Ухвала суду № 48454875, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/27835/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014у справі № 826/17757/13-аза позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2013 за №0000724110.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013 у даній справі скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, наступне:

- відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 ДП «НАЕК «Енергоатом», за результатами якої складено акт від 17.06.2013 за №688/41-10/24584661;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено різницю між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з ПДВ за квітень 2013 року на суму 203 305 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 №0000724110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 304 957,50 грн. (з яких: 203 305 грн. - за основним платежем та 101 652,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року податкової накладної від 28.01.2013 № 2, оскільки заява зі скаргою на постачальника подана позивачем разом із податковою декларацією з ПДВ за той звітний період, в якому платник включив суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За змістом абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент спірних правовідносин) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З огляду на зміст наведених положень податкового закону, колегія суддів зазначає, що право на податковий кредит, в даному випадку, виникає за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника разом із доданими копіями документів, передбачених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, зазначені вимоги податкового закону не обмежують право платника податку на подання скарги на постачальника періодом оформлення податкової накладної.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що направлені позивачем в електронному вигляді податкова декларація з ПДВ за квітень 2013 року разом з додатком № 8 до цієї декларації отримані відповідачем 18.05.2013.

Враховуючи, що позивач подав декларацію з ПДВ за квітень 2013 року разом з додатком №8 до цієї декларації, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірного включення до складу податкового кредиту за квітень 2013 суми ПДВ на підставі податкової накладної від 28.01.2013 № 2, отриманої позивачем 09.04.2013.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок суду апеляційної інстанції про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний