Ухвала суду № 48455216, 06.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року м. Київ К/800/55538/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників (яка є правонаступником Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

у справі №826/5193/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2013 №0000152320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2013 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2013 №000021/2810-2/20027449.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму ПДВ 118585,00 грн., яке підлягає зменшенню.

Перевіркою встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі, на загальну суму 62931,21 грн. до складу операцій, що не дають права на формування податкового кредиту (р. 10.2 декларації за листопад 2012 року).

На підставі встановленого порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 №0000152320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118585,00 грн. та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 59292,50 грн.

Фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі, на загальну суму 62931,21 грн. до складу операцій, що не дають права на формування податкового кредиту (р. 10.2 декларації за листопад 2012 року).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту протягом 365 календарних днів не застосовується, оскільки податкові накладні, виписані контрагентами позивача не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень-листопад 2012 року податкові накладні, не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податку накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України подано заяву про відмову продавця товарів/послуг надати податкову накладну та/або порушено порядок її заповнення та порядок реєстрації в Єдиному реєстрі (додаток 8 до декларацій з ПДВ за жовтень 2012 року, листопад 2012 року).

Перевіркою додатка 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) податкової декларації за жовтень 2012 року» встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні постачальників та несвоєчасно надано скаргу на цього постачальника.

Крім того, перевіркою додатка 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) податкової декларації за листопад 2012 року» встановлено, що позивачем включені суми сплаченого позивачем ПДВ у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ «ТЕП Транско», ТОВ «Компанія Агроінвест» та ТОВ «Кролевецький елеватор», які виписали позивачу податкові накладні, проте не зареєстрували їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, вищевказана інформація була відображена позивачем у додатках №5 та №8 до податкових декларацій за жовтень 2012 року та листопад 2012 року, відповідно.

Пунктом 21 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1490/20228 передбачено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, станом на дату подачі заяви зі скаргою, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу не містив обмежень щодо звітного періоду, в якому повинна бути подана заява із скаргою на постачальника товару.

В той же час, згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за платником податку, який не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість, на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При цьому, будь-яких інших обмежень щодо строків формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за рахунок сплачених сум ПДВ по податковим накладним податковим законодавством не встановлено.

Крім того, позивачем надано первинні документи, що супроводжували господарські операції з контрагентами, які не внесли виписані ними податкові накладні до Єдиного реєстру, а саме: договори, акти здачі-прийняття наданих послуг/виконаних робіт, замовлення, сертифікати, рахунки-фактури, банківські виписки.

З огляду на зазначене, відповідачем було безпідставно позбавлено позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та до суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, що були ним сплачені в ході господарської діяльності.

Також слід зазначити, правомірність формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2011 року підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2013 у справі №826/5193/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2013.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович