Постанова № 48468887, 01.10.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

01.10.10 < копія > ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 р. Справа № 2а-2303/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 < Текст > при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача - ОСОБА_4 < ПІБ Пр. > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ТрубоСтальКомплект-Максимальна Концентрація Засобів" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ТрубоСтальКомплект - Максимальна Концентрація Засобів", в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №000942342/3/52367 від 27.12.2005р. та №000952342/3/52368 від 27.12.2005р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач безпідставно застосував положення Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та безпідставно визначив у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкове зобовязання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнав надавши суду письмові заперечення та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською ОДПІ було проведено планову перевірку позивача з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р.

За результатами перевірки було складено акт №70/231.31256167 від 11.05.2005р. яким було встановлено, що позивач при розрахунку валових витрат включив до складу валових витрат суму отриманих послуг від приватного підприємства "Бовіс", яке на той час вже було ліквідовано, в результаті чого завищено валові витрати за 3 квартал 2003р. на суму 22750,0 грн. позивачем включена сума податку на додану вартість до податкового кредиту, за податковою накладною виписаною ПП"Бовіс", яке на той час було ліквідовано та не було платником податку на додану вартість, в наслідок чого було безпідставно завищено податковий кредит на суму 4550,0 грн.

На підставі вищезазначеного акту, після закінчення процедури адміністративного оскарження результатів перевірки, за виявлені у ході перевірки порушення відповідачем було прийнято: податкове повідомлення-рішення №000942342/3/52367 від 27.12.2005р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 7178,91 грн., у тому числі за основним платежем - 4785,94 грн., штрафні (фінансові) санкції 2392,97 грн., а також податкове повідомлення-рішення №000952342/3/52368 від 27.12.2005р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 10237,50 грн., у тому числі за основним платежем 6825,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 3412,50 грн.

Суд вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем правомірно з огляду на наступне.

Так в ході перевірки було встановлено, що позивач в порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР при розрахунку валових витрат включив до складу валових витрат отриманих послуг від підприємства, яке на той час було ліквідовано, в результаті чого валові витрати за 3 квартали 2003р. були завищені на суму 22750,0 грн. (оборотна відомість по бух. рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними покупцями") та в порушення пп. 7.2.4. та 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ ВКФ «ТСКМКЗ» включена сума податку на додану вартість до податкового кредиту, за податковою накладною, яка виписана підприємством, яке ліквідоване та на той час не було платником, податку на додану вартість, в результаті чого безпідставно завищений склад податкового кредиту на загальну суму 4550,0 грн.

В ході перевірки було з'ясовано, що в серпні 2003р. ПП „Бовіс" (м. Марганець) згідно угоди № 8 - 08 від 22.08.2003р. було надано послуги маркетингу для ТОВ ВКФ „ТСКМКЗ", про що свідчить акт виконаних робіт на інформаційне обслуговування від 22.08.2003р. б/н на суму 27000,0 грн. в т.ч. ПДВ 4550,0 грн. Проте у перевіряємому періоді встановлено, що ТОВ ВКФ „ТСКМКЗ" не проводило розрахунки з ПП Бовіс" за отримані послуги. Станом на 11.05.2005р. рахується кредиторська заборгованість у сумі 27000,00 грн. по рахунку 631 „розрахунки з вітчизняними постачальниками". ТОВ ВКФ «ТСК МКЗ» при розрахунку валових витрат за три квартали 2003р. було включено суму витрат у розмірі 22750,0грн.

Нікопольською ОДНІ в ході перевірки було направлено запит № 16691/7/23-від 27.04.2005р. до Марганецької ОДП. Згідно листа Марганецької ОДПІ № 4304/7 23-025 від 06.05.2005р. ПП «Бовіс» було ліквідовано згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2002р. по справі №Б24/112/02, тобто за півроку до укладення і виконання спірної угоди.

В своїх доводах позивач посилається на те, що ст. 22 ЗУ „Про господарські товариства", ч.7 ст.59 Господарського кодексу України та ч.5 ст.111 ЦК України дозволяють суб'єктам господарювання здійснювати підприємницьку діяльність до моменту внесення відомостей про їх скасування до ЄДРПОУ.

Проте, суд не погоджується з даними доводами позивача та зазначає, що відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників майна) банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Оскільки ПП «Бовіс», згідно із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. по справі № Б24/112/02, було визнано банкрутом, то подальша підприємницька діяльність, яка здійснювалась після 13.06.2002 p. є неправомірною. Договір купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 p. відповідно до якого, позивач отримав від ПП «Бовіс» маркетингові послуги, був укладений після 13.06.2002 р. Отже, договір купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 р. був укладений після того, як ПП «Бовіс» втратило право займатись підприємницькою діяльністю. Органи управління ПП «Бовіс» не мали повноважень на укладення договору купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 p., тому, що їх повноваження в силу Закону були припинені в день прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Також, органи управління ПП «Бовіс» не мали повноважень підписувати акт про виконання робіт від 29.08.2003 р. та податкову накладну від 22.08.2003 р. № 35.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Як вбачається з наданих доказів, акт про виконання робіт від 29.08.2003р., який був наданий позивачем, не містить положень про те, що йому надані послуги маркетингу за вказаним договором та здійснена передача у його власність документів, що стосуються вказаних послуг Тобто, в ньому не зафіксовано факту здійснення господарської операції. Крім того, у вказаному акті не зазначено посади та прізвища осіб-відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Стосовно податкової накладної від 22.08.2003 р. № 35, то слід зазначити, що вона містить посилання на договір купівлі-продажу № 1/2-08 від 22.08.2003 p., а не на договір надання послуг маркетингу, та складена датою 22.08.2003 р. Проте, позивачем не надано документів, які б доводили те, що 22.08.2003 р. між ПП «Бовіс» та позивачем була здійснена будь-яка господарська операція чи здійснений платіж. Також, як вже було зазначено у перевіряємому періоді позивач не проводив розрахунки з ПП Бовіс" за отримані послуги. Станом на 11.05.2005р. у позивача рахується кредиторська заборгованість у сумі 27000,00 грн. по рахунку 631 „розрахунки з вітчизняними постачальниками". Отже позивачем не надано доказів та недоведено здійснення оплати послуг за договором.

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Однак зв'язок з господарською діяльністю позивача підприємством не підтверджено, оскільки наданий договір та акт про виконані роботи не містять інформації про предмет та вид отриманих від ПП «Бовіс» послуг та складені з порушенням ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Позивачем до складу валових витрат включено витрати, пов'язані з отриманням послуг від підприємства, яке на той час було ліквідоване.

Таким чином, позивачем безпідставно був завищений склад валових витрат на загальну суму 22750,0 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно п.9.6 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо: зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Доказами підтверджено, що ПП «Бовіс» на момент виписки податкової накладної від 22.08.2003р. №35, яка стала підставою для нарахування податкового кредиту позивачем, не мало статусу платника ПДВ про, що зазначено у рішенні ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги № 25629/10/25-008 від 10.10.2005р. Так, 13.11.2000р. ПП «Бовіс» до податкової інспекції за місцем реєстрації - Марганецької ОДПІ - подало заяву на виключення з реєстру платників ПДВ, яка тією ж датою була реалізована податковим органом, тобто згідно наказу № 1 від 13.11.2000р. ПП «Бовіс» був виключений з реєстру платників ПДВ. Отже, ПП «Бовіс" не мало права складати податкову накладну від 22.08.2003 р. №35.

Таким чином, позивачем була включена сума податку на додану вартість до податкового кредиту, за податковою накладною, яка виписана підприємством, яке ліквідоване та на той час не було платником податку на додану вартість, в результаті чого позивачем безпідставно завищений склад податкового кредиту на загальну суму 4550,00 грн.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки стосовно безпідставного завищення валових витрат позивачем за договором з ПП «Бовіс» та податково кредиту з ПДВ є правомірним, а отже Нікопольською ОДПІ до позивача правомірно були застосовані штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ТрубоСтальКомплект - Максимальна Концентрація Засобів" до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений < Текст >

Суддя < (підпис) > < Список > < Список > < Список >ОСОБА_1 < суддя учасник колегії > < ПІБ Судді > < ПІБ Судді >