Ухвала суду № 48455226, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/68424/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Філоненка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014

у справі № 816/11081/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «Гранд Галерея»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ «Гранд Галерея» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 100626552208 від 22.07.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду залишити без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТМ «Гранд Галерея» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період з 01.09.2012 по 31.03.2014, складено акт № 594/26-55-22-08/37142199 від 04.07.2014, в якому зафіксовані порушення, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 6 106 663,45 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 22.07.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 100626552208 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 633 329 грн., в т.ч.: 6 106 663 грн. основного платежу та 1 526 666 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у період з 01.09.2012 по 31.03.2014 мав господарські відносини з ТОВ «Торенія», на виконання яких були складені: податкові накладні, накладні-специфікації, накладні (повернення) та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Висновки податкового органу, зафіксовані в акті перевірки ґрунтуються на акті ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 № 162/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, яким встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести тому, що товариство не знаходиться за податковою адресою; ОСОБА_3 зареєстрував ТОВ «Торенія» за грошову винагороду, проте фінансово-господарською діяльністю не займався, жодних первинних та бухгалтерських документів не підписував, чим займалось товариство не знає, що підтверджено протоколом допиту свідка, складеним 31.03.2014 в м. Харкові ст. о/у з ОВС ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової міліції Мишак Б.Б.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні від імені ТОВ «Торенія» підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженою особою; актом від 31.03.2014 № 162/26-56-22-01-03/38091691 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести тому, що товариство не знаходиться за податковою адресою, в зв'язку з чим відсутній факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торенія».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання; якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи; в судовому порядку визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 100526552208 від 22.07.2014, прийняте на підставі акта перевірки № 594/26-55-22-08/37142199 від 04.07.2014.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за податковою адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

В розумінні зазначеної норми закону протокол допиту свідка (ОСОБА_3.), складений 31.03.2014 в м. Харкові ст. о/у з ОВС ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової міліції Мишак Б.Б., не можна вважати встановленими обставинами щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами правовідносин з ТОВ «Торенія» в спірному періоді.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний