Ухвала суду № 48455137, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/4399/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Кочана В.М., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод», про визнання дій протиправними,

встановила:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод», в якому просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інгстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просить постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 квітня 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 посилався на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2007 року, яким встановлено факт його роботи в період з 30 вересня 1977 року по 25 листопада 1981 року та з 26 листопада 1981 року по 16 березня 2011 року в тяжких і шкідливих умовах.

Проте, листом від 18 квітня 2014 року №С-49/14ос управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська повідомило позивача про неможливість розгляду питання щодо його права на пільгову пенсію з підстав ненадання позивачем довідок, уточнюючих пільговий характер роботи.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказаною нормою права визначено категорію осіб, які мають право на призначення пільгової пенсії.

Крім того, для призначення пільгової пенсії за Списком №1 пенсійному органу мають бути надані документи, які свідчать про те, що особа працювала повний робочий день на роботах з особливо важкими умовами праці, за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за умови проведення атестації робочих місць. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно пункту 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до підпунктів 1,2 пункту 20 зазначеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не надавав довідку, яка б уточнювала пільговий характер роботи.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська при розгляді питання щодо права позивача на пільгову пенсію діяло на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки позивачем не було надано підтверджуючих документів, які б свідчили про наявність необхідного трудового стажу на посадах, що надають право на призначення пільгової пенсії за Списком №1.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій, якими не були прийняті до уваги посилання ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду від 20 червня 2007 року, оскільки даним рішенням було встановлено лише факт роботи позивача в тяжких і шкідливих умовах. Вказаним рішенням не встановлена відповідність займаних позивачем посад тим посадам, які визначені в Списках №1 та №2, а також відповідність характеру виконуваних позивачем робіт вимогам Списків №1 та №2, та виконання таких робіт повний робочий день. Разом з тим, під час розгляду апеляційних скарг, в межах цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, суд апеляційної інстанції вказав на те, що питання ступеню шкідливості та тяжкості умов праці, віднесення їх до Списку №1 чи до Списку №2 є компетенцією органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання щодо призначення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод», про визнання дій протиправними - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді В.М. Кочан

В.В. Швець