Ухвала суду № 48455087, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/66492/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Загороднього А.Ф.,

Федорова М.О.,

секретар Антипенко В.В.

за участю представника Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» - Горболиса О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №812/7850/13-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення №0000022300 від 14.05.2013 року щодо зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій.

Зазначило, що твердження ДПІ про арифметичну помилку у податковій звітності є хибними, оскільки при заповненні рядків декларації з податку на додану вартість, Товариство керувалось виключно вимогами Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ.

4 листопада 2013 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення - рішення ДПІ № 0000022300 від 14.05.2013 року визнано протиправним та скасовано.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що ДПІ вийшла за межі повноважень при здійсненні камеральної перевірки, оскільки використала крім відомостей, зазначених у податкових деклараціях Товариства, інформацію яка міститься в інформаційній базі даних АС «Податковий блок»: АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних».

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.04.2013 року ДПІ здійснила камеральну перевірку податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за січень 2013 року, за результатами якої складений акт від 16.04.2013 року.

У акті перевірки зазначено, що у порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при відображенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (графа 5 додатку № 2 до податкової декларації та рядок 24 декларації) Товариством була занижена сума податку у розмірі 5 471 769,00 грн.

При відображенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 додатку до податкової декларації з податку на додану вартість та рядка 23 та 23.1. декларації з податку на додану вартість) Товариством було завищено бюджетне відшкодування у розмірі 5 471 769,00 грн.

14 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000022300 щодо зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування у розмірі 5 471 769,00 грн., та застосувала штрафних (фінансові) санкцій у розмірі 1 367 942, 25 грн.

Відповідно до ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ зроблено висновок щодо заниження податкових зобов'язань Товариством у розмірі 5 471 769,00 грн. без дослідження первинної документації, на підставі інформації, наявної у базі співставлення у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З урахуванням положень ст. 86 ПК України під час проведення камеральної перевірки підставами для висновків можуть бути тільки відомості, що зазначені у податкових деклараціях, без співставлення з іншими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Товариством була надана уся первинна документація для підтвердження формування податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, представники ДПІ не заперечували того, що камеральна перевірка здійснювалась без дослідження первинної документації Товариства, недоліків в оформленні первинних документів ДПІ не фіксувала.

Таким чином, ДПІ вийшла за межі повноважень, які передбачені при здійсненні камеральної перевірки та вчинила заходи, що підлягають застосуванню при здійсненні документальної перевірки платника податків.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підпис) Сірош М.В.

Загородній А.Ф.

Федоров М.О.

.