Ухвала суду № 48455112, 06.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2015 р. м. Київ К/800/62651/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014

у справі №815/402/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 №000066172, від 22.03.2013 №0000027172, від 11.06.2013 №0000065172.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 №000066172, від 22.03.2013 №0000027172 в частині 69,89 грн., від 11.06.2013 №000065172 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 961,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. В іншій частині позовних відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 7194,00 грн.); п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (не проведено через реєстраторів розрахункових операцій суму реалізованого товару на суму 23224,60 грн.).

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що позивач за перевіряємий період не надавав до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області уточнюючих розрахунків по коригуванню обсягів придбання товарів шляхом повернення товару по розрахункам до податкових накладних. Крім того, перевіркою встановлено, що за перевіряємий період позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 7175,00 грн. та, відповідно занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 7175,00 грн. Також, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів та розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Розрахунки з позивачем за проданий ним товар покупцям у період з 01.01.2011 по 31.12.2012 здійснювалися у готівковій формі з використанням реєстратора розрахункових операцій, розрахункові рахунки у підприємця відсутні, та при співставленні показників обсягу постачання з ПДВ з загальними сумами розрахунків за звітні місяці, які зазначені в звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) встановлено не проведення через реєстратор розрахункових операцій суми реалізованих товарів у загальному розмірі 23224,60 грн.

З акту перевірки вбачається, що порушення завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість складається із трьох складових: 1) включення до податкового кредиту сум ПДВ без наявності податкових накладних; 2) включення дві податкові накладні по контрагенту ТОВ «Винзавод «Південні вікна» у лютому 2011 року на суму 477,00 грн. та у березні 2011 року 484,00 грн., податкові зобов'язання за якими зняті по цьому контрагенту ПДВ згідно з висновками акту про результати перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1848/22-4/36155407 від 28.09.2012; 3) невірне коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту у випадках повернення товару.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (п. 192.1). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (пп. 192.1.1).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартості» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. У рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та відповідно податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до ст. 192 розділу V Кодексу. У рядку 8.1.1 відображається збільшення або зменшення згідно зі ст. 192 розділу V Кодексу обсягів постачання, по яких не нараховувався податок на додану вартість. При заповненні цих рядків обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача була можливість після складання акту та до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень надати до податкового органу оригінали документів, однак позивач не скористався цією можливістю, а надав їх лише до суду, а отже, відповідач правомірно зменшив позивачу податковий кредит з ПДВ та донарахував податок на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції.

Проте, судами попередніх інстанцій залишились поза увагою твердження позивача, що накладні зазначені у акті перевірки як відсутні фактично надавались до перевірки, що спростовують доводи відповідача про відсутність таких документів, а отже судам попередніх інстанцій необхідно було встановити розбіжності між актом перевірки та наданої первинною документацією.

Щодо порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то судами зазначено наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Контрольна стрічка - це документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів.

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством.

Облік надходження товару від постачальника здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку платника.

Як стверджує позивач, що розбіжності виникли в результаті помилкового відображення сум повернених товарів постачальникам відповідного товару в результаті не продажу останніх.

Так, неоприбуткування до каси підприємства грошових коштів в розмірі та проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), не є одним і тим же порушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович