Рішення № 4847361, 06.07.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2009 р.

Справа № 5/104.

За позовом 1.виконавчого комітету Чернівецької міської ради

2.департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради

до відкритого акціонерного товариства “Денисівка”

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –МКП “Міський центр організації пасажирських перевезень”

про тлумачення умов договору на право перевезення автомобільним транспортом на автобусних маршрутах та надання послуг Перевізнику з питань організації виконання перевезення пасажирів

Суддя Дутка В.В.

Представники:

позивача 1. - Волкова Н.О., довіреність від 25.09.2006р.

позивача 2. –Мартинюк В.М., довіреність від 09.06.2009р.

відповідача –Драбчук В.С., довіреність від 16.04.2009р., Дутчак Л.В., довіреність від 06.07.2009р.

третьої особи –Косован Г.В., довіреність від 06.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Ухвалою господарського суду від 20.05.2009 року порушено провадження у справі за позовом виконавчого комітету Чернівецької міської ради та департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради до відкритого акціонерного товариства “Денисівка” про тлумачення п.2.3.3. договору від 29.12.2007р. №180 на право перевезення автомобільним транспортом на автобусних маршрутах та надання послуг Перевізнику з питань організації виконання перевезення пасажирів. До участі у справі залучено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –МКП “Міський центр організації пасажирських перевезень”.

Ухвалою від 17.06.2009р. розгляд справи відкладено на 06.07.2009р.

Відповідач у відзиві вважає запропоноване трактування терміну доведений тариф необ'єктивним. Доведений тариф, на думку відповідача, - визначена або встановлена виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, в односторонньому порядку, ціна на послугу з перевезення пасажирів, обов'язковість застосування якої встановлюється відповідним рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування. За таких умов, термін “доведений” не тільки рівносильний терміну “регульований”, але й на думку ВАТ “Денисівка” встановлює значно жорсткіші умови оскільки передбачає усунення іншої сторони правовідношення від участі у формування тарифів, в той час, як термін “регульований” таких обмежень не передбачає.

У судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги та просили задовольнити позовні вимоги про витлумачення пункту 2.3.3. договору, відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про автомобільний транспорт” організація пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських маршрутах та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору.

На виконання вимог закону, такі договори укладені між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, в особі директора департаменту житлово-комунального господарства міської ради (Замовник), міським комунальним підприємством «Міський центр організації пасажирських перевезень»(Виконавець) та ВАТ «Денисівка»(Перевізник).

Сторони співпрацюють на умовах вказаних договорів з 1 січня 2005 року.

29.12.2007р. згадані вище сторони уклали спірний договір №180, предметом якого є діяльність сторін щодо організації та виконання пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування.

Пунктом 1.2. договору №180 передбачено, що на підставі протоколу засідання конкурсного комітету по визначенню перевізників на міських маршрутах загального користування від 26.12.2007р. №15 Замовник надає Перевізникові право на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування згідно з додатком №1. Відповідно до протоколу Перевізник зобов‘язаний, зокрема, здійснювати перевезення пасажирів по тарифах затверджених міськвиконкомом.

До обов'язків Перевізника, згідно підпункту 2.3.3 пункту 2.3 спірного договору, належить здійснення пасажирських перевезень відповідно до затверджених розкладів та доведених тарифів.

Договір перевезення регламентований главою 64 Цивільного кодексу України. Зокрема, положення част. 1, 2 ст. 916 вказаного Кодексу, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

За змістом част. 3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов‘язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Порядок зміни та розірвання договору наведений у ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України.

Тарифи на перевезення пасажирів у м.Чернівцях затверджені рішенням виконавчого комітету міської ради «Про тарифи на перевезення пасажирів у міському пасажирському автомобільному транспорті» від 14.12.2004р. №1096/23.

Вказане рішення встановлює та погоджує тарифи з надання транспортних послуг. Це рішення доводить вартість перевезень пасажирів, виходячи із розрахункових матеріалів, наданих автоперевізниками різних форм власності.

Отже, приймаючи участь у конкурсі на здійснення перевезень, на умовах передбачених конкурсною документацією та уклавши в подальшому договір, Перевізник визнав запропоновані йому умови договору.

Проте, з моменту прийняття змін до вказаного вище рішення виконавчого комітету, затверджених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.01.2008р. №35/2 «Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 14.12.2004 року №1096/23 «Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 27.04.2004р. №351/8 «Про тарифи на перевезення пасажирів у міському пасажирському автомобільному транспорті та визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 18.06.2002р. №138/4 від 23.02.04р. №167/4, від 23.03.04р. №257/6», якими змінено тарифи на перевезення пасажирів, Перевізник порушив питання щодо відшкодування йому втрат при виконанні ним автопасажирських перевезень на міських маршрутах загального користування за регульованим тарифом.

Між сторонами виникли спірні відносини із різного тлумачення умов пункту 2.3.3. укладеного договору на перевезення пасажирів. У пункті 2.3.3. Договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати перевезення за доведеним тарифом, проте відповідач тлумачить термін «доведений тариф» як «регульований».

У зв‘язку з таким підходом до поняття «доведений тариф», ВАТ “Денисівка” звернулося з позовом до Чернівецької міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства про компенсацію втрат від пасажирських перевезень за регульованим тарифом за період з 01.01.2005р. по 01.01.2008р. у розмірі 3683200,00 грн. Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.04.2008р. прийнято до розгляду вказану позовну заяву та порушено провадження у справі №9/83. На день розгляду цього спору розгляд справи №9/83 не завершений.

Однак, такий підхід позивача до трактування змісту вказаного пункту договору є хибним, та спричиняє спір між сторонами у Договорі, що впливає на подальшу співпрацю по організації перевезень.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно з підпунктом «а»пункту 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» визначено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування своїм рішенням установлювати ціни (тарифи) виключно на житлово-комунальні послуги.

Повноваження органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) визначені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін та тарифів». У додатку до постанови визначено перелік цін і тарифів, на які розповсюджуються повноваження органів виконавчої влади щодо регулювання цін та тарифів. В зазначеному переліку містяться тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні.

Законодавець у постанові чітко розмежував компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування. При цьому, передбачив обов'язок обласних державних адміністрацій на регулювання тарифів з перевезення та визначив, що повноваження по регулюванню не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами міських рад відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приймаючи рішення про погодження та затвердження тарифів органи місцевого самоврядування не здійснюють функцію по регулюванню тарифів, оскільки такі повноваження належать виключно органам виконавчої влади.

Отже, з урахуванням норм ст. 7 Закону України “Про автомобільний транспорт”, підпункту “а” пункту 2 статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчі органи міських рад реалізовують надані їм повноваження щодо організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування та укладаючи відповідні договори встановлюють погоджені тарифи на послуги пасажирського автотранспорту загального користування.

Відтак, рішення виконавчого органу міської ради визначає вартість перевезень пасажирів, виходячи із розрахункових матеріалів, наданих автоперевізниками різних форм власності.

Відповідно до визначення поняття «тариф», наданого в Господарському кодексі України, тариф є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування (далі - Методичні рекомендації) розроблені на виконання положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.06.2003р. №461.

Методичні рекомендації розроблені з метою:

- забезпечення єдиного методичного підходу і порядку визначення рівня тарифів, їх прозорості і прогнозованості;

- створення рівних економічних умов для діяльності на ринку пасажирських транспортних послуг суб'єктів господарювання всіх форм власності;

- захисту прав споживачів пасажирських послуг - пасажирів; перевізників, які надають послуги з перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Таким чином, поняття «доведений тариф» наведене сторонами у пункті 2.3.3 спірного договору слід розуміти як визначена відповідно до нормативно-правових актів та розрахунків перевізників вартість послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, що погоджена виконавчим органом міської ради в установленому порядку з автоперевізниками та встановлена рішенням виконавчого органу міської ради. «Доведений тариф»не є регульованим в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін та тарифів», однак може бути змінений за погодженням з автоперевізником шляхом прийняття в установленому порядку відповідного рішення виконавчим органом міської ради та внесення змін до договору.

Судові витрати покладаються на відповідача у зв‘язку з задоволенням позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Витлумачити пункт 2.3.3. договору №180 на право перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах та надання послуг Перевізнику з питань організації виконання перевезення пасажирів та вказавши на таке: поняття «доведений тариф» наведене сторонами у пункті 2.3.3 спірного договору №180 від 29.12.2007р. слід розуміти як визначена відповідно до нормативно-правових актів та розрахунків перевізників вартість послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, що погоджена виконавчим органом міської ради в установленому порядку з автоперевізниками та встановлена рішенням виконавчого органу міської ради. «Доведений тариф»не є регульованим в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін та тарифів», однак може бути змінений за погодженням з автоперевізником шляхом прийняття в установленому порядку відповідного рішення виконавчим органом міської ради та внесення змін до договору.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Денисівка”, м.Чернівці, вул. М.Тореза, 64 “б”, код 05482417, на користь департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, м.Чернівці, вул. Вірменська, 17 “А”, код 25082708, державне мито 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 312,50 грн.

За згодою сторін у судовому засіданні 06 липня 2009р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судове рішення підписане 07 липня 2009 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

В.В.Дутка