Ухвала суду № 48463875, 20.11.2014, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/8549/2012

Провадження № 2-а/127/497/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

20.11.2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р. В.

при секретарі Мартинюк Т.П.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради, ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради ОСОБА_3 про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

СУДДЯ

Справа № 212/8549/2012

Провадження № 2-а/127/497/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р. В.

при секретарі Мартинюк Т.П.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради, ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В проваджені Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради, ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотаня про залишення позову без розгляду, мотивуючи клопотання тим, що разова грошова допомога до 5 травня виплачується щорічно, отже не отримавши виплати в належному розмірі, позивач повинен був протягом шести місяців звернутися до суду з позовом. Кошти позивачеві перераховувалися на його банківський пенсійний рахунок щорічно у квітні відповідного року. Пенсія позивача є його єдиним доходом, тому, отримавши кошти на банківський рахунок в більшому розмірі ніж пенсія, позивач повинен був дізнатися про отримання разової грошової допомоги до 5 травня в момент отримання допомоги. Також про отримання та про розмір допомоги позивач повинен був дізнатися з моменту опублікування відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Вважає, що обставини, які б позбавляли позивача звернутися до суду відсутні. Крім того зазначає, що в 1999 році позивач ще не був людиною похилого віку, а тому міг звернутися до суду. Враховуючи, що позов подано 25.02.2012 року, просить позовні вимоги про визнання протиправними та незаконними дій відповідача з невиплати та недоплати позивачу, як учаснику війни в період з 1999 року по 2011 рік включно допомоги до 5 травня, про стягнення збитків за період з 1999 року по 2011 роки включно, про визнання порушення ст. ст. 8, 10, 14 та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишити без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просила в задоволенні клопотання відмовити та суду пояснила, що протягом двох років розгляд даної справи розпочато не було, оскільки позовна заява ухвалами суддів залишалася без розгляду. Дані ухвали скасовувалися судом апеляційної інстанції. Вважає, що в даному випадку було порушено права позивача. Крім того, зазначає, що згідно ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Право позивача обирати яким правом йому користуватися при зверненні до суду. Зазначила, що позовна давність це матеріальний строк, тому цей строк не може механічно обраховуватися за шість місяців до дати звернення до суду. Представник позивача зазначає, що право позивача на всі недоотримані виплати виникає з часу коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Представник позивача пояснила, що позивач отримує пенсію, яка є його єдиним доходом, на банківський рахунок. Розмір пенсії часто змінюється. Позивач не знав та не міг знати про те, що на його пенсійний рахунок надходить разова грошова допомога до 5 травня, в тому числі і з вини відповідачів, які не виконували свої обовязки та жодного разу не повідомляли позивача про дати та розміри виплат разової грошової допомоги до 5 травня. Крім того, позивач не повідомляв відповідачів про номер банківського рахунку, дозволу на використання рахунку в позивача ніхто не просив, тому позивач не міг знати про те, що на його рахунок надходять ще якісь кошти, крім пенсії. Почувши від інших громадян про те, що їм така допомога виплачується, позивач в січні 2012 року звернувся з інформаційними запитами до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради, на які йому дали неповну відповідь, з даних відповідей позивач дізнався про виплату йому разової грошової допомоги до 5 травня. Після цього позивач одразу ж звернувся до суду з даним позовом. Позивач є людиною похилого віку, в 1999 році позивач вже був інвалідом, а тому посилання представника відповідача на те, що в 1999 році позивач мав можливість звернутися до суду є надуманими. На даний час позивач є інвалідом ІА групи, потребує сторонньої допомоги. Враховуючи ці обставини єдиним способом для позивача дізнатися про суми виплат є зняття коштів з рахунку, знявши кошти, з квитанції позивач може побачити лише залишок коштів на рахунку, але, оскільки кошти на рахунку знеособлені, він не може побачити, які саме кошти надійшли на рахунок. Крім того представник позивача зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року №4176-УІ, встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Це означає, що з 15.01.2012 р. до 14.01.2015 р. включно будь-яка особа має право оскаржити в суді будь-якої юрисдикції будь-яке рішення, дію чи бездіяльність органу влади незалежно від часу їх вчинення, якщо вважає, що таким правовим актом в будь-який спосіб порушене її право власності або інше речове право. Вказаний закон обов'язковий до застосування судами при розгляді усіх видів справ в усіх видах процесу, як цивільного, так і адміністративного судочинства. Вважає, що в даній справі загальний 6-місячний строк позовної давності щодо рішень, дій та бездіяльності відповідача з виплати йому щорічної допомоги до 5 травня не застосовується, тому що відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлювати інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вважає, що в цій справі застосовується норма Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року №4176-УІ про відсутність строку звернення з таким позовом в період з 15.01.2012 р. до 14.01.2015 р. Вважає клопотання необґрунтованим та просить в задоволенні клопотання відмовити.

Представник ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала клопотання представника відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради ОСОБА_3

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 27.02.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи 03.01.2012 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення м. Вінниці з інформаційним запитом №18 в якому просив надати йому в 5-денний строк інформацію: 1) на підставі яких законів, інших нормативів управлінням виплачувалися йому щорічні соціальні виплати як учаснику війни; 1) на підставі яких законів, інших нормативів управлінням повинні були виплачуватися йому щорічні соціальні виплати як учаснику війни, дані про фактичні розміри виплачених йому сум та дати виплат за весь час існування встановленого законом обовязку держави здійснювати такі виплати.

06.01.2012 року за №Щ-08-50/8-04-32 ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради позивачу було надано відповідь на інформаційний запит позивача №18, в якому зокрема було повідомлено на підставі яких нормативних документів проводиться позивачу виплата щорічної одноразової грошової допомоги а також зазначено фактичні розміри виплачених йому сум з 2005 року по 2011 рік включно. Однак у відповіді на даний інформаційний запит позивача не було повідомлено про дати виплат за весь час існування встановленого законом обовязку держави здійснювати такі виплати.

Крім того 13.01.2012 року позивач звернувся до ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради із інформаційним запитом №20 в якому просив надати йому в 5-денний строк: 1) засвідчені відповідно до закону копії управлінських рішень департаменту та/чи його попередників про здійснення йому як учаснику війни фінансових виплат (розпорядження бюджетними коштами) до 5 травня за кожен рік такої виплати; 2) засвідчені відповідно до закону копії управлінських рішень департаменту та/чи його попередників про невиплату йому як учаснику війни фінансових виплат (розпорядження бюджетними коштами) до 5 травня за кожен рік такої невиплати; 3) якщо окремі запитані рішення приймалися в усній формі назву посади, організацію, прізвище, зміст та по батькові чиновника, хто приймав такі рішення; 4) назву посади, організації, прізвища, імя та по батькові керівника департаменту та/чи його попередників, що обіймав цю посаду на момент здійснення/нездійснення йому вказаної виплати за весь період; 5) в якій формі та розмірах облікована бюджетна заборгованість держави перед ним у звязку із недоплатою передбачених законом сум та просив надати засвідчену відповідно до закону копію документу, який підтверджує наявність бюджетної заборгованості на його користь та її суму.

19.01.2012 року позивачу було надано відповідь на інформаційний запит позивача №20 за підписом в. о. начальника відділу звернень апарату Вінницької міської ради та виконкому, розпорядника інформації, в якому зокрема було повідомлено на підставі яких нормативних документів проводиться позивачу виплата щорічної одноразової грошової допомоги та ким проводилися дані виплати. Крім того позивача було повідомлено, що ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради та іншими органами соціального захисту рішення про виплату або невиплату позивачу як учаснику війни допомоги до 5 травня не приймалися, бюджетна заборгованість держави перед позивачем відсутня.

Після отримання відповідей на інформаційні запити позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що в справі немає будь-яких інших відомостей, які б свідчили про те, що позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів до отримання відповідей на свої інформаційні запити в січні 2012 року. В справі не міститься будь-яких доказів того, що до отримання даних відповідей на інформаційні запити позивач повідомлявся про дати та розмір виплаченої йому разової грошової допомоги до 5 травня.

При цьому суд критично оцінює твердження представника відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради ОСОБА_3 про те, що позивач повинен був дізнатися про отримання разової грошової допомоги до 5 травня в момент її отримання та вважає такі твердження лише припущеннями.

Як встановлено в судовому засіданні позивач є особою похилого віку ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач є інвалідом ІА групи, потребує постійного стороннього догляду. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, разова грошова допомога до 5 травня перераховувалася на банківський рахунок позивача, на який йому перераховується пенсія. При цьому позивач не повідомляв відповідачів про номер банківського рахунку, дозволу на використання рахунку в позивача ніхто не просив. Враховуючи дані обставини, суд приходить до висновку про те, що позивач не знав та не міг знати про те, що на його рахунок надходять ще якісь кошти крім пенсії, а отже не міг знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та, відповідно, не міг вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів в січні 2012 року після отримання відповідей на інформаційні запити, після чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, в справі містяться клопотання позивача, в яких позивач просив поновити пропущений строк позовної давності, якщо суд прийде до висновку, що строк було пропущено, та вказував на те, що якщо строк і пропущено, то це сталося з причини винної бездіяльності відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради. (а.с. 110-111 т. 1, а.с. 3 т. 2, а.с. 9 т. 2).

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.02.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання до вчинення дій залишено без розгляду у звязку із тим, що позовна заява надійшла до суду із порушенням встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду. (а.с. 16 т. 1).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.02.2012 року скасовано, справу направлено до Ленінського районного суду м. Вінниці для продовження розгляду. (а.с. 41-42 т. 1).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.07.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправними та незаконними дій, зобовязання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду за період з 1999 року по 2011 рік у звязку із пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду. В частині позовних вимог за період з 27.08.2011 року а також в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди було відкрите скорочене провадження у справі. (а.с. 59-60 т. 1).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.07.2012 року скасовано, справу направлено до Ленінського районного суду м. Вінниці для продовження розгляду. (а.с. 98-99 т. 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправними та незаконними дій, зобовязання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду за період з 1999 року по 27.08.2011 рік у звязку із пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2012 року в частині позовних вимог було відкрите провадження у справі. (а.с. 105-107 т. 1).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2012 року скасовано, справу направлено до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду. (а.с. 149-150 т. 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправними та незаконними дій, зобовязання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду за період з 01.01.1999 року по 27.08.2011 рік у звязку із пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду. (а.с. 11 т. 2).

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2013 року скасовано, справу направлено до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду. (а.с. 49-50 т. 2).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2014 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради про визнання протиправними та незаконними дій, зобовязання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди за період з 01.01.1999 року по 27.08.2011 року. (а.с. 53 т. 2).

Суд зазначає, що статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Основним міжнародним договором, що стосується адміністративного судочинства, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема її стаття 6, яка гарантує право на судовий захист.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Наприклад, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як вбачається з позиції Європейського суду з прав людини суд зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Отже, вирішуючи дане клопотання, суд враховує норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, а також враховує обставини справи, зокрема те, що з часу звернення позивача з даним позовом до суду, тобто з 27.02.2012 року розгляд справи по суті не проводився, оскільки позов неодноразово залишався ухвалами суду, які в подальшому були скасовані ухвалами суду апеляційної інстанції, без розгляду. Тому суд приходить до висновку, що в даному випадку щодо відповідача може бути порушено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно положень ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 5 розділу II. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року №4176-УІ (набрав чинності 15.01.2012 р.) протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

В статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено таке: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.».

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10) від 26 червня 2014 року (набуло статусу остаточного 26.09.2014 року) зокрема зазначив: «31. Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).

35. Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу.».

Отже, враховуючи, що позивач звернувся також і за захистом своїх майнових прав, суд вважає, що заперечення представника позивача ОСОБА_4 проти заявленого клопотання є обґрунтованими.

Отже, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що підстав для залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду в судовому засіданні не встановлено, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради ОСОБА_3 про залишення позовної заяви позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 155, 160, 165 КАС України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради ОСОБА_3 про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

СУДДЯ