Рішення № 4845983, 11.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2009

Справа №2-23/2276-2009

За позовом Виробничо - комерційного підприємства "Трансшина", м. Сімферополь

До відповідача Приватного підприємства "МП Адоніс", м. Сімферополь

про стягнення 24 263,40 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Копьєв О.О. – директор

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 24263,40 грн. заборгованості, в тому числі: 20436,00 грн. основного боргу, 1585,60 грн. пені, 198,20грн. – 3% річних, 2043,60 грн. штрафу, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

11.06.2009р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Відповідач двічі не забезпечив явку свого представника в судові засідання 25.05.2009р. та 11.06.2009р., не представив запрошені документи, в тому числі відзив на позовну заяву, незважаючи на те, що про день та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз. 3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

07.10.2008р. Виробничо - комерційне підприємство "Трансшина" (продавець) та Приватне підприємство "МП Адоніс" (покупець) уклали договір купівля-продажу.

Згідно п.1.1 договору продавець зобов’язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до умов договору продавець відвантажив відповідачеві товар по витратним накладним №ТР-0001256 від 07.10.2008р. на суму 19812,00грн. та №ТР-0001257 від 07.10.2008р. на суму 624,00грн., усього на суму 20436,00грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що відповідач повинен оплати товар не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання товару та виписки видаткової накладної.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач не оплатив товар на суму 20436,00грн.

Таким чином сума основного боргу відповідача складає 20436,00грн. та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобов’язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Оскільки сторонами у договорі не передбачена відповідальність у вигляді пені та не встановлені її розміри, суд у стягненні 1585,60 грн. пені у позові відмовляє.

При цьому суд також враховує п.2.1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань», яким передбачено, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає.

Однак, пунктом 10.2 договору передбачена відповідальність покупця за порушення порядку розрахунків у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Тобто штраф на суму 2043,60грн. розрахований позивачем вірно та підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, розраховані позивачем 3% річних за період з 22.10.2008р. по 16.02.2009р. на суму 198,20грн. є обґрунтованими і також підлягають стягненню.

Таким чином позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 11.06.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 16.06.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МП Адоніс" (95051, м.Сімферополь, пров.Елеваторний, 10а, р/р 2600839406861 у «Діамантбанк», м.Київ, МФО 320854, ЄДРПОУ 23894543) на користь Виробничо - комерційного підприємства "Трансшина" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, пр.Перемоги, 211а, р/р 260059800312 у КФ ВАТ «ВТБ Банк», м.Сімферополь, МФО 384618, ЄДРПОУ 23204082) 20436,00 грн. основного боргу, 2043,60 грн. штрафу, 198,20грн. – 3% річних, 226,77грн. державного мита та 110,29грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 1585,60 грн. пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.