Рішення № 4847399, 10.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

10.08.2009

Справа №2-19/2703-2009

За позовом – Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – підприємця Дудченко Яни Миколаївни, м.Сімферополь АР Крим

До відповідача – ТОВ «Декоста», м.Сімферополь АР Крим

Про стягнення 49983,84 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Міндіч М.О., представник, довіреність № 5 від 24.12.2008 р.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача – ТОВ «Декоста» заборгованості за поставлену продукцію у розмірі: основний борг у розмірі 43384,66 грн.; індекс інфляції у розмірі 3142,39 грн.; 3% річних у розмірі 384,70 грн. та пеню у розмірі 3077,60 грн., а також державне мито у розмірі 499,89 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не провів розрахунки за отриманий товар відповідно до договору поставки № 105 від 10.07.2006 р. та накладних № 676 від 31.10.2008 року, № 538 від 29.11.2008 року, № 113 від 13.01.2009 року.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3077,60 грн.; індексу інфляції у розмірі 3142,39 грн. та 3% річних у розмірі 384,70 грн. Щодо стягнення 43384,66 грн. заборгованості провадження по справі припинити у розмірі сплаченої суми 42588,95 грн. на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представника відповідача він давав пояснення на російський мові.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами у порядку ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) представниками сторін не заявлялося.

Розглянув матеріали справи, суд –

В С Т А Н О В И В :

10 липня 2006 р. між Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою – підприємцєм Дудченко Я.М. (ІНН 2661613229) та ТОВ «Декоста» (код ЄДРПОУ 33077206) був укладений договір постачання № 105, відповідно до якого позивач зобов’язався поставити товар відповідачу відповідно замовленню, а відповідач прийняти та сплатити його на умовах, передбачених договором (а.с.9-11).

У подальшому сторони укладали до договору додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору (а.с.13-14).

Відповідно до п.5.6 вказаного договору відповідач зобов’язався сплачувати за поставлений товар «протягом 14 календарного дня». Оскільки позивач не зґявився у судове засідання суду не вдалося достеменно встановити, що саме сторони мали на увазі викладаючи умови п.5.6 вказаного договору саме у цій редакції. Також суд звертає увагу на те, що вказаним пунктом не передбачена дата, з якої починається відлік терміну для сплати товару.

Відповідно до п.6.5 вказаного договору у випадку прострочення оплати товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 43384,66 грн.; індекс інфляції у розмірі 3142,39 грн.; 3% річних у розмірі 384,70 грн. та пеню у розмірі 3077,60 грн., а також державне мито у розмірі 499,89 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 року № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням редакції п.5.6 договору від 10 липня 2006 р., укладеного між фізичною особою – підприємцєм Дудченко Я.М. (ІНН 2661613229) та ТОВ «Декоста» (код ЄДРПОУ 33077206) суд дійшов висновку, що строк виконання зобов’язань по сплаті за отриманий товар договором не визначений.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.02.2009 року відповідачем отримана претензія позивача про необхідність сплати заборгованості у сумі 58384,66 грн., що підтверджується квитанцією про отримання поштової кореспонденції (а.с.3-4).

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте відповідно до наданого розрахунку (а.с.20) сума пені, індексу інфляції та 3% річних розрахована не вірно, без урахування вимог ст.530 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями), тому позовні вимоги у цій частині суд залишає без розгляду.

Що стосується суми основного боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача розрахунок заборгованості за отриману продукцію здійснено відповідно накладної № 676 від 31.10.2008 р. на суму 1232,95 грн.; накладної № 538 від 29.11.2008 р. на суму 23919,13 грн.; накладної № 113 від 13.01.2009 р. на суму 18232,58 грн.

У судовому засіданні відповідачем надані платіжні доручення № 2519 від 10.06.2009 р. на суму 13400,00 грн. із зазначенням призначення платежу за товар по накладній № 113 від 13.01.2009 р.; платіжне доручення № 2843 від 24.06.2009 р. на суму 1319,06 грн. без вказівки призначення платежу; платіжне доручення № 2811 від 23.06.2009 р. на суму 6552,08 грн. без вказівки призначення платежу; платіжне доручення № 2683 від 17.06.2009 р. на суму 5200,00 грн. без вказівки призначення платежу, тому суд, з урахуванням позиції відповідача про сплату заборгованості, розглядає здійснення платежу за цими дорученнями як сплату боргу за договором. Інші платіжні доручення суд не може розглядати як доказ сплати заборгованості за договором, оскільки у призначенні платежу вказані накладні, за якими сплачується заборгованість і номера цих накладних не співпадають з накладними, за якими просить стягнути заборгованість позивач. Таким чином, загальна сума, яку суд приймає як сплату за договором складає 26471,14 грн. та припиняє провадження по справі у цій частині позовних вимог. Решту суму заборгованості у розмірі 16913,52 грн. суд стягує з відповідача.

Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодекса України суд, -

В И Р І Ш И В :

· Позов задовольнити частково.

· Стягнути з ТОВ «Декоста»» (95015, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, буд.31А/2, р/р 2600141 в АБ СФ «АвтоЗАЗбанк», м. Сімферополь, МФО 384737, код ЄДРПОУ 33077206) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – підприємця Дудченко Яни Миколаївни (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бетховена, буд 113, кв. 26, р/р 26008011049200 у АКБ «УкрСиббанк» м. Харьків, МФО 351005, ІНН 2661613229) 16913,52 грн.; 499,89 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

· У частині стягнення з ТОВ «Декоста»» (95015, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, буд.31А/2, р/р 2600141 в АБ СФ «АвтоЗАЗбанк», м. Сімферополь, МФО 384737, код ЄДРПОУ 33077206) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – підприємця Дудченко Яни Миколаївни (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бетховена, буд 113, кв. 26, р/р 26008011049200 у АКБ «УкрСиббанк» м. Харьків, МФО 351005, ІНН 2661613229) 26471,14 грн. провадження по справі припинити.

· В інший частині позовні вимоги залишити без розгляду.

· Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

14.08.2009 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.