Ухвала суду № 48454630, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/800/21462/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.07.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013

у справі № 2а/1670/6226/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛААД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у

Полтавській області Державної податкової служби

про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних

повноважень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛААД" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб відповідача по визнанню в акті № 2246 правочинів, укладених ТОВ „Фірма „ЛААД" з ТОВ „Кремавтобуд", ТОВ „Євробудмаш", ТОВ „Торговий дім 2009", ТОВ „Конотопське підприємство хлібопродуктів", ТОВ „Формула-2012", ПП „Актив-Центр ЛТД", ПП „Нафта-Капітал", ПП „Лон і компані" та іншими контрагентами нікчемними, недійсними, фіктивними, такими що порушують публічний порядок та суперечащими інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою ухилення від сплати податків; визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, що полягають у внесенні до акту безпідставних припущень щодо нікчемності, недійсності, фіктивності, порушення публічного порядку, суперечності інтересам держави та суспільства, удаваності правочинів укладених ТОВ "Фірма „ЛААД" з контрагентами (продавцями та покупцями) з метою ухилення від сплати податків, безпідставних припущень щодо документального не підтвердження права позивача на валові витрати, податковий кредит, що сформовані внаслідок відображення господарських взаємовідносин з вищевказаними контрагентами без дослідження та посилання на первинні бухгалтерські документи, безпідставних припущень щодо документального підтвердження обов'язку позивача на віднесення до валових доходів та податного зобов'язання коштів отриманих за результатами господарських взаємовідносин позивача з контрагентами (покупцями) без дослідження та посилання на первинні бухгалтерські документи,внесенні результатів перевірки оформленої актом № 2246 до відповідних баз даних органів Державної податкової служби України, які використовуються для отримання податкової інформації; зобов'язати відповідача анулювати інформацію про результати перевірки оформленої актом № 2246, внесену до баз даних органів Державної податкової служби України, які використовуються органами ДПС для отримання податкової інформації та відновити показники податкової звітності позивача відображені за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ „Кремавтобуд", ТОВ „Євробудмаш", ТОВ „Торговий дім 2009", ТОВ „Конотопське підприємство хлібопродуктів", ТОВ „Формула-2012", ПП „Актив-Центр ЛТД", ПП „Нафта-Капітал", ПП „Лон і компані" та іншими контрагентами за період з 01.10.2009 по 31.03.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу валових доходів на загальну суму 47280211 грн. та валових витрат на загальну суму 47111908 грн., а також зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 7856993 грн. та податкового кредиту на загальну суму 7981175 грн. на підставі акту №2246/22-209/36007655 від 11.07.2012 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ „Фірма „ЛААД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 у зв'язку із визнанням угод нікчемними, а також дії щодо внесення результатів перевірки до відповідних баз даних органів Державної податкової служби України, які використовуються для отримання податкової інформації, зобов'язано відповідача вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки ТОВ „Фірма „ЛААД" оформленого актом №2246/22-209/36007655 від 11.07.2012, і поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ „Фірма „ЛААД" податкових звітах з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма „ЛААД" валових доходів на загальну суму 47280211 грн. та валових витрат на загальну суму 47111908 грн., а також зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 7856993 грн. та податкового кредиту на загальну суму 7981175 грн. на підставі акту №2246/22-209/36007655 від 11.07.2012 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ „Фірма „ЛААД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 у зв'язку із визнанням угод нікчемними та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012 у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит №13335/10/15 від 24.05.2012, яка набула форми акта № 2246/22-209/36007655 від 11.07.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, п. 5.2 пп. 5.3.9 3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 ст. 138, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ст. 216, ч. 2 ст.228, ст.216 ЦК України, що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 47 280 211 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 ст. 138, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ст. 216, ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 47111908 грн.; п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 201.14 ст.201 пп. 14.1.191, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 7856993 грн.; п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 201.14 ст. 201 пп. 14.1.191, 5.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту у сумі 7981175 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ТОВ „Кремавтобуд", ТОВ „Євробудмаш", ТОВ „Торговий дім 2009", ТОВ „Конотопське підприємство хлібопродуктів", ТОВ „Формула-2012", ПП „Актив-Центр ЛТД", ПП „Нафта-Капітал", ПП „Лон і компані".

Акт, складений за результатами перевірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, може бути рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Акт перевірки таких ознак не має, тому у правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку висновкам, викладеним в акті перевірки, залишили поза увагою, те, що будь-які формулювання, викладені у висновках такого акта, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі, бути достатньою підставою для виконання встановленого ним обов'язку щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість,

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що складання акту перевірки з зазначенням у ньому висновків перевірки не спричинило порушення прав позивача, в зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції інстанції, що вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо викладення у акті перевірки висновків щодо порушення вимог чинного законодавства є обґрунтованими.

Згідно до п. 86.1 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до вимог п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 34/18772 від 12.01.2011 (далі - Порядок № 984), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судами, відповідач, встановивши в акті перевірки порушення позивачем норм податного законодавства, податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, не приймав, однак, вніс до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, задекларованих останнім сум податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-квітень 2013 року, урахувавши при цьому висновки акта перевірки.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 18.04.2008 (далі - Порядок № 266).

Згідно пункту 2.14 Порядку № 266 інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Отже, інформація, що міститься в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА", може вплинути на права платника податків у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку в цій частині, що дії податкового органу щодо зняття у позивача показників податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є безпідставними.

Отже, коригування інформації внесеної до бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України можливе за наслідками проведеної перевірки платника за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, якщо податкове зобов'язання визначене цим рішенням є узгодженим.

За наслідками проведеної перевірки позивача податкові повідомлення-рішення не виносилися.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно здійснено коригування податкового кредиту, податкового зобов'язання та виключено з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту показники податкової звітності позивача з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 у справі № 2а/1670/6226/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 у справі № 2а/1670/6226/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко