Ухвала суду № 48466588, 12.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/835/2015(м)

263/5540/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Бугрим Л.М.

суддів Баркової Л.Л., Биліни Т.І.

при секретарі Брєжневі Д..О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО» на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 липня 2015 року по цивільній справі за позовом малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди ,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року мале приватне підприємство «Азовнаукпром НВО» ( далі підприємство ) звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з нього суми боргу, з врахуванням індексу інфляції , 3% річних, а також суми пені. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 6 лютого 2010 року між підприємством та ОСОБА_1 було укладено договір № 23 по обслуговуванню автомобіля ГАЗ 31105 , державний знак НОМЕР_1 у відповідності до якого та на підставі акту приймання передачі автомобіль було передано відповідачеві. 06.10.2010 року. Згідно з умовами договору , зокрема п.3,1 плата за користування автомобілем за добу становить 60 грн. Однак, відповідач систематично порушував строки оплати за договором і тому станом на 27.04.2015 року утворилась заборгованість за оренду у сумі 41300 грн..Згідно з п.3.1 договору № 23 у разі прострочення внесення плати відповідач зобовязаний сплатити позивачеві пеню в розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої або простроченої плати за кожен день прострочення . Разом з тим,відповідно до положень ст.3 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань « від 22.11.1996 року сума пені не може перевищувати розмір подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня і тому розмір пені визначений у сумі 24431 грн.19 коп., ,3% річних у сумі 3690 грн.96 коп,. інфляційну складову у розмірі 22508 грн.50 коп..Відповідач згідно з п. 2.3 договору після закінчення строку договору який сплив 06.10.2013 року повинен його повернути, однак не повернув і сума прямих збитків яка становить вартість автомобіля складає суму 67000 грн., про що зазначено у договорі. Загальна сума , яку повинен сплатити відповідач становить суму 158930 грн. 65 коп. Вказану суму позивач просив стягнути з відповідача .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог малому приватному підприємству «Азовнаукпром НВО» було відмовлено.

На вказане рішення суду підприємством подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення в частині відшкодування суми реальних збитків вартості автомобіля -67000 грн., постановлення нового рішення , яким слід задовольнити позовні вимоги .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом було допущено порушення матеріального та процесуального закону, суд не звернув уваги на те, що вимоги про стягнення вартості неповернутого автомобіля як прямий збиток було заявлено на підставі ст. 22 ЦК України і фактично ця вимога на підставі цього закону залишилась поза увагою суду .. Окрім того , як зясувалось пізніше 9.07.2015 року при перевірці гаражів позивача було встановлено, що ще 07.10.2012 року відповідач залишив автомашину « ГАЗ 31105» біля будинку підприємства по вулиці Митрополитській,37 , про що складено акт . Автомашина була залишена відповідачем у пошкодженому стані, про що керівництво не знало.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2.О діючий на підставі довіреності підтримував доводи апеляційної скарги , просив суд рішення суду в частині відмови у позові про стягнення суми вартості автомашини у сумі 67000 грн. скасувати , призначити товарознавчу експертизу для оцінки пошкодження автомашини та її вартості, посилався на те,що на час розгляду справи у суді першої інстанції керівництву підприємства не було відомо про повернення автомашини відповідачем та знаходиться у пошкодженому стані .

Відповідач у судове засідання не зявився , про час та місце розгляду справи .

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2.О та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 6 лютого 2010 року між підприємством та ОСОБА_1 було укладено договір № 23 по обслуговуванню автомобіля «ГАЗ 31105» , державний знак НОМЕР_1 у відповідності до якого та на підставі акту приймання передачі автомобіль було передано відповідачеві. 06.10.2010 року. Умовами договору була передбачена плата за користування автомобілем, а у випадку порушення зобовязань з боку відповідача передбачено стягнення пені. Вартість транспортного засобу на час укладання договору була визначена у розмірі 67000 гр. і у разі втрати автомобіля відповідач зобовязаний сплатити суму його вартості .

Вказаний договір оренди транспортного засобу як укладений між підприємством та фізичною особою згідно з вимогами ч.1 ст. 209 . ст. 799 ЦК України підлягає обовязково нотаріальному посвідченню.

Між тим, у порушення вимог ч.1 ст.209, ст..799 ЦК України договір оренди автомобіля не був нотаріально посвідчений , а тому такий договір згідно положень ч.1 ст. 220 ЦК України є нікчемним і не породжує юридичних наслідків.

Встановивши вказані обставини, та виходячи з положень зазначеного закону, суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що позивачеві слід відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі в тому числі і в частині стягнення вартості автомобіля.

Заявлені вимоги обґрунтовані та випливають із положень договору оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги про стягнення вартості автомобіля були обґрунтовані положеннями ст.. 22 ЦК України і не повязані з договором оренди є непереконливими , оскільки передача автомобіля відбулась саме на виконання договору оренди, а окрім того, в позовній заяві позивач в частині стягнення вартості автомобіля посилався на положення п.2.3 договору , який регулює питання повернення автомобіля, або виплату його вартості у разі втрати автомобіля. Хоча у даному випадку позивач посилався одночасно не лише на положення умов договору, але й на вимоги ст.. 22 ЦК України , яка регулює відшкодування збитків та шкоди , однак ,ці обставини не давали суду підстав для задоволення позову , оскільки передача автомашини та стягнення її вартості у разі втрати передбачені положеннями договору. Більш того , як зясовано пізніше , після постановлення судового рішення було встановлено позивачем , що автомобіль переданий відповідачу ОСОБА_1 він повернув ще 8 жовтня 2012 року , про що складено відповідний акт за участю заступника директора підприємства і спірний автомобіль фактично знаходиться у позивача ( а.с. 82 ) ..

Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення в частині відмови у стягненні вартості переданого автомобіля.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуа Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Азовнаукпром НВО» відхилити .

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 липня 2015 року залишити без зміни . .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Судді: