Ухвала суду № 48454589, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/33036/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.07.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі № 2а/0270/3599/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінницький комбінат

хлібопродуктів № 2"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької

області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000162300 від 22.02.2011.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000162300 від 22.02.2011.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість 1812232 грн. за серпень 2010 року, 4123600 грн. за вересень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в травні, липні, серпні 2010 року та складено акт 22/23/34325039 від 02.02.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення: № 0000162300 від 22.02.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в серпні 2010 року на 1762878 грн., у вересні 2010 року на 1804173 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2010 року на загальну суму 1804173 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість поточного звітного періоду за вересень 2010 року в сумі 166625 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість поточного звітного періоду за серпень 2010 року в сумі 397817 грн., занижено позивачем обсяг поставки по експортним операціям у податкових деклараціях по податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 16722208 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за червень, липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалась в травні, червні 2010 року було предметом дослідження у адміністративній справі № 2а/0270/2519/11.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2013, залишено без змін постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції у справі № 2а/0270/2519/11, якими встановлено правомірність відносно включення позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за червень-липень 2010 року податкових накладних, отриманих позивачем в червні-липні 2010 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Частиною 5 ст. 254 цього Кодексу передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Враховуючи встановлення у судовому процесі факту правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за червень-липень 2010 року податкових накладних, отриманих позивачем в червні-липні 2010 року, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність наведених висновків судів попередніх інстанцій, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а/0270/3599/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а/0270/3599/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М. Шипуліна