Ухвала суду № 48454915, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/22813/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

секретаря Коцюрби В.М.,

за участю представника ПАТ „Авіакомпанія „Міжнародні Авіалінії України" - Ярмака М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія „Міжнародні Авіалінії України" на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 5 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №826/16520/14 за позовом приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія „Міжнародні Авіалінії України" до окремого контрольно-пропускного пункту „Київ" Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року приватне акціонерне товариство „Авіакомпанія „Міжнародні Авіалінії України" звернулося в суд з позовом до окремого контрольно-пропускного пункту „Київ" Державної прикордонної служби України, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову „Про правопорушення, пов'язані із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень" №192 від 25 вересня 2014 року про накладення штрафу у розмірі 8 500 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була безпідставно застосована до позивача ч.1 ст.1 Закону України „Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", у зв'язку з чим була винесена постанова, яка порушує права позивача і тому підлягає скасуванню.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 5 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями приватне акціонерне товариство „Авіакомпанія „Міжнародні Авіалінії України" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 11 вересня 2014 року окремим контрольно-пропускним пунктом „Київ" Державної прикордонної служби України складений протокол № 921703 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень.

Згідно даного протоколу, приватне акціонерне товариство „Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України" не виконало обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до перевезення 11 вересня 2014 року через державний кордон України за маршрутом „Рим-Київ" без необхідних документів для в'їзду до держави прямування (транзиту) - України одного пасажира, а саме: громадянина Республіки Еквадор ОСОБА_4 (далі - пасажир), документованого дипломатичним паспортом громадянина Еквадору, у якому відсутня віза України, що не дає особі права на в'їзд в Україну.

Окремим контрольно-пропускним пунктом „Київ" Державної прикордонної служби України 11 вересня 2014 року прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону України пасажира із причини того, що у такого пасажира відсутня віза України.

У зв'язку з наведеним, на підставі проколу відповідачем прийнята постанова „Про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень" №192 від 24 вересня 2014 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 8 500 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування даної постанови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем була належним чином доведена наявність правопорушення з боку позивача. Крім того, факт отримання пасажиром візи в аеропорту „Бориспіль", за нотою відповідної сторони, є підтвердженням факту відсутності у такого пасажира візи на час перевірки позивачем наявності документів необхідних для перетину кордону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України „Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року № 661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 6 ст.19 зазначеного Закону передбачено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.

Відповідно ч.1 ст.1 Закону України „Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" від 10 січня 2002 року № 2920-III, підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

В силу п.п.2,3,6 Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 567, віза - наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в'їзду або для транзитного проїзду через територію України протягом відповідного строку.

Паспортний документ - виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН документ, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Уповноваженими органами, що мають право надавати та оформляти візу, є: дипломатичне представництво або консульська установа України; департамент консульської служби МЗС; представництво МЗС на території України.

Департамент консульської служби МЗС або представництво МЗС на території України оформляє візи в пункті пропуску через державний кордон іноземцям та особам без громадянства, що не змогли завчасно оформити візи в дипломатичному представництві або консульській установі України та мають поважну причину невідкладно в'їхати в Україну у випадках: 1) з дипломатичною або службовою метою за клопотанням органів державної влади України; 2) з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в Україні за клопотанням МНС; 3) з метою невідкладного медичного лікування або участі в похованні близького родича, що підтверджено відповідними документами; 4) у разі необхідності транзитного проїзду через територію України членів екіпажів іноземних суден, що перебувають в українських портах, за наявності виписки із суднової ролі; 5) з метою активізації взаємодії у галузі культури та спорту, а також забезпечення інтересів у сфері зовнішньої політики або інших сферах, які є життєво важливими для суспільства, або з гуманітарних питань. Порядок в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну із зазначеною метою встановлюється МЗС.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 серпня 2014 року рейсом №306 сполучення „Рим-Київ" у пункті пропуску „Бориспіль", відкритому для міжнародного повітряного сполучення, позивачем здійснена спробу перевезення через державний кордон України до держави прямування пасажира, документованого дипломатичним паспортним документом громадянина Республіки Еквадор, у якому відсутня віза.

Судами також встановлено, що чинні міжнародні договори між Україною та Республікою Еквадор не передбачають безвізового в'їзду громадян Республіки Еквадор в Україну незалежно від паспортного документу, а тому пасажир не мав права в'їхати на територію України без отримання візи.

У відповідності до ст.3 Закону України „Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", службовою особою відповідача стосовно позивача складений протокол №921703 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, оскільки позивачем не виконаний обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду в Україну. Розгляд справи був призначений на 24 вересня 2014 року. Протокол складений у присутності уповноваженого представника позивача, який отримав копію протоколу, що підтверджується його підписом.

Під час розгляду справи про правопорушення пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, представник позивача підтвердив факт перевезення пасажира, документованого дипломатичним паспортним документом громадянина Республіки Еквадор, у якому відсутня віза.

Так, згідно ч.2 ст.15 Закону України „Про правовий статус іноземців" акредитовані в Міністерстві закордонних справ України працівники дипломатичних представництв, консульських установ, представництв міжнародних організацій, представництв держав при міжнародних організаціях, які мають штаб-квартиру в Україні і відповідно до статутних документів таких організацій чи відповідних міжнародних договорів України користуються дипломатичними привілеями та імунітетом, а також члени їх сімей можуть в'їжджати в Україну за паспортними документами та акредитаційними картками.

Виходячи з наведеної законодавчої норми в Україну без віз можуть в'їжджати особи за дипломатичними паспортними документами акредитовані в Міністерстві закордонних справ України.

Разом з цим, незважаючи на обов'язок перевізника вживати заходи щодо перевірки наявності у пасажирів документів необхідних для в'їзду до приймаючої держави, а також наявність права перевізника відмовити у перевезенні пасажира, документи якого не оформлені належним чином, позивачем не було вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності у пасажира необхідних для в'їзду в Україну документів та не використане право на відмову у перевезенні такого пасажира.

Відповідачем 11 вересня 2014 року прийняте рішення, яким пасажиру відмовлено у перетинанні державного кордону України з підстав відсутності візи.

Судами встановлено, що у подальшому пасажир був пропущений через державний кордон на підставі візи, виданої оперативним відділом департаменту консульської служби МЗС в аеропорту „Бориспіль".

Так, після прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну пасажира із причини того, що у такого пасажира відсутня віза України, в дипломатичних представництвах в Україні не працює, та опублікування такої інформації, посольство Еквадору в Австрії нотою від 11 вересня 2014 року звернулося до Департаменту консульської служби МВС України стосовно видачі візи, у якій була відсутня інформація, що пасажир прибув в Україну з дипломатичною метою, за результатами розгляду якої пасажир отримав візу, оформлену оперативним відділом департаменту консульської служби МЗС в аеропорту „Бориспіль".

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що отримання пасажиром візи в аеропорту „Бориспіль" є підтвердженням факту відсутності у такого пасажира візи на час перевірки позивачем наявності документів необхідних для перетину кордону.

Виходячи з наведеного відповідачем доведена наявність вини позивача, передбаченої ч.1 ст.1 Закону України „Про правопорушення, пов'язані із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень".

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства „Авіакомпанія „Міжнародні Авіалінії України" залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 5 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: