Ухвала суду № 48454600, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/2311/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.07.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012

у справі № 2а-6873/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича

фірма „Сінтал-Д"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

Державної податкової служби

за участі Прокуратури Київського району м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма „Сінтал-Д" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000092302 від 05.01.2012; № 0000062302 від 05.01.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000092302 від 05.01.2012; № 0000062302 від 05.01.2012.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 та складено акт №4433/23-506/14073681 від 14.12.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000092302 від 05.01.2012, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2603262, 50 грн.: 2082610 грн. основний платіж, 520652, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000062302 від 05.01.2012, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11797333 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, завищення складу валових витрат на суму 555000 грн., пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валовий доход на суму 19572770 грн., у зв'язку зі зменшенням позивачем суми валових доходів на суму попередньої оплати по контракту на зазначену суму.

Стосовно зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11797333 грн. у четвертому кварталі 2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток стали висновки контролюючого органу про безпідставне невключення платником податків до складу валових доходів суми коштів у розмірі 2451866, 51 дол. США (19572769, 98 грн. - за офіційним курсом Національного Банку України на дату платежу).

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду.

Згідно ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді, вартості товарів (робіт та послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.

Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства, на підставі якого товариство створюється і діє.

Положеннями статті 1 Закону України „Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції визначено як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Нормами статті 2 цього ж Закону передбачено, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді, зокрема, корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2010 у справі №38/294-10, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2012, встановлено факт того, що в силу положень частини 2 статті 317 Цивільного кодексу України, власник майна може приймати будь-яке рішення щодо свого майна, у тому числі і щодо зміни цільового призначення платежу, зокрема і того який був зроблений на рахунок позивача 14.12.2009.

Тому рішення компанії Sintal Agriculture Public Limited від 21.12.2009 про зміну призначення здійсненого 14.12.2009 компанією Sintal Agriculture Public Limited платежу на рахунок позивача із "50 відсоткова передплата за насіння соняшника за контрактом №13-09-0009/W від 09.09.2009" на "інвестиції в статутний капітал Науково-виробничої фірми „Сінтал-Д" Товариства з обмеженою відповідальністю" визнано правомірним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 у справі №2а-8960/11/2070, зобов'язано Державну податкову визнано грошові кошти у розмірі 2451866, 51 дол. США (19572769, 98 грн. - за офіційним курсом Національного Банку України на дату платежу), отримані Науково-виробничою фірмою „Сінтал-Д" Товариством з обмеженою відповідальністю від компанії Sintal Agriculture Public Limited, зробити відмітку на трьох примірниках інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції від 30.05.2011 компанії Sintal Agriculture Public Limited у статутний капітал Науково-виробничої фірми „Сінтал-Д" Товариства з обмеженою відповідальністю.

Як встановлено в судовому порядку на рахунок позивача надходили кошти в якості внесків до статутного капіталу товариства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що для звільнення платника податків від обов'язку збільшення складу валових доходів на суму отриманих ним коштів є визнання таких коштів прямою інвестицією.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів в розмірі 19572769, 98 грн., отриманих в якості внесків до статутного фонду.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, однією з визначальних умов формування валових витрат є придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності платника податків.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Відповідно до матеріалів справи, отримання товару (цукру-піску) позивачем по спірному договору підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями відповідних рахунків-фактур, заявок на відвантаження товару, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару позивачем зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару та наданих послуг були виконані шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученням.

Також, подальшому зазначений товар позивачем було реалізовано товариству з обмеженою відповідальністю „Хлібокомбінат „Кулиничівський".

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 у справі № 2а-6873/12/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 у справі № 2а-6873/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М. Шипуліна