позовом (а.с. 65).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності подружжя в сумі 215 000 гривень, стягнуто судові витрати, а саме : судовий збір в сумі 2150 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. Зобов'язано управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві повернути ОСОБА_2 зайво сплачений судовий збір у сумі 600 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя в сумі 29725 гривень, судовий збір в сумі 297 грн. 25 копійок, витрати на правову допомогу в сумі 1500 гривень, та витрати на проведення оцінки майна в сумі 1000 гривень (а.с. 155-157).

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду змінити в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені первісного позову. Рішення суду в частині задоволення її позовних вимог залишити без змін. Посилається на те, що спірна квартира була придбана на її особисті кошти, тому позивач не має права на частку у майні. Крім того суд невірно визнав частку, на яку має право позивач (а.с. 161-164).

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги. Просили її задовольнити.

Позивач та його представник просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2009 року по 11.11.2011 року. Відповідачці ОСОБА_4 та її неповнолітньому сину ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.07.2007 року належало по ? частині кожному квартири АДРЕСА_1.

За договором купівлі-продажу від 14.12.2010 року, посвідченого нотаріально, ОСОБА_4, діючи від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_8 ? частку вказаної вище квартири - по ? частині кожному - собі та синові (а.с.5)

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21.05.2012 року ОСОБА_4 вказану квартиру продала (а.с. 6).

Крім того в період шлюбу на ім'я позивача було придбано напівпричіп КЗАП 9370 (1991 року випуску) державний номер НОМЕР_1 за 16000 грн. та автомобіль ЗАЗ 1103 07 (2001 року випуску) державний номер НОМЕР_2 за 18000 грн. Після розірвання шлюбу позивач автомобіль ЗАЗ продав за 16000 грн., а напівпричіп здав на металобрухт. Вартість вказаних транспортних засобів, яка вказана відповідачкою в її позовній заяві, ОСОБА_2 не оспорював.

Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку про те, що все вище зазначено спірне майно є спільним сумісним майном подружжя. Оскільки сторони визнали, що спірна квартира була продана за 40000 доларів США, частка позивача в ній складає ?, що дорівнює 10000 доларам США або 215000 грн., які і стягнув з відповідачки на користь позивача. Суд зазначив в рішенні, що ? частина квартира, що придбана в період шлюбу на ім'я малолітнього сина відповідачки - ОСОБА_7, не може йому належить на праві власності, оскільки відповідно до ч.2 ст. 173 СК України майно малолітніх та неповнолітніх дітей вважається таким, що є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

З висновками суду в оскаржуваній частині можна погодитись частково, оскільки вони не в повній мірі відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 липня 2009 року по 11 листопада 2011 року (а.с. 15). Відповідачка має сина ОСОБА_10 (після зміни прізвища - ОСОБА_10), ІНФОРМАЦІЯ_1 від іншого шлюбу (а.с. 46).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданого Управлінням з використання та розвитку комунальної власності міської ради м. Миколаєва 30 травня 2007 року згідно з розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради м. Миколаєва від 29 травня 2007 року за №2883-р, зареєстрованого КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12 червня 2007 року, відповідачці ОСОБА_4 та її сину ОСОБА_7 належало кожному по ? частині. вказаної квартири.

За договором купівлі-продажу від 14.12.2010 року, посвідченим нотаріально, відповідачка ОСОБА_11 та її син ОСОБА_7, придбали кожен по ? частини вказаної квартири на праві спільної часткової власності у ОСОБА_12 та її сина ОСОБА_8 (а.с. 5).

За договором купівлі-продажу від 21 травня 2011 рок, посвідченого нотаріально, відповідачка ОСОБА_11 та її син ОСОБА_7 як продавці, яким належить по ? частини спірної квартири кожному на підставі вищезазначених документів, продали квартиру за ціною 123691 грн. Згоду на відчуження ? частки вказаного нерухомого майна, придбаного ОСОБА_11 в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2, та яка є їх спільною сумісною власністю, давав ОСОБА_13 (а.с. 6). Він же давав згоду на придбавання вказаної частки квартири за договором її купівлі-продажу (а.с.5).

Таким чином відповідного до наведених документів та вимог ст.60 СК України позивачу ОСОБА_2 належить право на ? частку від частини спірної квартири, що придбана під час шлюбу, тобто 1/8 частина.

Застосування судом до спірних правовідносин положень частини другою ст. 173 СК України є помилковим, оскільки норми зазначеної статті регулюють правовідносини при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна.

Згідно з положеннями п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вартість спільного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначалося вище відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу від 21 травня 2012 року спірна квартира продана після розірвання шлюбу за згодою позивача за ціною 123691 грн. (а.с. 6). Договір купівлі-продажу повністю або частково недійсним не визнано.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст. 632 ЦК). Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням наведеного з висновками суду про те, що спірна квартира продана за 40000 доларів США, погодитись не можна.

За таких обставин, визначаючи відповідну суму компенсації, на яку має право позивач за частку, належну йому у спірному квартирі, слід виходити з вартості, зазначеної в договорі, тобто 123691 грн., з урахуванням частки, на яку має право позивач, тобто 1/8, - 123691 : 8 = 15461,38 грн.

Докази того, що вказану суму позивач ОСОБА_2 отримав від відповідачки ОСОБА_4 у справі відсутні, тому її слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України у зв'язку зі скасуванням рішення суду в частині вирішенні первісного позову, слід змінити розподіл витрат по сплаті судового збору та надання правової допомоги. Судовий збір слід стягнути у розмірі, передбаченому підпунктом першим пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», тобто не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 243,60 грн.

Стосовно витрат на правову допомогу, які сплачені позивачем в розмірі 1500 грн., (а.с. 80) за ордером та договором з адвокатом від 29.09.2014 року (а.с. 68, 69), їх також відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України слід стягнути частково в сумі 500 грн.

На підставі викладеного, приписів п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід змінити та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна змінити

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності подружжя в сумі 15461 (п'ятнадцать тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 38 коп.; витрати по сплаті судового збору 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., витрати по оплаті правової допомоги 500 (п'ятсот) грн.

В іншій оскаржуваній частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Судді